Книга
Стейсі Шифф — це біографія життя найінтригуючої жінки в історії. Її палац сяяв оніксом і золотом, а ще був сповнений політичними і сексуальними інтригами.Та перш за все,
Клеопатра була проникливим стратегом і майстерно вела перемовини. І хоча життя цієї видатної жінки тривало менше сорока років, вона змінила Стародавній світ. Клеопатра стала найбагатшою серед правителів Середземноморʼя, мала сина від Цезаря, а стосунки із Марком Антонієм підтверджують її статус найвпивовішої жінкою свого часую. Ці двоє разом намагалися створити нову імперію.
-
Мине ще кілька днів, і Клеопатра довідається, що тебе може вбити як той, від кого очікуєш взаємну послугу, так і твій найближчий родич.
-
Поколіннями царська родина віддавалася, як скажуть потім, «оргії здирництва та вбивства», що жахала навіть за кольористими македонськими мірками. Виділитись у такому сімействі було непросто, та Птолемею IV це вдалося. Він правив у часи розквіту імперії, що припали на кінець третього століття, і відзначився тим, що вбив дядька, брата й матір. Придворні полегшили йому справу з дружиною, бо ж отруїли її самі, щойно та привела на світ спадкоємця
-
Клеопатрі — стверджував, що єгиптянки ходять на ринок і торгують, а їхні чоловіки сидять вдома й пораються за ткацькими верстатами. Маємо чимало підтверджень тому, що почуття гумору не було чужим Клеопатрі. Вона була справжньою майстринею розіграшу, кмітливою і дотепною.
-
Записів про ранні роки Цезаря немає буквально аніяких, але в цьому Клеопатра обскакала його: про її дитинство невідомо взагалі нічого. Та навіть якби дім її дитинства не пішов на двадцять футів під воду чи ж александрійський клімат виявися б поблажливішим до античних папірусів, то й тоді ми навряд чи б дізналися щось особливе. Обставини дитячих років мало кого цікавили за античних часів, на відміну від долі та родоводу, які вважалися куди більш значущими для подальшого життєвого шляху людини.
-
Клеопатра отримувала детальні настанови, як дихати, коли робити паузи, а коли жестикулювати, як тримати ритм промови, підвищувати чи понижувати голос. Стояти при цьому слід рівно, на весь зріст, не схрещуючи рук і не граючи нервово пальцями. За умови, що первинний матеріал не був зовсім бракований, навчання такого типу гарантовано ліпило з учня красномовного, переконливого оратора, водночас наділяючи цього оратора справжнім арсеналом засобів, як найкраще продемонструвати глибину розуму та влучність слова як у суспільному середовищі, так і у судових тяжбах. «Мистецтво публічного виступу,— як буде сказано згодом,— залежить від неабияких зусиль, постійного навчання, різноманітності вправ, чималого досвіду, глибокої мудрості та безпомилкової інтуїції».
-
Естет і покровитель витончених мистецтв, за правління якого Александрія переживала інтелектуальне відродження, Авлет подбав про те, щоб його донька отримала першокласну освіту. Клеопатра продовжить цю традицію, підібравши для своєї доньки справді видатного наставника. І в цьому вона була не одинока. Хоча загалом далеко не всі давали освіту своїм донькам, дівчата теж ходили до школи, долучалися до поетичних змагань, ставали вченими. Не одна донька аристократів першого століття — навіть з тих, кого не готували для престолу,— далеко просувалась у своїх студіях, хоч і не проходила весь тернистий шлях підготовки ритора. Донька того ж Помпея мала прекрасного наставника й цитувала батькові Гомера напам’ять. Цицерон казав про свою доньку, що та «виключно освічена», а він знав, про що говорив. Мати Брута була однаково начитана й у римській, і в грецькій поезії. В Александрії не бракувало математикинь, лікарок, художниць і поеток.
-
Важко було визначити, що передувало чому: чи ж це Ізіда запровадила верховенство жінок у Єгипті, чи цариці із династії Птолемеїв насаджували зверхність богині-жінки1 . Та, безперечно, її культ неабияк позначився на рівноправ’ї обох статей у єгипетському суспільстві. У деяких переказах Ізіда дарує жінкам таку ж силу, як і чоловікам. У будь-якому разі паралель Клеопатри з Ізідою стала просто знахідкою для єгипетської цариці.
