Епоха невинності

Блискучий шедевр американської письменниці Едіт Вортон не втратив своєї актуальності досі. Події розгортаються в вищому товаристві Нью-Йорку, коли всі намагалися дотримуватися соціальних норм кінця 19 століття, підтримували репутацію та обов'язки ставили вище власних бажань. Ньюланд Арчер - молодий адвокат, закоханий в юну Мей. Він дотримується звичаїв, але водночас прагне до нового. Зустріч з Еллен викликає в ньому бажання захистити графиню від нападок шановного товариства. Він сам не помічає, як закохується в неї, але суспільство того часу не дає шансу таким стосункам. І ось Арчер зупиняється на роздоріжжі, він ніби готов до змін і навіть прагне до них, але водночас має певні зобов'язання і хоче підтримувати традиції своєї сім'ї, особливо коли виникають певні обставини. Його терзають душевні муки і ось-ось він наважиться на важливий крок. Мей уособлює давні традиції. Вона гарна дружина і розуміє, що турбує Ньюланда і вміє вчасно повернути його на потрібний шлях. Еллен Оленська - молода, сучасна жінка, з європейськими поглядами на життя. Але вона щиро оберігаючи свого коханого приймає рішення, щоб запобігти брудним чуткам. Роман сподобається всім хто любить класичні твори, глибокі роздуми, історичні моменти, соціальні питання. Це неспішне читання, яке занурює в атмосферу кінця 19 ст. Фінал найбільше вразив і здивував мене, було цікаво зазирнути в житті героїв майже через 30 років.

В центрі сюжету троє головних героїв. Мей - дівчина відкрита, тендітна, елегантна, віддана. Дівчина, яка притримується встановлених правил в сім'ї і товаристві. В якої немає за плечима "багажу" минулого. Еллен - кузина Мей, деякий час проживала в Європі. Зараз повернулася в Америку. Погляди її сучасні, відкриті, екстравагантні для старомодної нью-йоркської демократії. Інколи доволі кричущі, адже Еллен плювати на всі світські забобони. Арчер - молодий адвокат, який знаходиться десь посередині, між правилами і прийняттям іншої точки зору. Особливо, якщо вона стосується привабливої жінки. Бажання вступитися за неї, захистити від нападок жорсткої "еліти" прокидається в ньому автоматично. Конфлікти, які виникають у багатьох ситуаціях стосуються саме Арчера. Вони внутрішні. Адже він наче і готовий до якихось змін, та водночас думає про дані ним обіцянки. Наче і готовий на рішучий крок, проте за певних обставин. А інколи трапляються обставини, які самі за нього все вирішують.. Разом з Арчером ми проживаємо весь спектр емоцій, його виборів, його вчинків, і наслідків.. Як на мене, саме фінал є найсильнішою частиною книги. Він довго не відпускав мене.. Інколи вся сутність не в досягненні чогось бажаного, а саме в бажанні досягнути цього. Бажанні дотягнутися до сонця, але так і не зробити цього.. І всьому свій час.. Також я одразу подивилася екранізацію🎬, вона шикарна. Відповідає книзі, атмосфері роману, його подіям. Мей і Арчер візуально для мене наче зійшли зі сторінок книги. Еллен я трохи не такою уявляла🤔 Це зовсім не мінус. Адже актори всі чудові.

Едіт Вортон описує життя нью-йоркської аристократії кінця 19 століття; світ, у якому правила й умовності мають більшу силу, ніж справжні почуття.  Ох, який то вишуканий роман: описи неспішних прийомів, що влаштовують багатії, розкішних салонів респектабельних родин, світського життя в деталях... Доволі незвично занурюватися в епоху, коли любов, як велике й щире почуття, не завжди мала право на існування, а все вирішували гроші, впливові знайомства і як результат - взаємовигідні шлюби. Цю книгу треба читати без поспіху, насолоджуючись роздумами героїв,  проживаючи їхні історії, вагання... Намагаючись збагнути: невже справді суспільні кайдани так складно розірвати?.. В "Епосі невинності"  головний герой Ньюленд Арчер опиняється перед вибором між обов’язком і пристрастю. Він заручений із чарівною, але передбачуваною Мей Велланд, котра уособлює ідеали тогочасного суспільства: скромність і покору правилам. Проте його уяву завойовує  графиня Еллен Оленська, котра відважилася піти проти норм і жити відповідно до власних переконань. Її незалежність, сміливість та глибока внутрішня боротьба роблять її протилежністю Мей. Едіт Вортон не просто описує події, а тонко передає емоційний стан персонажів. "Епоха невинності" наштовхує на роздуми про те, як багато рішень люди приймають (й примали!) не серцем, а розумом - слідуючи правилам, нормам, статусам...  І присвічує важливу істину про те, що справжня свобода починається з відваги йти проти загальноприйнятих норм. У мене в планах ще переглянути одноіменний фільм (цікаво чи вразить екранізація "Епохи невинності" так само як книга?).