Сьогоднішня гостя нашої рубрики «Інтерв’ю з авторкою» – письменниця Поліна Кулакова. Поспілкувались про роман «Усі їхні демони», майбутні плани та улюблені книжки.
1. Поліно, ви відкрили жанр соціального трилеру для українського читача. У ваших книгах майстерно переплітаються важливі соціальні проблеми і напруга та загадки трилеру. Коли і як виник інтерес саме до такої літератури?
Насправді я починала свій творчий шлях із соціальних тем. Мої перші літературні спроби — це короткі прозові замальовки, у яких ішлося про самотність, старість, проживання втрати. Згодом, коли я зважилася взятися за велику форму, то спершу обрала для себе формат детектива і трилера. Але досить швидко зрозуміла, що соціальне тло вперто пробивається у мої сюжети. Тож, сідаючи за «Усі їхні демони», я вирішила більше не стримувати себе й говорити на повну силу — про те, що, можливо, не завжди приємне, зате важливе.
2. В романі «Усі їхні демони», порівняно з іншими романами, на перше місце виходять соціальні теми - алкоголізм, насилля в сім'ї. Була конкретна мета привернути увагу до цих проблем?
Тема алкогольної залежності в родині для мене особиста. Я росла в такій сім’ї, у схожих умовах, які описані в романі. Тож добре знаю, що означає бути дитиною батьків-алкоголіків — наскільки це складно і які наслідки може мати зростання в дисфункційній родині. Ці проблеми часто замовчуються, і своєю книжкою я хотіла спонукати читачів до діалогу, до чесної розмови про те, про що зазвичай мовчать.
3. Дуже детально і майстерно описуєте місця злочинів, процес розслідування, особливості уражень жертв. Звідки всі ці знання, вас консультують слідчі, судмедексперти?
Найґрунтовніше я готувалася саме під час роботи над дебютною книжкою «Я пам’ятатиму твоє обличчя». Тоді моя двоюрідна сестра якраз закінчувала медичний університет, і мені дуже допомогли її підручники з патанатомії та фізіології, а також її знання й досвід. Вона читала мої рукописи, знаходила неточності, пояснювала деталі. Згодом мені також пощастило кілька разів побувати в кабінеті слідчого й поспілкуватися про роботу поліції — це теж додало мені знань, яких не отримаєш лише з книжок чи інтернету.
4. В жанровій літературі, для письменників, завжди існує ризик самоповторюваності. Чи аналізуєте свої романи в процесі роботи в такому контексті?
Так, я аналізую власні тексти, і не лише щоб уникнути повторів, а й щоб зрозуміти, які теми в мені горять найдужче. У кожного автора є свій фундамент — переживання, страхи, травми. Мені важливо не відмовлятися від себе і свого голосу, але я намагаюся щоразу шукати іншу оптику, іншу форму.
5. Над чим зараз працюєте? Коли можна чекати нову книжку Поліни Кулакової?
Щойно закінчила роботу над невеликою повістю в піджанрі психологічного трилера. Це історія про письменницю, про спогади й проживання втрати, а також про місто, у якому я виросла — Івано-Франківськ. Ця повість увійде до майбутньої збірки, яку, сподіваюся, читачі побачать уже наступного року у видавництві «Фабула».
6. Жанр трилеру вам цікавий і як читачці. Ваш розбір книг Франка Тільє захоплює настільки, що неможливо втриматись, щоб хоча б одну не прочитати. Кого ще з авторів трилерів порадили б почитати для любителів жанру?
Я дуже люблю скандинавських авторів. Їхні тексти завжди атмосферні, похмурі, подекуди жорстокі — саме в цьому їхня сила. Базовою точкою для мене, звісно, став Стіґ Ларссон і його трилогія «Міленіум». Також раджу звернути увагу на нове ім’я на українському ринку — Самюеля Бйорка. Перша книжка з циклу трилерів про Мію Крюґер, «Самотній ангел висить у лісі», уже готується до друку. І ще я хотіла б згадати шведку Марію Адольфсон, чиї детективи зараз виходять у «Фабулі».
Дякуємо Поліні за розмову! Наступного разу на вас чекає ще цікава бесіда.
