Епоха невинності

Класичний роман. Хотілося чогось вікторіанського, справжнього англійського роману. Але у видавництві “Фабула” вийшов відомий роман Едіт Вортон, який приніс авторці Пулітцерівську премію. Вибір був простий - треба читати. Тим паче, що він, забігаючи наперед, виявився дійсно у дусі класичних англійських романів. Книга переносить нас у 1870-ті роки, Нью-Йорк, місцева аристократія, що є нащадками англійської аристократії, героїв Війни за незалежність та перших губернаторів. Всі високошановані родини, які спілкуються у своєму невеликому світі, живуть за рахунок великих сімейних статків та не підпускають до себе жодної випадкової людини. Чоловіки тут займаються юриспруденцією, а простіше кажучи формально є працівниками у юридичних фірмах та не надто перепрацьовують, за жінками залишається облаштування сімейного життя, організація званих обідів. І абсолютно всі дотримуються неписаного етикету, за дотриманням якого слідкують найстарші члени родин, які є свого роду старійшинами-ватажками. Охарактеризувати це як невинність можна лише з першого погляду. Далі йдуть такі епітети як консерватизм, а потім і лицемірство. Життя головного героя Ньюланда Арчера вже було розписане до його народження. Жодні експромти чи надмірні побажання не враховувались. Та і йому це все подобалось, тим паче, що заручився він з однією з найвродливіших жінок зі свого кола - Мей Велланд. Все мало йти згідно із планом – сім’я, звані обіди, вечори в опері або клубі, діти, тиха старість. Та от сталась несподіванка, в Нью-Йорк прибуває кузина Мей - Еллен Оленська, що втекла від свого чоловіка, який ставився до неї жорстоко та ображав її. І Ньюланд закохується у неї. Він готовий все покинути тільки би бути разом з нею. Ось тут уже проявляється все лицемірство того суспільства – Оленська вже вважається із заплямованою репутацією, і неважливо які там стосунки із чоловіком. Звичайно, ніхто ні про що не говорить, жодних звинувачень чи пояснень. Цікаво спостерігати за зміною уявлення про щастя та життя суспільства головного героя, розчарування у Мей, та, зрештою, погодження із своєю долею та сімейними обов’язками. Надзвичайно є цікавим останній розділ, де можна дізнатись, що сталося з героями через багато років та як склалося життя. Завжди хочеться про це прочитати у кожному романі, що читаєш. Тут же авторка дала таку змогу. Багато із проблем цього роману можна накласти на сьогодення. Хіба мало у нас осудів та пліток за спинами, коли при зустрічі всі поводяться як найкращі друзі? На те він і класичний роман – актуальність його залишається незмінною. P.S. Кілька слів про видання - чудова обкладинка, хороший шрифт, ляссе. Просто приємно взяти в руки та читати. Хотілось би знати чи переклад з англійського та з якого видання, оскільки цього не вказано. P.P.S. Відгук зроблено для челленджу #ФабулаКнигоманія2017, #ФабулаКнигоманія2017_7 Класичний роман

Америка - місце можливостей і відсутні обмеження для досягнення мети? У Новому світі можливо зробити все, не зважаючи на правила? Думаю, що Ньюланд Арчер розчарував би своїми відповідями у його 70-х роках ХІХ століття було важливо, який одяг на тобі, коли будеш вечеряти, а коло спілкування передається від дідів до внуків. Де жінка має сидіти вдома, вишивати і шити. Мовчати і усміхатися, коли чоловіки розмовляють про політику і не дай Боже захотіти їй розвестися із чоловіком. Осуд своєї сім'ї гарантований, коли виходиш із правил і прийнятих рамок. У книжці, Еллен і Мей - дві яскраві протилежності у епохі невинності Нью Йорка. Еллен - яскрава, зі своєю думкою і силою цю думку донести до суспільства, яке не хоче ні чути, ні бачити. Мей - чарівна дівчина, яка знає, що потрібно робити жінці і як думати, щоб бути ланкою у своєму колі спілдкування. А Арчер, як маятник між ними. Мей він вибрав через те що вона ідеальна представниця Нью Йоркської аристократії. А Еллен - жива, емоційна зі своїми думками і силою приймати свої рішення. І Арчер, який має прийняти рішення. Анотація обіцяє нам історію кохання графині Еллена і Арчера. Спершу я злилася, що "спойлер" на палітурці книжки, а потім сторінку за сторінкою читаючи, - я все чекала коли ж... Взагалі, я люблю такі романи і "Епоха невинності" сподобалася, думаю, що з авторкою потрібно продовжувати знайомство. І особливо, порадувала якість книжки - дуже красиво оформлена)

Роман “Епоха невинності” мені здався аж надто схожим на твори з англійської класики, особливо на літературну спадщину сестер Бронте. Зокрема, що стосується проблематики, мені згадалась історія “Незнайомки з Вілдфел-Холу”, написана в 1848 році. Події, що описує Е. Вортон відбуваються у другій половині ХІХ ст. То ж часові рамки теж збігаються. Старий консервативний та лицемірний Нью-Йорк не пробачає помилок. Кілька авторитетних сімей, що диктують умови, встановлюють правила допустимої поведінки та визначають, кому є місце у їхньому вузькому колі. Як бути жінці у такому суспільстві, якщо єдина її провина - це невдале заміжжя? Головний герой книги Ньюланд Арчер закохується у вродливу графиню Елен Оленську, яка щойно втекла з Європи від свого чоловіка. І це напередодні власного весілля з її кузиною Мей. Молодий чоловік є типовим представником тогочасної молоді з впливової родини, залежним від свого положення. А репутація бідолашної жінки заплямована, що робить неможливими романтичні стосунки між ними. Але Ньюланд всіляко підтримує Елен і допомагає адаптуватись серед місцевої самовдоволеної еліти. Коли він розуміє, що його почуття взаємні, то готовий до рішучих кроків перебуваючи вже у шлюбі, так як дружина не виправдала його сподівань і злегка розчарувала своєю поверхневістю. Погляди молодого чоловіка занадто прогресивні, як на той пуританський час. Він навіть вголос проговорює революційне припущення: “Жінки мають таке саме право бути вільними, як і ми!” Це щодо сюжету. Але загалом, як на мене, трохи нудно і затягнуто. У книзі 350 сторінок майже нічого не відбувається. Останні 50 більш динамічні, але розв’язка передбачувана. Міркування, сумніви, внутрішні протиріччя чоловіка, який ніяк не наважується піти наперекір суспільній моралі у боротьбі за своє щастя. Окремої уваги заслуговує тема безправного становища жінки у той час, її залежність від законів і обставин, на які вона не в змозі вплинути. Але кінець ХІХ і початок ХХ століття характеризуються широким розповсюдженням у світі руху за права і свободи жінок, що принесли в результаті відчутні зміни. Крім того, книга корисна з історичної точки зору. З ноткою тонкого гумору розповідається про повсякденне життя та розваги американського бомонду: бали, театри, звані обіди та заміський відпочинок: “...безперечний закон музичного світу вимагає перекладати німецький текст французьких опер, що їх виконують англійські співачки шведського походження, італійською - мабуть, задля кращого розуміння американською публікою.” Ця історія наштовхує на роздуми про те, чим ми керуємось у прийнятті доленосних рішень: прагненням особистого щастя чи страхом перед осудом оточуючих. Чим можна знехтувати заради кохання, а чим ні? Читайте - дізнаєтесь.