Zoo, або Книжки не про кохання

Олексій Нікітін. Маджонг. Ця книжка давно вже стала класикою жанру, і ось тепер видана українською, не втративши від того "гостросюжетної" свіжості. Бестселери взагалі не старіють, а лише стають більш затребуваними у справжніх любителів такого "ігрового" та авантюрного чтива. Тож, за сюжетом, прийшло це диво до нас з китайського далеку, і популярним, як побачимо, стало давно, вибудовуючи цього разу не лише оповідь, але навіть життя і долю героїв. На чому, власне, й ґрунтується інтрига цього непересічного роману, в якому ще й місце Миколі Гоголю з його третім томом "Мертвих душ" знайшлося! "Як взагалі потрапила? Маджонг потрапив до них давно – років п’ятнадцять тому,- і вже ніхто не міг сказати напевно, звідкіля він узявся. Сонечка невиразно пригадувала, що обклеєну потертою зеленкуватою тканиною картонну коробку з ручкою і двома кістяними застібками вона купила на Сінному ринку, коли там ще можна було щось купити. Камені були брудними, тобто масними, і Сонечка запевняла всіх, що навіть випрала їх порошком "Лотос" у своїй старій посудомийній машині".