«Гарна стратегія. Погана стратегія» представляє новий, прямолінійний погляд на побудову стратегії. Будь-то маленький бізнес, велика компанія, спортивна команда, громадська діяльність. Усюди потрібна стратегія. Автор чітко розмежовує – де закінчується гарна стратегія та починається погана. На думку автора, на сьогодні багато компаній керуються зовсім не стратегією, а великою, неправильно поставленою, метою. Без чітко окреслених шляхів її досягнення. Для побудови гарної стратегії, Румельт використовує метод «ядра», підкреслюючи необхідність визначити структуру поточного бізнес-завдання, вибираючи "керівну політику" для вирішення проблеми і, нарешті, розробити низку дій або розподілити ресурси для реалізації «керівної політики». Головна думка – гарна стратегія – це не завдання, не бюджет і не список бажаних результатів. Гарна стратегія – це інструменти досягнення мети, це виявлення критичних факторів у ситуації та створення набору дій та інструментів для її вирішення. У своїй книзі автор наводить приклади успішних стратегій, від Apple до General Motors, від невеликого місцевого ринку до Wal-Mart, від Nvidia до Silicon Graphics.
-
На жаль, гарна стратегія — виняток, а не правило, у той час як проблема зростає. Дедалі більше керівників організацій хваляться, що вони, мовляв, мають стратегію, хоча насправді це не так. Насправді вони виявляють те, що я назвав би поганою стратегією. Погана стратегія нехтує набридливими деталями на зразок проблем. Вона ігнорує владу вибору та зосередження, натомість намагається пристосувати численні конфліктні вимоги та інтереси. Як центральний нападник, що має лише одну пораду для членів своєї команди — «Неодмінно переможемо!», погана стратегія приховує поразки, вживаючи лише мову високих прагнень, честолюбства, пророцтв, загальних цінностей. Звичайно, усі її складові є частиною людського життя. Однак самі по собі вони не замінять напруженої праці над стратегією.
-
Переслідування протиборчих цілей, спрямування ресурсів на завдання, не пов’язане з головною метою, пристосування несумісних інтересів — розкіш великих та могутніх, проте вони не застосовують гарної стратегії. Попри все, більшість організацій не створюють гарних стратегій. Натомість вони складатимуть, наче до пральні, списки гарних бажаних результатів і водночас нехтуватимуть потребами справжньої конкуренції, координуванням та зосередженням власних ресурсів. Гарна стратегія вимагає керівників, що хочуть та здатні сказати «Ні» поширеним діям та інтересам. Стратегія містить радше те, чого організація не робить, ніж те, що вона робить.
-
Погана стратегія — це не просто відсутність гарної стратегії. Вона виникає через конкретні помилки та прорахунки керівництва. Щойно ви навчитесь визначати погану стратегію, підвищиться ефективність ваших суджень про стратегії, вміння впливати на них та їх створювати.
-
Стратегія DARPA — це не просто генеральний напрямок. Вона передбачає конкретні заходи, що керують його діями. Наприклад, у цій організації програмісти працюють лише від чотирьох до шести років, аби не виникла ступінчаста ієрархія, а також для приваблення нових талантів. Зазвичай очікують, що новий програміст захоче кинути виклик своїм попередникам і запропонує новіші ідеї. Крім того, DARPA має незначні інвестиції у засоби праці та інфраструктуру, у такий спосіб запобігаючи конфліктам групових інтересів та інтересів усебічного розвитку організації. Основою таких заходів є реалістичне оцінювання перешкод, які можуть трапитися на шляху інновацій. Такий підхід не переслідує вищих цілей на зразок «утримання найталановитіших та збереження культури інновації»
-
Проте після тривалої праці з компаніями та викладання законів стратегії вищим керівникам та студентам з ділового адміністрування я зробив висновок, що навіть тривале й наполегливе тренування стосовно цих фундаментальних дисциплін навряд чи позбавить нас від схильності виробляти погані стратегії. Погана стратегія процвітає, бо вона, наче хмара, пропливає над аналізом, логікою та вибором, і палка надія, що не треба вивчати ці заплутані фундаментальні дисципліни та оволодівати ними, підносить її у височінь, тримаючи над усім цим.
-
На логіку конкурентної стратегії та механіку переваги було витрачено тонни чорнила. Однак не логіка є суттєвою трудністю створення стратегії. Проблемою є власне вибір. Стратегія не скасовує дефіциту та його наслідків — необхідності вибору. Вона — точка дефіциту, а заміна стратегією непевних очікувань — вибір єдиного шляху та відкидання інших. Сказати відверте «Ні» усім іншим сподіванням, мріям та очікуванням є неабиякою психологічною, політичною та організаційною проблемою.
-
Будь-яка гарна стратегія черпає сили з концентрування ідей, енергії та дії. Таке концентрування, спрямоване в потрібний момент на важливу ціль, може привести до каскаду сприятливих результатів. Це джерело сили я називаю важелем.
