Эпоха
Едіт Нортон. Епоха невинності

#ФабулаКнигоманія2018 #FabulaBookMap_49

50/50

Цей роман був удостоєний Пулітцерівської премії (США). Його автор – Едіт Уортон – народилася в Нью-Йорку в знатній і заможній сім’ї. Про інтриги і забобони американської аристократії і йдеться в цій книзі. Дії роману відбуваються переважно в Нью-Йорку, і він охоплює досить великий проміжок часу – з 1870-х рр. до початку ХХ ст.

Ньюланд Арчер походить з поважної аристократичної сім’ї. Він молодий, красивий, розумний, багатий і закоханий в Мей Велланд, представницю іншого аристократичного роду. І коли справа вже йде до весілля, в Нью-Йорк приїжджає Еллен Оленська, кузина Мей. Еллен втекла від чоловіка з Європи і хоче розлучитися, але сім’я противитися цьому, тому що розлучення були не прийняті в ті часи в аристократичних колах. До того ж, у Еллен досить вільні погляди на життя жінки, взаємини з чоловіками, які «йдуть в розріз» з консервативними поглядами американської знаті. Несподівано навіть для самого себе Ньюланд захоплюється Еллен: вона не тільки прекрасна і елегантна зовні, але й розумна і прониклива, і їхні погляди багато в чому збігаються. Ньюланд розривається між доброю і терплячою Мей та досвідченою і вільною Еллен.

Книга, безумовно, захоплююча. Великий акцент зроблений на спробах молодих людей йти проти прийнятих в суспільстві ідей. Детально розкрито багато ритуалів і звичаїв, прийнятих в аристократичних колах США того часу. Автор описує їх, як старі і безглузді забобони, від яких прогресивні люди намагаються позбутися, але часто марно. Зокрема, дуже другорядною лінією розкривається доля одного з бідних сусідів Еллен, який пішов проти всіх і став займатися творчістю, тим, до чого у нього лежала душа, але внаслідок невдач він залишився ні з чим, голодував, і його дружина помирала. Герої ним захоплюються і хочуть жити так само, не розуміючи, що у них із самого початку були різні умови життя. Мені навіть здалося, що автор, чиє особисте життя складалося складно (вона, як і Еллен, довго не могла отримати розлучення) намагалася в цьому творі виправдати себе, тобто показати фальш і абсурдність тих традицій, ідей і поглядів на відносини між статями, які панували в суспільстві. Тут я не зовсім погоджуюся з автором, оскільки вважаю, що кожна людина бачить і знаходить щастя і самореалізацію в чомусь своєму: хтось – у свободі як особистого життя, так і кар’єри (як, наприклад, Еллен), хтось – у тихій турботі про будинок і сім’ю (як невибаглива і покірна Мей). У кожного своє розуміння щастя.

Для мене в цій книзі найбільш інтригуючим був вибір Ньюланд між двома люблячими його і коханими ним жінками. Кілька разів за сюжетом Ньюланд стояв перед цим вибором, і, як мені здається, він зробив правильний вибір. Це була справжня любов, і подальші події в житті Ньюланда і фінал роману це зайвий раз підтверджують.

Книга цікава, змушує багато про що задуматися. По ній був знятий фільм, але навіть незважаючи на яскравий акторський склад (В. Райдер, М. Пфайффер) і сильного режисера (М. Скорсезе), фільм не зміг, на мій погляд, передати всю глибину переживань і складнощів взаємин між героями. Це той випадок, коли книга сильніше. Я почала виписувати цікаві висловлювання з книги, що впали до душі, але їх виявилося так багато, що я вирішила не відволікатися і просто насолоджуватися читанням.

 

Цією книгою я закінчую свої мандри у FabulaBookMap. 50 книжок – 50 країн (без замін). Деякі книжки пройшли легко, якісь – надзвичайно важко; одні не залишали глибокого сліду, а після інших потрібен був час, аби відійти. Дуже рада, що завдяки завданням FabulaBookMap віднайшла для себе нових авторів, із творчістю яких продовжую знайомитися далі. Усім гарних книжок і приємного читання, що надихає!

President-Trump-UNGA
“Чому більшість світових лідерів соціопати?”

14 сентября 2017 года во Львове в рамках Форума издателей состоялась дискуссия на тему «Почему большинство мировых лидеров социопаты?» с участием литературного критика Анны Улюры, писательницы Татьяны Бонч-Осмоловской, писателя из США Питера Х. Фогтдаля. Обсуждая, откуда берутся мировые лидеры-социопаты и как им противостоять, участники – каждый по-своему – заявили: чтобы не становиться социопатом, каждый должен научиться осознавать себя.

На вопрос, влияет ли современная литература на формирование общественного сознания Татьяна Бонч-Осмоловская, в частности, ответила, что любая литература обращается к сознанию, вопрос в том, усыпляет ли она это сознание, или будит его. «Обычно, люди открывают книгу для того, чтобы успокоиться от тяжелого дня, отвлечься. Но есть другая литература, которая может быть не такой приятной. В постсоциалистических странах всегда считали писателя чем-то большим, чем просто писатель. К нему прислушивались, ища ответов на вопросы, которые ставит настоящее время. Сегодня задача писателя как человека, который лучше чувствует это время, ставить какие-то общественно значимые вопросы», – сказала Татьяна Бонч-Осмоловская.

Татьяна Бонч-Осмоловская, презентовала украинский перевод своей книги «Развилка». «Повести и рассказы Татьяны Бонч-Осмоловской, русскоязычной писательницы, живущей в Австралии, насыщены аллюзиями, смысловыми играми, парадоксами. Это своеобразные литературные квесты, а карты к ним далеко не всегда соответствуют картам нашего мира. Приходилось ли вам задумываться, например, над тем, какой вид имел бы ХХ век без Советского Союза, Третьего рейха и Второй мировой? Что было бы, если бы люди, населявшие пространства от Черного моря до Тихого океана, на развилке вековой давности избрали бы другую тропу? Проза Татьяны Бонч-Осмоловской, акцентированная филологическим опытом,– своего рода портал, уводящий читателя в эти миры», – говорится в аннотации к книге.

Питер Х. Фогтдаль, отвечая на вопрос, откуда берутся мировые лидеры-социопаты, отметил, что эти вопросы начали интересовать его последние два года, которые он провел в компании Петра Первого, который и стал героем книги «Царская карлица». «Для меня Петр Первый стал примером замечательного, харизматичного социопата. Как люди такими становятся? В своих работах я сконцентрирован на вопросах духовности и могу сказать, что частичка социопатов скрыта в каждом из нас. Если вы смотрите новости, то понимаете, что мы живем в опасном мире, лидерами которого являются социопаты, которые могут наделать очень много вреда. Нам в первую очередь надо смотреть на самих себя, потому что на самом деле очень легко негативно смотреть и обвинять таких мировых лидеров как Дональд Трамп, Владимир Путин, Ким Чен Ын, но считаю, что каждый должен осознавать себя, чтобы не становиться социопатами», – отметил Питер Х. Фогтдаль.

Повну версію статті читайте за посиланням: https://goo.gl/B4PgK8

Гверра
Тоніно Ґверра. Сад забутих плодів

#ФабулаКнигоманія2018 #FabulaBookMap_19

26/50

У книзі представлені щоденникові нотатки, вірші, оповідання і репродукції картин італійського митця Тоніно Ґверра, за мотивами творів якого знімали фільми Ф. Фелліні, А. Тарковський, М. Антоніоні.

У щоденнику автор описує один рік зі свого життя, сповненого зустрічами з відомими і звичайними людьми, свої думки і переживання, ностальгійні згадки минулого, розмірковування про цінності життя, хитросплетіння долі і людські стосунки: «У певному сенсі відчуваю ностальгію за злиднями, тобто за часами важких, але здорових стосунків із головними життєвими цінностями». Нотатки доповнюються віршами автора.

У збірках оповідань багато описується мандрів автора (Україною, Вірменією, Росією, Азербайджаном, Італією тощо), його зустрічі та інтерв’ю з цікавими людьми (режисерами, акторами, політиками), а також драматичні і проникливі життєві історії, кожна з яких могла би стати сценарієм для кінофільму. Автору вдається помічати приховане, те, що важко побачити або усвідомити. Тоніно Ґверра немов проникає у суть речей, людську душу, намагаючись розкрити їх справжній світ.

Дуже впадає в очі стиль автора: у ньому об’єднані художньо-образне мислення автора і мислення від конкретного до абстрактного. Тоніно Ґверра описує свої мандрівки світом, помічаючи цікаві деталі, і на основі цих подробиць виводить власні художні образи. Так, мені сподобалася описана автором зустріч з дівчиною, у якою нігті були пофарбовані білий лаком. І коли дівчина щось клала пальцями до рота, то автору здавалося, що вона нібито їла гарбузове насіння. Влучний образ! І таких деталей, на основі яких вимальовується образ, у книзі багато.

Перші 70-80 сторінок книги були для мене важкими і не дуже зрозумілими, а потім «накрило». Кожне оповідання було яскравим, насиченим живими образами, що випливали один з одного, немов у фільмі. Це книга для неспішного читання і тих, хто полюбляє багато уявляти.

«Нас п’янить дитинство – той час, коли ми почувалися безсмертними».

26696528_1880339592296355_1532110344_n
#КнижковийГороскоп

Овен

«Ваші думки впливають на самопочуття і поведінку. Звичка думати про себе зневажливо може призвести до невпевненості в собі й зниження самооцінки, проте з подібними думками можна й треба боротися.»

Тілець

«Життя може підкинути неприємний сюрприз, але це не повинно збивати вас зі шляху. Коли ви навчитеся комфортно почуватися в некомфортних умовах, у вас з’явиться впевненість у тому, що ви в змозі здолати будь-які перешкоди на шляху до перемоги».

Близнюки

«Потіште себе улюбленими стравами, подивіться фільм або серіал, що сподобався, почитайте книжку, яку давно відкладали, й, головне, забудьте про весь світ. Можливо, вам схочеться поніжитися, попаривши ноги або занурившись у ванну. Швидше за все, ви відчуєте себе набагато краще, коли дасте, так би мовити, своїм батарейкам можливість підзарядитися».

Рак

«У багатьох з нас є звичка триматися за негативний досвід, почуття провини, нещастя і поганих друзів. Час укласти договір із самим собою. Нехай весь цей негатив іде геть, щоб ви змогли рухатися вперед до більш щасливого, світлого майбутнього».

 

Лев

«Звичайна річ: прийти додому після роботи і сісти перед телевізором (і байдуже, є там що дивитися чи ні) або вийти в Інтернет і застрягти в соціальних медіа. Не встигнете і оком змигнути, як згаєте безліч часу і вечір закінчиться. Змініть. усталену. Звичку і замість того, щоб узяти пульт, планшет або смартфон, займіться улюбленою справою, запросіть друзів або сходіть на побачення».

Діва.

«Спробуйте поплавати у відкритій водоймі, наприклад в озері або морі, щоб бути ближче до природи під час занять спортом. Занурення в холодну воду допоможе позбутися деяких болів, звільнитися від депресії і тривоги, а також стимулюватиме імунну систему. Від такого плавання підвищується рівень ендорфінів, що змусить вас відчути себе впевненим, щасливим і підготовленим до будь-яких викликів, які може кинути життя».

Терези

«Відмінний спосіб уникнути стресу, якщо ви раптом опинилися в епіцентрі подій,— зробити глибокий вдих і уявити коріння, що росте з ваших ніг у землю. Стійте міцно, як велетенське дерево, й дозвольте шквалу стихнути».

Скорпіон

«Постійна тривога й очікування неприємностей — найгірший сценарій з можливих, поверніться в сьогодення. Нагадайте собі, що ви не провидець! Зосередьтеся на фактах, а не на тому, «що станеться, якщо…»» .

Стрілець

«Замість того щоб намагатися встигнути зробити якомога більше, спробуйте планувати менше, але працювати розмірено, усвідомлено і з більшою концентрацією. Отримуйте задоволення від будь-якого заняття, незалежно від того, готуєте ви вечерю або спілкуєтеся з другом».

Козеріг

«Існує багато місць, де хмарно й дощовито майже весь час, але навіть там сонце все ж таки виходить, і дуже важливо цим скористатися».

Водолій

«Коли ваш колега чимось стурбований чи засмучений, ви можете підсвідомо усотати його негатив. Щоб уникнути цього, коли колега розповідає про робочі чи персональні проблеми, спробуйте сказати щось позитивне чи дати пораду».

Риби

«Якщо робочі проблеми пригнічують вас у неробочий час, намагайтеся залишити негативні думки стосовно роботи на робочому місці, не виносячи їх з офісу. Якщо вам дуже складно переключитися ввечері, заплануйте щось, що напевне допоможе абстрагуватися від роботи: зустріч з друзями, похід у кіно або будь-які вечірні курси, які обов’язково доведеться відвідувати».

Vulfholl_obl_3D-685x1024
Новинка! “Вулфголл” Гіларі Мантел

Серед наших новинок, які вже можна потримати в руках і придбати на сайті та в книгарнях нашої країни – книга славнозвісної британської письменниці Гіларі Мантел – історико-психологічний роман «Вулфголл», перший з її епічної трилогії. За нього авторка у 2009 році отримала Букерівську премію, а також Національну премію асоціації літературних критиків і премію Вальтера Скотта. Її другий роман циклу «Везіть тіла» також був удостоєний Букера в 2012. А в 2017 році авторка закінчила третю книгу циклу.

 

У романі «Вулфголл» Гіларі Мантел знайомить нас з Англією 20-их років ХVI ст. Авторка з властивою їй глибиною і психологічною проникливістю створює епічну картину суспільства на великому історичному переломі, де чи не кожен з протиборчих героїв з відвагою і сліпою пристрастю кидається назустріч власній долі. Країна на межі катастрофи: якщо король Генріх VIII помре, не залишивши спадкоємця, громадянськоЇ війни не минути. І ось на арені історії з’являється Томас Кромвель, син коваля-дебошира, політичний геній, чиї знаряддя – підкуп, погрози і лестощі. Але у нього велика мета – перетворити Англію за своєю волею і бажанням короля, якому він віддано служить.

Фігура Томаса Кромвеля (бл. 1485 -1540), державного секретаря, лорда – хранителя королівської печаті й одного з основоположників англіканства – неоднозначна. За життя він був одним з найбільш ненависних людей в Англії. Цього «вискочку» звинувачували в тому, що він «прогриз собі зубами» дорогу з лондонських нетрів до вершин влади, потіснивши родовитих аристократів, і безсоромно маніпулював своїм господарем. Але письменниці вдалося з шекспірівською широтою показати, як жадібний тимчасовий правитель крок за кроком перетворюється на мудрого політика, який став одним із творців сучасної Англії.

Думка критика: «…Намагатися застосувати до людей епохи Відродження мірки нашого часу – безглуздо. Залишається одне – художня об’єктивність. І Гіларі Ментел це вдається, навіть якщо іноді вона грішить проти правди історії. В її інтерпретації Кромвель – політик, який уперше заговорив про «імперський» характер англійської корони, про незалежність англійських королів від волі римських первосвящеників. Однак у століття грандіозного церковного розколу і релігійних воєн, що охопили всю Європу, діячі, як-от Кромвель або Томас Мор, були свідомо приречені стати або жорстокими катами, або жертвами. Не минула ця чаша і Томаса Кромвеля… »

Воістину захопливе читання!

298837_28109612
Прошу, убей меня! Подлинная история панк-рока в рассказах участников

Чули коли-небуть фразу “Секс, наркотики і рок-н-рол”? Я чула, але не думала, що її потрібно розуміти в прямому сенсі, коли говориш про зародження панк-року. Ця книга – це історія, розказана тими, хто сам ж її писав. Написана у вигляді інтерв’ю, взятих у різних людей, книжка розповідає про п’ятнадцять років життя поетів, музикантів, менеджерів, співаків та фанатів, для кого панк був стилем життя, а не просто музикою. Тут нема високих матерій та казкових муз, а лише кайф, наркотики, драйв, адреналін та енергія, божевільна, шалена та невпинна.

Ця книга не розрахована на широку аудиторію і не є тим, що хочеться почитати перед сном, але якщо ви любите рок, ви любите панк,  то ви повинні прочитати про тих, хто були творцями цієї течії.

39. Андеграундна книга – #ФабулаКнигоманія2017_39

#ФабулаКнигоманія2017
#ФабулаКнигоманія2017_39

 

298837_28109612

IMG_0129
Дівчина у потягу

“Дівчина у потягу” –  психологічний трилер Поли Гоукінз, який миттєво здобув шалену популярність серед читачів усього світу. Лише за ПЕРШИЙ місяць було продано понад ОДИН МІЛЬЙОН примірників, а через рік шанувальники цієї книги та просто кінолюбителі отримали змогу переглянути екранізацію твору.

На жаль, я дізналась про цю книгу лише цього року і жалію лише про те, що не прочитала її швидше (дякую, що знайшлись ті, хто звернув мою увагу на цей твір і порадили прочитати). Я не прихильниця трилерів та детективів, але цей захоплює з першої сторінки.

Це історія про жінку, яку в останній період її життя спіткають одні невдачі та розчарування: вона не може мати дітей, чоловік її покинув заради вагітної коханки (тепер дружини і вони виховують маленьку донечку), у неї депресія і алкогольна залежність, вона не може згадати моменти, коли вона п’яна (колишній чоловік каже, що вона робила у ці моменти жахливі неадекватні речі). Життя її котиться вниз і лише потяг на роботу до Лондона викликає відчуття спокію та захисту. Під час своїх щоденних поїздок вона дивиться на ті самі пейзажі, бачить ті самі будинки, тих самих людей у цих будинках і розважає себе вигаданими у своїй голові історіями них. І саме її спостережливість та жахливий фатум вплутали її в історію зникнення жінки у містечку, де колись вона була заміжньою та щасливою.

Буду чесною, зазвичай я легко вгадую кінець історії, але у цій я підозрювала навіть мертвих, але не ту людину, яка виявилась вбивцею. Дякую за це авторові та її таланту тримати інтригу до останньої сторінки і таланту створювати сюжетну лінію так, що в кінці хочеться сказати: “Це ж було так просто та зрозуміло!!! Чому ж я зразу про це не подумала?”

Хоча майже всі події відбуваються літом, але настрій книги є, на мою думку, більше осіннім. Напруга у сюжеті та дощ, який був частим фоном подій, не дозволяє подумати про тепле літечко та гаряче сонце. Лише про осінні дощі та холод, внутрішній та зовнішній.

Книга легко читається і хочеться занутиться у неї повністю, тому всім фанатам трилерів, детективів та простим шанувальникам книг раджу прочитати “Дівчину у потягу”. Запевняю, що вона не залишитьсь Вас байдужими!

17. Книга, яку тобі рекомендували друзі – #ФабулаКнигоманія2017_17

#ФабулаКнигоманія2017
#ФабулаКнигоманія2017_17

 

IMG_0129

 

брама
За горизонтом подій

42/52 Книга, в якій дії відбуваються в майбутньому – #ФабулаКнигоманія2017_15

Фредерік Пол «Брама»

«Браму» відносять до класики фантастичного жанру в літературі. Дія відбувається в далекому майбутньому, коли заселеними є практично всі планети Сонячної системи, а зорельоти здійснюють міжгалактичні мандрівки у пошуках слідів зниклої цивілізації гічі. Відправним пунктом таких польотів є Брама.

Книжка доволі важка психологічно, але воно й не дивно – за сюжетом сам головний герой звертається по допомогу до робота-психоаналітика, щоб впоратися із внутрішнім болем та гнітючим почуттям провини, які постійно терзають його та виливаються в нічні кошмари.Читати далі

Курбан Сеїд “Алі та Ніно”

нино

…найгарніша дівчина в світі
подивилась на мене з вершини своєї величі і сказала:
Алі Хане, ти дурень. Слава Богу, що ми в Європі.
Якби ми були в Азії, мене давно б змусили ходити в чадрі
і ти не зміг би бачити мене.

Навесні дівчаткам хочеться читати про кохання. Дівчата, яких нудить від класичних мелодрам, ідуть іншими шляхами, вишукуючи не зовсім любов любовну. «Алі та Ніно» – роман про любов. Роман про дві культури. Роман про зміни на зламі епох. Останні два речення майже поцуплені з анотації, але про це варто було сказати.

Відносно недавно я зрозуміла, що дуже мало читала неєвропейської літератури, а тому вирішили цю лакуну заповнити. Роман азербайджанської емігрантської літератури «Алі та Ніно» авторства таємничого Курбана Сеїда (таємничого, бо ніхто не знає, хто сховався за тим псевдонімом) став маленьким кроком у цьому напрямку.

Україна – це Європа. Принаймні тому, що Україна – не Азія. Різниця східної і західної культур була мені відомою ще з часів дитячої екскурсії в Бахчисарай. Особлива прохолода ханського палацу, низькі дивани, портали з золотою в’яззю цитат з Корану, дивовижні тіні від дерев’яних решіток на вікнах – таким він мені запам’ятався. Пізніше я поселяла там Настю Лісовську, Хуррем. А ще були дитячі книжки про Киргизію і Ташкент (звичайно, я розумію, що це все різні країни і різні культури, але вони спільні в одному, вони не-Європа). Тобто я весь час знала, що там все якось по-іншому. Але ніде я не стикалася з ситуацією, схожою на історію Алі та Ніно. Так, Роксолана була в гаремі, стала впливовою султаншою, так, Загребельний майстерно передав усі її страждання, але вона все одно «потурчилась-побусурманилась». Ніно була іншою.

Сьогодні в українському суспільстві є певний стереотип сприйняття осіб кавказької національності. Вони голосні, гарячі, запальні. Алі не розвіяв ці стереотипи, але змусив по-іншому на них поглянути.

Мені завжди було цікаво, як усім цим чисельним студентам-іноземцям в Україні. Як вони дізнаються про наші медуніверситети, як приїжджають, не знаючи української і російської, а дуже часто – й англійської (остання, правда, у нас їх не дуже врятує, та все ж), як їм жити у зовсім іншому світі невірних і відпочивати на Різдво і Великдень? У Баку початку ХХ сторіччя живуть азербайджанці-мусульмани, грузини-християни і вірмени-християни. Екзамен у школі, де на 40 учнів випускного класу 30 мусульман, починається з православної служби.

Раніше поруч з портретом царя висів і портрет цариці, який потім прибрали. Сільські мусульмани обурювалися її сукнею з великим вирізом і перестали посилати дітей до гімназії.

Одруження людей різних конфесій завжди супроводжується певними проблемами. Азербайджанці звикли, що грузинки – їх законна військова здобич. До того ж жінка не має душі, а тому може бути невірною. Ніно доводила до істерики євнуха гарему іранського вельможі, відмовляючись одягати чадру і фарбувати нігті хною, не дозволяючи оглянути свої зуби.

Я знаюся на питаннях управління та поводження з жінками. Можете покластися на мене. Бачу, вам дісталась дикувата жінка, та з часом я навчу її благородних манер.

Одруження – крок важливий. Найкраще у цьому прислухатися тільки до свого серця, не зважаючи на суспільну думку, поради батьків і традиції. Ніно була зразковою дружиною у глухому тегеранському аулі. Слухняно терпіла обмеження іранського гарему. Кожен правовірний мусульманин вважав своїм обов’язком дивуватися вибору нащадку роду Ширванширів. А той пообіцяв не одягати на свою Ніно, грузинську княжну, чадру. І раптом виявилось, що європейська освіта і несхожість Ніно на інших дружин дуже і дуже потрібні молодому Азербайджану.

Спокійно вислухавши мене, Ніно гордо підняла голову. Вона знала, що жоден міністр і жоден генерал в Азербайджані не має того, що є у її чоловіка: витонченої дружини із західною освітою, яка походить зі шляхетного роду та розмовляю англійською мовою.

Герої роману мало говорять про кохання. Алі божеволіє від краси Ніно. Він цілує її руки. Вона любить лежати в нього на колінах або животі і розмовляти. Наодинці вони щасливі. На людях їм доводиться грати свої ролі. Навколо них війна. Баку весь час на перехресті думок. То юнаки записуються захищати царя. То всі з напруженням очікують турецькі війська. То постає молодий і незалежний Азербайджан. То встановлюється радянська влада. Алі Хан Ширваншир завжди думає про те, як найкраще буде його країні. Найлегше і найбезпечніше – поїхати. Залишити все, забрати Ніно – і поїхати. Але він не їде. Залишається, щоб загинути. Звичайно, він не міг знати, що його смерть не мала сенсу і Азербайджан став радянським.

Ми не знаємо, що сталось із Ніно. Але навряд чи вона прийняла нові порядки. Надто гордою була княжна. Жінка, яка не одягла чадру навіть для того, щоб безпечно проїхати країною, не могла прийняти рекламні гасла радянської влади.

Говорити про те, що «Алі та Ніно» – роман політичний, неправильно. Політики там мало. Але багато історії. Читача захоплює атмосфера і думки невідомого міста. Кожна сторінка відкриває щось нове про той незнаний, чужий світ.

Роман уперше опублікований у 1937 році. І тому можна знайти речі, що іронічно перегукуються з нашою сучасністю.

– Я хотіла б спати в саду з зеленими деревами. І не чути ніякої стрілянини.

-Ми обрали правильну країну. Іран спить ось вже тисячу років, а стрілянина – дуже рідкісне явище там.

P.S. Проблема перекладних книг у тому, що ти ніколи не можеш бути цілком упевненим. Авторський стиль інколи дуже сильно страждає він перекладача. Я хотіла, щоб роман мене заколисував. Місцями це дійсно так і було, а місцями я просто продиралася крізь рядки. І якщо чесно, мені здається, що у цьому винен перекладач, інколи навіть українські слова були дібрані не зовсім влучно.

#ФабулаКнигоманія2017_30 – Книга, яку придбала через красиву обкладинку