(25.11.1969) Володимир Рафєєнко — український прозаїк і поет. Народився у Донецьку, в 1996 році закінчив Донецький національний університет за спеціальністю “Російська філологія і культурологія”. Надалі працював літературним редактором і провідним менеджером у донецьких видавництвах. Від липня 2014 року у зв’язку з війною вимушено живе в Києві. Перші публікації Володимира Рафєєнка з’явилися на сторінках регіональних літературних журналів і альманахів у 1995 році. Після цього вийшли друком романи "Коротка книга прощань" (2000), "Канікули магів" (2005), "Незворотні дієслова" (2009), "Московський дивертисмент" (2011), "Літо заспіль" (2012) і "Демон Декарта" (2012). Його перу належать також поема в прозі "Флягрум" (2011) ізбірники віршів "Три дніпосеред тижня" (1998), "Приватний сектор" (2002) і "Переводи через дорогу" (2003). У 2016 році переклав українською книгу лауреата Нобелівської премії Світлани Алексієвич "У війни не жіноче обличчя". Проза і публіцистика письменника друкувалися в США, Швеції, Німеччині, Австрії, Польщі, готуються переклади чеською та словенською мовами. Володимир Рафєєнко — лауреат цілого ряду престижних літературних премій. Зокрема роман письменника "Демон Декарта" у 2014 році було удостоєно премії НОС ("Нова словесність", Москва), "Російська премія" (Москва) присуджувалася письменнику за романи "Московський дивертисмент" (2011) і "Демон Декарта" (2013). А в 2016 році Володимир Рафєєнко став лауреатом премії Володимира Короленка (Київ) за "Коротку книгу прощань".