Дім на березі озера

Мері Ловсон "Дім на березі озера". ⠀ "Дім на березі озера" - це драматична сімейна сага. Мері Ловсон описує трагедію, від якої не застрахований ніхто, яка підкрадається зненацька і розділяє життя родини на "до" та "після", розбиваючи усі сподівання на друзки. Вона змушує дітей подорослішати за одну мить, навчитися приймати рішення, щоб самим дбати про власне майбутнє. ⠀ Мені дуже сподобались описи життя фермерської громади у канадійській провінції, де немає байдужості до чужого горя і кожен прийде на допомогу, поділиться, розрадить у скрутну хвилину. ⠀ Окремо хочу виділити любов героїв до рідної природи, яка вплинула на подальший життєвий вибір декого з них (я взагалі люблю книги, в яких персонажі так чи інакше пов'язані з природничими науками, - на їхніх сторінках зазвичай можна знайти багато цікавинок). ⠀ Отже, до мого списку улюблених авторів додалося ще одне ім'я - Мері Ловсон. Її роман "Дім на березі озера" вартий уваги. ⠀ P.S.: "Кінець дороги" та "По той бік мосту" читатиму обов'язково!

Книга, від якої я нічого не очікувала, і яка виявилась приємною несподіванкою! Історія однієї сім'їна півночі Канади. Я так і не знайшла натяків (на кшталт комп'ютерів чи мобільних) і не зрозуміла, у який час відбувається дія, але схоже що сьогодення героїні це приблизно наш час. Чого таке питання виникло? Бо згадки дитинства 20-річної давнини - це тихі ферми, де діти кидають школу заради допомоги у господарстві. Здається, ніби містечко застигло у часі, у своїй бульбашці на лоні природи (а описів природи дійсно вистачає). Після трагедії четверо дітей осиротіли і намагаються самотужки дати собі раду. Вони досить різні, кожен з характером, але вони люблять один одного. Та з самого початку у спогадах головної героїні відчувається смуток, тінь трагедії, яка віддалила братів і сестер, перетворила на чужих людей. Зізнаюся, в якийсь час я чекала що ж там такого страшного трапилося, але воно все не траплялося. Бо по суті, причини в романі досить буденні. Але від того вони стать ще більш реальними та зрощумілішими, близькими кожному. Книга невелика, з крупним шрифтом, і читається дуже швидко. Але об'єму достатньо для розкриття глибини героїв та подій. Мені сподобалося, як авторка показала відчуття героїні, її переосмислення своїх спогадів та родинних зв' язків. Так, ця книга з тих, де щасливий фінал прогнозується з перших сторінок, але все одно цікаво прослідкувати шлях до нього.

Я очікував простого жіночого роману, трохи драматизму, простий сюжет. Натомість отримав непогану сімейну драму з чітко вибудуваним сюжетом та без надмірної моралі. Історія оповідає про дітей, що через аварію залишились без батьків та змушені стикнутись з новою реальністю та буденними турботами. Двоє хлопців, один з яких мав їхати в коледж, а другому пророкували блискучу освіту по закінченню школи та двоє дівчат - одна 7 років, а інша взагалі малюк, що тільки починає ходити. Це часи без інтернету та комп'ютеризації, життя фермерів у не надто сприятливих умовах, бідність та намагання вижити в невеликому містечку. Історія ведеться від імені Кейт - старшої доньки, що вже закінчила університет та стала доктором на кафедрі. Саме вона крок за кроком оповідає історію дорослішання, життєвих викликів та краху мрій, що неодмінно мали відбутись у даних обставинах. Кейт найтяжче було змиритись із незапланованими поворотами життя та зберегти легкі стосунки з сім'єю. Саме тому оповідь є цікавою та змушує перегортати сторінку за сторінкою в пошуках причин відстороненості та прихованої образи в її стосунках з рідними. Історія дійсно цікава та спонукає до нового погляду на власні стосунки з близькими людьми. Тут немає глибоко аналізу та розкриття персонажів чи надто непередбаченого сюжету але саме своєю простотою вона видається зрозумілою та реальною. Це перший роман авторки і чекати на твір рівня лауреата Нобелівської премії не варто але він став бестселером та виграв кілька нагород, що також можна зрозуміти. Ця оповідь універсальна, життєві труднощі та вибір героїв цілком можна уявити в наших реаліях, а роман залишає приємне відчуття цікавої історії.