(28.09.1929) Дмитро Павличко — український поет, літературний критик, перекладач, громадський та політичний діяч, дипломат.
Народився в селі Стовпачів, Івано-франківської області. Спочатку навчався в польській школі с Яблунева, потім у Коломийській гімназії та радянській десятирічці. Вищу освіту здобув у Львівському університеті на філологічному факультеті, був членом комуністичної партії до розпаду Радянського союзу. Після навчання займався редактурою в журналах «Жовтень» та «Всесвіт».
Вперше його поезії були видані окремою збіркою у 1953 році, загалом їх у нього 11. Весь тираж книжки «Правда кличе» було знищено за наказом радянських цензорів. Також Павличко є укладачем антології «Світовий сонет», що складається з перекладених творів, а його збірки його літературно-критичних праць вийшли трьома окремими книжками. Перекладав твори Бодлера, Данте Аліг'єрі, Петрарку, Ґете, Рільке та багатьох інших.
Поет стояв на витоках політичного руху незалежної України, був одним із засновників партій «Народний рух України» та «Демократичної партії України», був депутатом ВР 3 скликань, посолом України в Словаччині та Польщі; головував у «Товаристві української мови ім. Т.Г. Шевченка». Почесний професор Національного університету "Києво-Могилянська академія", лауреат Шевченківської премії та багатьох державних нагород.
Помер письменник у 2023 році.
