"Малхут", Остап Українець

У цьому романі про стародавній Станіславів чимало "владної" історії, сформованої указами, законами і формулярами. Зокрема зі старих листів, які потрапляють до головного героя, молодого адвоката і контрабандиста, ми дізнаємося про таємницю, яка може змінити не лише владу, але навіть долю. Так, рідне місто героя описано в тому листуванні, як осердя лицарського ордену, що ставив собі за мету створення політичного союзу вільних країн – відновленої Речі Посполитої. Розповідаючи про долю тамтешнього бургомістра – успішного, прогресивного і тому вигаданого – автор-дебютант, застерігає, що це не історичний роман, а історична спекуляція. Тобто спроба уявити, як воно було за "за відреставрованими новим бургомістром фасадами". Хай там як, але чергова урбаністична фантасмагорія вдалася на славу, і в період від загибелі Потоцького до появи Івана Франка, карпатська столиця живе бурхливим, маловідомим, альтернативним життям своїм екзотичних героїв. Звісно, цікаво, як вони господарювали, саджали на палю чи ховалися від влади. Утім, чи були вони такими насправді, чи ні – це вже друге питання, головне при цьому – запропонувати свою власну модель історії, а вже її наповнення залежатиме від хисту, вдачі та мети автора. "Пам’ятаймо, що дії кожної людини приносять свої плоди – добрі чи погані, зауважує він у післяслові. – Ми, споглядаючи щось зі сторони, рідко можемо притомно бодай оцінити їхню роботу, не знаючи всього. Я не знаю всього. І тому не беруся оцінювати. Хоча дещо ми бачимо вже сьогодні".