[caption id="attachment_4681" align="alignright" width="376"]
Копенгаген, 2015[/caption]
Пітер Фогтдаль народився в Копенгагені (Данія). Навчався у Копенгагенському університеті, а опісля переїхав до США, де вивчав драматичне мистецтво в Університеті штату Каліфорнія. Дебютував як драматург у 1984 році, ставши автором кількох телевізійних комедійних серіалів. Але остаточно знайшов себе у письменництві.
На його рахунку чотирнадцять різноманітних романів — історичних, сатиричних, трагікомічних, гротескових, нуарних, сюрреалістичних — і просто життєрадісних і лукавих. Серед найпопулярніших —
«Царська карлиця» (2006), із якою видавництво
«Фабула» вперше знайомить українського читача.
Творчість письменника відзначено рядом літературних нагород, у тому числі французькою премією Ле Шантильї, а в 2007 році «Царську карлицю» за версією найкрупнішої данської газети «Юлландс-Постен» було визнано одним із трьох найкращих романів року в Європі.
Ми побалакали з Пітером. І от, що з цього вийшло:
Привіт, Пітере! Багато українських читачів уже встигли познайомитись з Вашим романом «Царська карлиця», і він продовжує збирати цікаві відгуки та враження. Під час презентації книги на Форумі видавців Ви розповідали дуже цікаву історію про те, як готувались до її написання, про реальні й вигадані історичні події. Яким для Вас був сам процес написання «Карлиці»? Як це – влізти в шкуру карлиці? Чим ви керувались при написанні роману?
«Царська карлиця» планувалась як досить традиційний роман про страшну зустріч Петра Великого та Фредеріка Четвертого, короля Данії та Норвегії, яка відбулась в Копенгагені в 1716 році, але нічого з цього не вийшло. Насправді, поки я його писав, мені стало нудно, тому я відклав роботу аж на цілий рік.
Потім я зрозумів, що історія повинна бути розказана від імені карлика, оскільки Петро Великий збирав карликів так само, як інші люди збирають марки. Тоді роман рушив з місця. Хоч я не жінка і не карлик, мені було легко створювати свого головного персонажа, тому що я мав таке ж похмуре почуття гумору, як і моя героїня, але сьогодні я набагато менш цинічний. Насправді, зараз я б не зміг написати такий темний роман, як «Царська карлиця». Сьогодні я хочу дати людям надію, а не депресії або ж літературні мігрені.
Чи можете Ви сказати, що письменництво – це справа усього вашого життя? Про що ви мріяли в дитинстві? Як узагалі прийшли до цієї професії?
Я завжди знав, що хочу бути романістом. Я став писати, як ненормальний, відтоді, як мені виповнилось одинадцять. Багато років я працював ведучим на Національному данському радіо, де вів різні сатиричні програми. Тому, коли мені було близько тридцяти, багато датчан уже знали мій сексуальний голос, але не знали несексуального мене.
[caption id="attachment_4684" align="alignleft" width="374"]
Пітер Фогтдаль 24 роки тому[/caption]
У двадцять я написав свій перший роман, але від нього скрізь відмовились. Зрештою, відсутність літературного успіху перетворила мене на сценариста. Я написав цілу серію комедій для Національного данського телебачення, коли мені стукнуло 26 років, і це було великою справою, тому що тоді ми мали тільки один канал, тож його дивились всі.
Я також працював професійним астрологом. Світ духовності обрушився на мене, ніби удар кувалдою, коли я перетнув позначку в тридцять років, і з тих пір він завжди зі мною. Це тема щонайменше 11 з моїх 14 романів, які вийшли у Данії, але оскільки Данія є дуже атеїстичною країною, то тут лише деякі люди розуміють, про що я пишу. Мені здається, що люди в Америці, Португалії та Україні краще розуміють мою роботу, на відміну від французів та датчан.
Розкажіть про своє життя в Данії. Про Ваше особисте хюґе) І наскільки кардинально все змінилось після переїзду до США?
Люблю Данію, але в той самий час не відчуваю, що там я вдома. Важко пояснити чому, адже я прожив у Копенгагені понад сорок років і все ще дуже люблю моє прекрасне місто. Тепер мій дім – Портленд, штат Орегон, і це місто краще підходить для моєї богемної, духовної натури. Звичайно, той факт, що мої книги публікують в Америці, і те, що моя чарівна дівчина живе тут, теж зіграли свою роль.
4) Ви не тільки письменник, але й затятий мандрівник. Розкажіть трохи про ваші подорожі. Які у вас улюблені міста (і місця)?
Я закоханий в Італію. Я розмовляю італійською, і я багато разів жив там. Особливо дорогі моєму серця Венеція та Асиж - у цих двох містах моя душа почувається як удома, що не дивно, адже я твердо вірю в реінкарнацію. У якийсь момент я збирався переїхати до Італії, вже під час
цього життя, але потім з’явилась Америка. Також я безліч разів побував в Індії, яка надихнула мене на створення останнього роману. Індія незабутня. Захоплююча, красива, жахлива, обурлива й абсолютно чудова одночасно.
Для нашого видавництва Ваш приїзд на Львівський форум став справжнім подарунком. Поділіться своїми враженнями про ту Україну, яку Ви побачили.
Я полюбив Львів з першої ж миті. Щось таке було в його атмосфері, яка одразу ж заговорила зі мною, і мені сподобався той факт, що місто не справляло враження дуже туристичного, воно зберегло свою українсько-польську душу. Будь ласка, не будуйте багато готелів та Старбаксів. Не перетворюйте його на ще одну Прагу чи Краків, бо зараз Львів має набагато кращий вигляд, ніж будь-яке з них.
Ще одна річ, яка вразила мене, полягала в тому, наскільки добрими були люди навколо. Пробачте мені, та я думав, що українці виявляться досить похмурими, але всі справили на мене величезне, довгочасне враження, і я кажу це не для того, щоб здатися добрим. Я говорю з глибини душі. Відвідування Книжкової ярмарки у Львові – один з найкращих досвідів, який я мав як автор, і я так полюбив усю команду «Фабули»! У вас просто чудове видавництво.
[caption id="attachment_4686" align="alignright" width="514"]
Муніципалітет Бассано-дель-Ґраппа в регіоні Венето, Італія[/caption]
Куди вирушаєте найближчим часом?
У травні я їду до Ісландії, щоб поговорити про мій останній роман. Потім збираюсь к мою улюблену Венецію, тому що це місто знову має з’явитись в моїх оповіданнях, уже в наступній книзі. Також я, можливо, вирушу до Словенії з однієї простої причини – я ніколи не був там раніше, і я відчуваю, що це надихне мене на роботу.
[caption id="attachment_4687" align="alignleft" width="409"]
Підписуючи "Царську карлицю" в Чікаго, 2008[/caption]
Давайте поговоримо про Вашу нову книгу. Звідки прийшла ідея її написання і хто надихнув Вас на її створення?
Мій останній роман
"Боги манго" зовсім не схожий на
"Царську карлицю". Це натхнений, гумористичний роман про віру, духовність та гуру, який віддалено нагадує мою власну історію часів перебування в Індії у проміжку між 1992 та 2001 роками. У мене пішло дев'ять років на його написання, адже я хотів створити книгу, лояльну до віри кожного, але також показати, що часи гуру, священиків і пап уже минули. Нам потрібно знайти Бога в собі, щоб створити кращий світ, замість того щоб залишатися в закритих громадах чи церквах, де кожен вірить у те саме, що і ми. Бог не належить християнам, мусульманам, індусам, євреям, сайєнтологам або індійським гуру. Ми всі - душі, котрі повинні стати більш співчутливими до інших, але неможливо бути справді співчутливими, якщо ви вважаєте, що належите до "правильної" релігії, а інші – ні.
Оскільки ми ще не знайомі з сюжетом, чи можна Вас попросити дати коротку, але інтригуючи рецензію на «Богів манго»?
Роман про дансько-американського бізнесмена, який шукає Просвітлення в індійському ашрамі, але все виявляється не таким, як він думав. Ашрам стає все більш сюрреалістичним, і бізнесмен не може вирішити для себе, чи являє його гуру собою нового Ісуса, чи звичайного афериста. Коли він нарешті думає, що все зрозумів, гуру одружує його з іншим ентузіастом ашраму, і його життя знову перевертається з ніг на голову.
В яких інших іпостасях хоче проявити себе Пітер Фогтдаль? Може як поет чи фотограф?
Перш за все, я хочу бути хорошою людиною, доброю до всіх, особливо до українців. По-друге, я люблю писати вірші, але роблю це не часто. У мене близько двадцяти гарних віршів, написаних англійською, які одного дня напевно будуть опубліковані, але мені потрібно ще близько двадцяти, щоб створити повноцінну збірку. І так, мені також подобається фотографувати і дивитися футбол!
А що читає Пітер Фогтдаль? Назвіть українським читачам свій топ останніх прочитаних книг. І на що варто звернути увагу нашим книгоманам?
Я великий шанувальник японського автора Харукі Муракамі. «Хроніка заводного птаха», «1Q84» і «Кафка на пляжі» - чарівно-реалістичні шедеври, які я рекомендую будь-кому, хто любить літературну писемність. Полячка Ольга Токарчук - ще один мій фаворит. І два мої улюблені романи усіх часів – це «Сіддхартха» Германа Гессе та «Двійник» Достоєвського.
[caption id="attachment_4690" align="alignleft" width="571"]
Проводячи дослідження для "Богів манго". Варанасі, Індія[/caption]
Традиційно: Ваші побажання українському читачеві?
Я бажаю моїм українським читачам усього найкращого в світі. Я був дуже радий зустріти багатьох із вас на Книжковому ярмарку у Львові. Ви торкнулися мого серця навіть сильніше, ніж думаєте, і я сподіваюсь, що в майбутньому серед вас стане більше тих, хто прочитав мої книги, бажано, щоб уся країна, кожен з вас зробив це, аби я зміг повернутися і говорити, сміятися і читати для вас.
Розмовляла з автором Даша Святенко.
