Букерівська премія

Сьогодні поговоримо про найпрестижнішу премію в області англійської літератури. Багато хто помилково вважають, що назва цієї престижної нагороди пов’язана з англійським словом «book» — книга.

Насправді назва Букерівської премії походить від корпорації Booker-McConnell, яка в 1968 році заснувала приз за кращий роман, опублікований у Великий Британії та написаний громадянином однієї з країн Британської Співдружності націй, Зімбабве чи Ірландії. Достеменно не відомо, чому корпорація, яка розбагатіла на грабіжницькій експлуатації мешканців Британської Гвіани й постачанні цукру з колоній в метрополію, вирішила заснувати літературну премію. Вважають, що через те, що безпосередній ініціатор заснування премії, глава Booker-McConnell Джок Кемпбелл, барон Еска, був кращим другом письменника Йена Флемінга і, до речі, прямим нащадком англійських работоргівців. Можливо цим пояснюється й те, чому Букерівську премію так часто вручають жителям колишніх колоній і домініонів — своєрідна підтримка загального постімперського культурного контексту).

З 2014 року премія стала міжнародною, тепер її можуть отримати громадянин будь-якої країни — єдиною умовою залишається те, що книга повинна бути написана або перекладена англійською мовою. Змінилася й сума нагороди — якщо спочатку переможець отримував 5000 фунтів стерлінгів, то пізніше сума виросла до 10 000, а потім до 15 000 и 20 000 фунтів.

Як же визначають переможця?
Спочатку щорічно оновлюваний консультативний комітет у складі видавців та представників письменницького світу, літературних агентів, книготорговців, бібліотек і Фонду Букерівської премії формує список із приблизно ста книжок. Той же комітет затверджує склад журі з п’яти чоловік — відомих літературних критиків, письменників, вчених, громадських діячів. У серпні журі оголошує «довгий список» з 20-25 романів, у вересні — шістьох учасників «короткого списку», а в жовтні — самого лауреата.

У 2002 році у премії з’явився новий спонсор — фінансова компанія Man Group, лідер на ринку хедж-фондів. В результаті премію було перейменовано в Man Booker Prize, а розмір премії виріс з 20 до 50 тисяч фунтів (у 2008 році). Крім того, всім фіналістам, включаючи переможця, вручається чек на 2,5 тисячі фунтів, а також контракт на дизайнерське оформлення нової книги. З 2019 року основним спонсором премії є благодійний фонд Crankstart.

У 2008 році, до 40-річчя премії, з’явилася спеціальна нагорода Best of Booker (Букер Букеру). Її лауреатом повинен був стати букеріат, чий твір читачі визнали кращим романом за всі роки існування премії. За підсумками інтернет-голосуванні переміг британський письменник і поет індійського походження сер Салман Рушді з романом «Опівнічні діти». Ще через 10 років, у 2018, було оголошено номінантів на Золотий Букер — нагороду за найкращу книжку за всі 50 років існування Букерівської премії. Переможця визначило народне голосування, ним став «Англійський пацієнт» Майкла Ондатже. У п’ятірку претендентів увійшов роман Гіларі Мантел «Вулфгол» — перша книга трилогії про Томаса Кромвеля, який отримав Букера у 2009 році. Окрім того пані Мантел стала єдиною жінкою-письменницею, що отримала Букера двічі: вдруге — за роман «Везіть тіла», продовження трилогії про Кромвеля. Окрім Гіларі Мантел видавництво «Фабула» може похвалитися перекладами Букерівських номінантів: «Майстер» та «Завіт Марії» Колма Тойбіна, «По той бік мосту» Мері Ловсон, «Готель Світ» Алі Сміт, «Дай спокій» Марії Дж. Хайленд.

Опубліковано у Новини.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.