Чигиринський сотник

Rated 4.50 out of 5 based on 4 customer ratings
(4 відгуків)

175.0 грн

Захоплююча розповідь про пригоди маленького козачка Михася та козака-характерника Обуха. У романі оживають легенди і міфи з української демонології, усі події часів козацтва відбуваються в атмосфері казковості, таємничого пророцтва. Автор прокладає химерні сюжетні ходи роману туди, де пролягають Дике Поле й Базавлуцький ліс, де править підземним світом Чорнобог-Триглав. Запорожці воюють із перевертнями і відьмами, які їздять верхи на вепрах, борються з драконами й іншою нечистю, що живе в нетрях стародавньої історії. А маленький хлопчик з великим серцем, не вагаючись, вирушає в небезпечну подорож, щоб урятувати рідну Україну.

 

  • Акційна ціна діє тільки за умови передоплати.

Додаткова інформація

Автор: Леонід Кононович
Серія:

Сучасна проза України

Артикул:

262318

Кількість сторінок:

528

Розміри:

130х200 мм

Мова:

українська

Обкладинка:

Тверда, суперобкладинка

Рік видання:

2016

ISBN:

978-617-09-2927-3

Жанр: Історичний романСучасна прозаФантастистика, фентезі

4 відгуки для Чигиринський сотник

  1. Оцінено в 5 з 5

    vikagnypa552 (перевірений власник)

    Леонід Кононович “Чигиринський сотник”
    Було це так… Була субота, йшов дощ (що для Львова зовсім не дивина). Взяла я в руки книжку… Отямилась, коли перегортала 123 сторінку і шлунок наполегливо вимагав сніданку))))
    Про сюжет. Події в романі розгортаються за часів Запорозької Січі. До малого козака Михася потрапляє загадковий Троянів ключ, з допомогою якого він має відшукати нового гетьмана, що поведе Україну до волі. Власне, здогадатись, що то має бути за гетьман не важко, тим більше розгадка зашифрована в самій назві. Проте читати від цього не стає менш цікаво. Допомогти хлопчині у цій нелегкій справі зголошується козак -характерник Обух. Як водиться в добрій казці на заваді героям стає всяка нечисть від класичних чортів до більш екзотичних бісуркань та літавиць.
    Про емоції. Аааааа! Нарешті справжнє українське фентезі!!! Не якісь там ельфи і гноми, які порядком “набили оскомину”, а наші українські козаки, які б’ють відьом, воюють з нечистою силою і прославляють Матінку Божу. Книжка наскрізь пронизана любов’ю до України і отим особливим козацьким гумором, який ні з чим не сплутаєш. Не здивуюсь, якщо колись ця книжка буде в шкільній програмі. В передмові автора назвали українським Толкіном і Деном Брауном в одному флаконі, і я цілком погоджуюсь.
    Далі кілька цитат з книги.
    Та ні, не про те я… Звідки ті діти беруться, що з них козаки виростають, скажи?
    Ляснув Михась нагайкою по халяві.
    Щось, – каже, – Не втямлю я тебе. То ти не знаєш, де діти беруться, чи як?
    Та я, – каже, – знаю… а от ти скажи!
    А що, думаєш, не скажу?
    А от і скажи!
    Ну, і скажу!
    От і скажи, скажи!
    Ага, – каже Михась, – Дурного знайшла! Думаєш не знаю? В капусті дітей знаходять, от де!

    Козак я, – каже Михась
    А відкіля?
    З Січи.
    А шаблю маєш?
    Маю.
    А коня?
    Таж маю, як бачиш?
    А горілку ж ти п’єш?
    Михась і засоромивсь
    Ні… – каже.
    А чого?
    Бо я ще малий
    Про якість книги. Ну прямо дуже порадувала. Цупкий, білий папіл, міцне переплетення, розкішна суперобкладинка. Таку книжку приємно брати до рук. Щоправда під час пересилки мені трошки попаскудили, позагинали кутики. Може б варто було б її ще й “бульбашками” обгортати?
    Кому читати? Книгу раджу всім від 10 до 110. Хоча, батькам я б радила спершу перечитати, бо трапляються все ж кілька неприглядних сцен та й української автентичної лайки там вистачає.))) Хоча враховуючи, що вік головного героя всього 9 років, автор ненав’язливо натякає на основну аудиторію.
    Читайте, книга розкішна!

  2. Оцінено в 4 з 5

    bidshumi

    Часи козацтва, боротьба з ляхами та бусурманами, додайте сюди ще нечисту силу та язичницьких богів та приправте все смаковитою українською мовою та автентичною лайкою. Ось це і є роман Кононовича, що відомий, перш за все, як автор кримінальних романів. Сам він називає це лицарським романом. Тут важко сперечатись адже головний герой і справді лицар, козак, що втратив рідню але здобув наставника — козака-характерника та дім — Запорожжя, а з ним і друзів — вільних козаків. Пригоди його не оминають. А мета його не багато, не мало — врятувати світ. Різні вороги трапляються дорогою і є де показати свою лицарську честь та сміливість.
    Можна віднести роман і до фентезі. Тут тобі і вовкулаки, і бісуркені, і боги, і літаючі змії, і вогненні коні. Магія на кожному кроці. Ніхто цьому не дивується, все органічно вплетено в сюжет. За стилем оповіді та простотою роман нагадує казки. Саме ті, з дитинства, про котигорошка, оха та відьом. Кілька сторінок однієї казки завжди було мало, ось тут “Чигиринський сотник” і став би при нагоді. А за розмаїттям богів та детальністю оповіді про зародження світу та його розвитком можна вважати книгу і міфом.
    Окремо хотілось би згадати про релігію в романі. Боги — язичницькі, однак всі козаки хрещені, ходять до церкви та святкують Великдень, а шанують Дажбога та Ладу. Така мішанина могла бути якраз після хрещення Русі, коли старі боги ще не забуті але моляться вже іншому. З огляду на те, що князівські часи тут згадуються і взагалі час тут поняття не стале і віднести його тільки до часів Б. Хмельницького не можна, пояснення непогане.
    А читати роман варто хоча б заради розмаїття давно забутих слів. Навіть лайка тут дзвінка та поетична, від усмішки утриматись неможливо.
    P.S. Відгук зроблено для челленджу #ФабулаКнигоманія2017, #ФабулаКнигоманія2017_34 Книга, в якій головний герой рятує світ

  3. Оцінено в 5 з 5

    dante-kiev

    Подорож, яка ніколи не закінчується

    Два роки тому, коли я випадково дізнався про те, що виходить нова книга Леоніда Кононовича, перша думка яка вистрілила в голові: “О, боги! Де її можна придбати?!”. Така досить безапеляційна реакція була сформована в моїй підсвідомості задовго до виходу книги “Чигиринський сотник”. Ледь не за десятиріччя, коли до моїх рук вперше потрапив шедевр (без перебільшень) сучасної української прози – “Тема для медитації”, свої враження від прочитаного висловив лаконічно у власному блозі:

    “Неймовірна книга! Ще одна з тих, за які я буду тримати кулачки і всіляко сприяти, щоб її колись екранізували.
    Глибокий, багатошаровий сюжет, який сплітається з теперішнім і минулим, з містичним і буденним, історія людей і Вкраїни зі вкрапленнями містики, психології і любові … трагедія цілого народу, в образі, в очах і духовній боротьбі однієї людини. Дуже рекомендую!”

    То ж уявіть, коли ти з року в рік чекаєш від пана Леоніда, якщо не щось подібне, то хоча б просто нове авторства Кононовича, то новина про “Чигиринського сотника” ледь не призвела до спазму в моїй голові на радощах та запустила нестерпний процес очікування.

    Якщо я не помиляюся, видавництво “Фабула” лише тільки но репрезентувало себе і “Чигиринський сотник” став однією з її перших новинок. А я, хочеться думати, першим хто зробив передзамовлення нової книги пана Леоніда )

    “Чигиринський сотник”, як досить вичерпно розповідає нам анотація до книги, – це гостросюжетна оповідь про маленького козака, що немов зринув із надр стародавньої легенди, безтурботного мандрівника в нетрях язичеської демонології, і в той самий час лицарський роман, «козацьке фентезі», де національна традиція перегукується із чужоземними містичними практиками, а чудове багатство мови сполучається з бойовою динамікою історичної саги. Це по-справжньому екстремальне читання, несподіваний і гострий погляд на наше минуле й «український мир».

    Мої враження можна окреслити одним словом – “захоплення”! Подібні відчуття мене переповнювали в ті далекі часи, коли я “ковтав” твори Толкіна, змушуючи себе відірватися від книги, щоб вже за північ йти до сну.

    Як і всесвітньо відомого героя діда Толкіна, малий козак Михась розпочинає свою подорож зовсім ще недосвідченим юнаком, у голові якого рояться купа питань, які він небезуспішно видобуває у свого поводиря, такого собі запорізького Гендальфа-характерника – козака Обуха. Ось один з чудово оформлених та з гумором діалогів перед снов малого козака та досвідченого характерника:

    – … Не вмирає людина, то лише те шо йде в землю, а Душа ж безсмертна! Летить вона до синього моря, а там пливає коло берега святий Миколай. Садовить він її у човна та й везе на той бік синього моря, а там коло брами ув Ир Господній стрічає ії святий Петро, Дажбожий воротар…
    – Та й що? (Михась)
    – Та й одчиняє браму і пускає душу до Иру зеленого, а там на престолі сидить матер божа, пречиста Лада.
    – Еге, та й що?
    – І там вона ото літає. . .- пробурмотів крізь сон характерник.
    – І літає, і що?
    – Та й нічого. ..
    – Як це Нічого? А Далі що, га? – Михась прислухався, та почув тільки хропіння. – Обуше, Обуше … Що ж далі?
    – А хтозна… – проварнякав крізь сон Обух.
    – Як це хто зна?
    – А отак…

    І так далі, і в такому ж дусі ))

    Подорож головного героя насичена яскравими та небезпечними пригодами, які виховують і зрощують в малому козакові Героя з великої літери “М”. Так, зустріч з росалками, які у погоні здерли з малого одяг та мали намір роздерти нашого героя на ремені, призводять до утихомирення нечистих, але красних дівок:

    – На, – каже. (одна з росалок) – Вдягай.
    А михась у боки взявся й губу закопилив
    – А це я їх скидав чи що? – питає. – Хто здер, той нехай і надіває! І хутко мені, поки я ще добий!
    Блимнупа на нього та дівка очима, але скорилася: підійшла та й присіла перед ним. Мокрі шаровари аж попотіпи, поки Михась ноги у хопошви просовував, а росалка натягувала їх на нього та поправляла кругом, мизкаючи цицьками йому по ногах та гаряче дихаючи у живіт. Аж як очкур зав’язапа на ключки, то випростапася і відступити вже було хтіла назад, коли ж малий козак і каже:
    – Ану стій, чортове зілля!
    Та й простягнув руку і провів їй долонею нижче спини.
    – Що ти робиш, хлопчику?! – витріщила на нього очі росалка. – Малий ти ще дівчат мацати!
    – Та кому ти треба, щоб тебе мацали! – каже Михась. Як чортяка, то холодна срака, – а се ж, бачу, тепла! – І знов рукою провів. – Еге, ще й гаряча, мо груба…

    Не дивлячись на те, що я вже дещо переріс історії на кшталт “про гобіта”, мене книга захопила на години і дозволила ще раз пережити емоції схожі з тими, які свого часу переповнювали мене підлітка в подорожах Середзем’ям. “Сотник” насичений не тільки захопливими мікро історіями, але й автентичним гумором та місцевою нечистю, про які не знають навіть ті, хто такими речами цікавиться. Український колорит, гумор та всіляке падло збагачують світ України часів козацтва та дозволяють черговий раз переконатися, що наша культура та автентика не менш багаті ніж “за парканом”. Дякую!

    Якщо вас впер свого часу “Гобіт”, “Відьмак” і тому подібні походеньки місцями цікавими і небезпечними, книга “Чигиринський сотник” знайде приємний відгук у вашій голові та серці. Рекомендую!

    P.S. Якщо вам книга сподобається, раджу звернути увагу на не менш захопливу роботу – “Іван Сірко” Марії Морозенко, що видавалася і перевидавалася у Видавництво Старого Лева. Прекрасна!

  4. Оцінено в 4 з 5

    hrushkachereshnia (перевірений власник)

    Я раджу прочитати “Чигиринського сотника” тим, хто:
    – любить пригодницькі книжки про козаків;
    – цікавиться фентезі, заснованим на рідній міфології;
    – хоче дізнатися більше про дохристиянські вірування наших предків, а також про те, де і як вони переплітаються з пізнішими християнськими;
    – бажає збагатити свій словниковий запас кількома прекрасними словами (мої улюблені: бамбулкуватий — з бурубляком на кінці; похідня — смолоскип; бенцвал — вайло або йолоп);
    – шукає швидкочит, так щоб можна було легко читати по 200 сторінок за раз.

Додати відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.