#він – Давид Губанов 
Дон Делілло - один з найвідоміших письменників сьогодення у США. Його роман "Зеро К"- це суміш смерті та безсмертя, філософії та буденності, мистецтва та науки.
Мільйонер Росс Локгарт зі своїм сином та помираючою дружиною прибувають на секретну базу, віддалене поселення для смерті. Усі, хто потрапляють сюди, врешті-решт з'ясовують, хто вони, все відбувається через самообстеження, самовиявлення і самооновлення.
Для Джеффа, головного героя книжки, це гнітюче місце: пусті кімнати, безмежні харчоблоки, безликі коридори та екрани, які відтворюють відеоряд жорстокості нашого світу.
У романі розкривається тема стосунків - сина та батька, чоловіка та дружини, родини та Батьківщини.
Насправді було непросто просуватися текстом: інколи спотикався об філософські роздуми, науково-фантастичні терміни, відірвані діалоги... Але, безперечно, фінал заставляє задуматись, перегорнути книгу свого життя спочатку і, можливо, почати все із чистих сторінок.
#вона – Юлія Рябухіна
Книга “Зеро К” Донні Делілло мене вразила уже з перших хвилин презентації її українського перекладу - навіть відкрити не встигла, а вже була в захваті. Так про неї розповідали, так її описували, що в голові не просто складався текст - складалася повна кіношна картинка того, що буде відбуватися. Наче не роман усі читали, а дивилися фільм.
Але читати її було не так просто, як слухати презентацію:) Очікування виправдалися повною мірою - це дійсно дуже візуальний текст. Крізь цю прозу не треба продиратися, мов через терен - вона не дуже закручена й складна, речення максимально доступні й чіткі, хоч і не позбавлені образів. Вони сплутуються у мереживо з дуже чітким ритмом.
В романі багато шарів, і кожен читач знайде свій «поверх» відчуттів. Для одних це може бути історія стосунків батька й сина, для інших - сина й матері, чи, може, чоловіка й жінки, і таке тут є. Для третіх це історія про мистецтво, для четвертих - про життя, п’ятих - про те, який же світ насправді маленький. У цій книжці багато чого можна знайти…
“Зеро К” не слід читати нахрапом, чи як новинку, чи тому, що у вас є ця книга. До неї слід підготуватися, віднайти необхідний темп і налаштуватися на хвилю роздумів, аналізу й пошуків потаємного у людських душах. Тоді у неї можна провалитися, як у чорну діру, м’ясорубку роздумів про все на світі.
