FB750005Y_Malhut_obl_flat копия

Остап Українець. Малхут.

За сюжетом цього роману, колишній Станіслав реконструюється за старими листами, які потрапляють до головного героя, молодого адвоката і контрабандиста. Саме з них ми дізнаємося про таємницю, яка може змінити не лише владу, але навіть долю, проте розшифрувати їх героєві було не так просто.

“Розкидані тут і там півнатяки нітрохи не наближали його до розуміння того, що таке Орден, які його зв’язки із засновниками міста і, що його гризло найбільше, чому заснування Станіслава так допікало османам, що цей факт удостоївся окремого абзацу в загалом вельми лаконічному листі Кара-Мустафи до Текелі”. Тож рідне місто героя описано в тому листуванні, як осердя лицарського ордену, що ставив собі на меті створення політичного союзу вільних країн – відновленої Речі Посполитої. Розповідаючи про долю тамтешнього бургомістра – успішного, прогресивного і тому вигаданого – автор-дебютант застерігає, що це не історичний роман, а історична спекуляція. Тобто спроба уявити, як воно було за “за відреставрованими новим бургомістром фасадами”. Хай там як, але чергова урбаністична фантасмагорія вдалася на славу, і в період від загибелі Потоцького до появи Івана Франка карпатська столиця живе бурхливим, маловідомим, альтернативним життям своїх екзотичних героїв. Звісно, цікаво, як вони господарювали, саджали на палю чи ховалися від влади. Утім, були вони такими насправді чи ні – це вже друге питання, головне при цьому – запропонувати свою власну модель історії, а вже її наповнення залежатиме від хисту, вдачі та мети автора.

Опубліковано у ЗМІ про нас.