Я покажу тобі Ріо

Це дуже зворушлива історія про самотність, дружбу і мрії. Вона сумна, щемка, але з вірою в краще. Паша, він же Жирний, 36-річний чоловік, який має хворобу серця і надлишкову вагу. Він майже не виходить з квартири, в якої живе разом з котом Федором. Його життя має два боки: віртуальний - де Паша створив образ відомого блогера, який проживає своє життя-мрію в Ріо і реальний - де він невпевнений в собі чоловік, ховається в чотирьох стінах від усього світу. На жаль, він не має змоги, за станом здоров'я, втілити свої мрії в життя, але зустріч з 16-річною Нікою дає йому можливість зробити хоча б її щасливою. Несподівано зав'язується дружба між Пашею і Нікою, справжня, щира дружба. Коли дорослий чоловік хоче допомогти дівчині змінити своє життя, повірити в себе і свої мрії. І в їх стосунках немає жодної романтизації, це щира дружба, яка не вимагає нічого навзаєм. Мені було сумно читати спогади з дитинства Паші, який натерпівся не лише від однолітків. І найстрашніше, що після всіх років знущань він вже і сам називає себе Жирним, хоча насправді він талановитий, добрий, дружній мрійник, готовий пожертвувати собою заради дорогих йому людей. Книга емоційно важка, може викликати сльози, є сцена жорстокого поводження з твариною, але попри все ця історія змушує замислитися про найважливіше, вона про людяність, щирість та справжнє життя.

Сильна книга. Були дуже болісні моменти, коли хотілося плакати і не читати далі, але я радію що дочитала до фіналу, це була найкраща літературна історія, що сталася зі мною за довгий час.

Я в захваті. Обовʼязково до прочитання! Цю книгу варто екранізувати