svoloch_ukr
FB623010Y_Judovsky_Svoloch_razv-3 kопироватьFB623010Y_Judovsky_Svoloch_razv-4 kопироватьFB623010Y_Judovsky_Svoloch_razv-5 kопироватьFB623010Y_Judovsky_Svoloch_razv-6 kопироватьFB623010Y_Judovsky_Svoloch_razv-7 kопировать

Наволоч

2 з 5 засновано на 1 оцінці клієнтів
(1 відгук)

200.0 грн

Балакун. Вигадник. Гедоніст. Чарівний цинік. Невтомний брехун. Відчайдушний бабій. Веселий рудий клоун, який інколи перетворюється на сумного білого. Витерпіти такого типа непросто, але з ним не засумуєш. Це — ліричний герой оповідань Михайла Юдовського, якого інколи не можливо відрізнити від самого автора. Герой глузливий, але не злостивий. Він не намагається нікого судити, живучи скоріше інтуїтивно, ніж за якимись принципами. Оповідання сповнені щирого гумору, побутової психології і відвертої, але м’якої сатири на наші з вами слабкості.

Додаткова інформація

Автор: Михайло Юдовський
Переклад:

Михайло Юдовський

Серія:

Сучасна проза України

Артикул:

262322

Кількість сторінок:

368

Розміри:

130х200 мм

Мова:

українська

Обкладинка:

Тверда, суперобкладинка

Рік видання:

2016

ISBN:

978-617-09-2930-3

1 відгук для Наволоч

  1. 2 з 5

    :

    #ФабулаКнигоманія2017_17
    .
    Герой збірки нагадує і кобрінського оповідача з “11 празьких трупів”, і єшкілєвського з “Міста термітів”: від першого він має російсько-пострадянську атмосферу закордоння навколо себе, від другого схожу атмосферу (але в Єшкілєва московсько-російські мотиви не настільки набридливі), проте від другої персони герой Юдовського взяв головним чином схильність до філософського роздуму ☝ Філософ він ☝
    .
    Радянська армія, закордоння, пафосне жонглювання жінками й уперта впевненість у любові до жіночого роду попри це, питання релігійної дурості, виш, санаторійність Західної України на тлі улюблених кальок з російської, кросворди, думка про моногамність й імпотентність… І все це – ох же ж! я не можу позбутися думок про це! ці думки відштовхують мене від сучасного росліту! – створює шарррм російсько-радянський. На щастя, не без винятків, тому місцями від духу 90х можна було відпочити
    .
    Остання історія в цій збірці (повість-притча “Проклятий горщик”) така симпатична, така саркастична, така карикатурна!.. Про конфесії, про релігії. Загалом… Загалом… про те, як ідеальна спільнота міста Хаттенвальд вбила себе та стерла назву свого міста з усіх мап. Мораль для мене в цій притчі така: релігійна терпимість до певного часу, а ототожнення нашої нації з іншою – цілком звичне явище
    .
    Якби ця книга не була настільки якісно оформленою, я б її не читала й не купувала. Російсько-пострадянський шарррм 90х – не моє… зовсім не моє… Але ж ця суперобкладинка, але ж ця палітурка… Є й ляссе, але воно й так було не надто довгим, а потім почало розпускатися, а потім я його підпалила, щоб не розпустилося з кінцями, а потім ляссе виглядає з книги всього менш ніж на сантиметр. Аве, книга має ефектний вигляд. І без суперобкладинки схожа на нотатник, але аж ніяк не на книгу
    .
    У передмові до збірки Юрій Володарський пропонує думку про оптимізм Юдовського. На останній сторінці книги говориться, що дизайн видання – справа рук Л. А. Кириленко. А чия ж то ілюстрація на суперобкладинці, не повідомляють. Дух сучасної української прози я не простежила. Якби не зазначалося, що проза українська, мене б не плющило. Проза ця сучасна, але не українська

Додати відгук