(27.08.1902-25.02.1954) Юрій Яновський — український поет, прозаїк, драматург, редактор. Один із романтиків в українській літературі першої половини XX століття. Редактор журналу «Українська література», військовий журналіст, сценарист ВУФКУ, художній керівник Одеської кінофабрики.
Народився у селі Маєрове (тепер Нечаївка) на Єлисаветградщині. Там провів дитинство, а в 1919 р. закінчив Єлисаветградське реальне училище. Після цього вчився в механічному технікумі, а протягом 1922 – 1923 рр. – на перших двох курсах у Київському політехнічному інституті.
Як літератор Яновський дебютує віршем «Море» у газеті «Пролетарська правда» від 1 травня 1922 р. Письменника помічає Михайль Семенко, що тоді працює в газеті «Більшовик». Лідер футуристів стає метром талановитого початківця й уводить його в літературу: у 1924 р. у «Більшовику» Яновський публікує вірш «Дзвін» та стає позаштатним кореспондентом газети. Приєднується до футуристичного руху, вступає до організацій «Комункульт» і «Жовтень», знайомиться з Миколою Бажаном. Їх обох Семенко забирає із собою в Харків, на роботу в сценарному відділі ВУФКУ. Спершу Яновський працює там редактором, паралельно пишучи й публікуючи першу збірку оповідань «Мамутові бивні» (1925), а потім дебютує як сценарист, створюючи сценарій до фільму «Гамбург» (1926).
У 1926 р. Юрій Яновський стає художнім керівником Одеської кінофабрики й долучається до роботи над багатьма фільмами. Митець займається відбором і редагуванням сценаріїв, монтажем і створенням написів до кінострічок.
Робота на кінофабриці наклала величезний відбиток на всю подальшу творчість митця. Кінематографічний досвід лежить в основі його першого роману «Майстер корабля» (1928 р.), перенесений в есей «Голлівуд на березі Чорного моря». Романи «Чотири шаблі» (1931) та «Вершники» (1935) – дуже кінематографічні, за «Вершниками» у 1939 навіть виходить однойменний фільм; також письменник створює кілька кіноповістей.
