32375925_1943157202681260_3566878203689566208_n

Культурна підбірка)

Неважко помітити, що роль людей, що творять культурні проекти та ініціативи, людей, що формують цікаву сучасну культуру помітно зросла. Щотижня цілий рік у всіх містах по всій країні щось відбувається – літературні зустрічі, концерти, фестивалі, презентації книг; успішно функціонують соціально-культурні проекти, художні та фотовиставки, ідуть вистави експериментальних та класичних театрів – і далі по списку до нескінченності. Культура – це невід’ємна частина нашого з вами життя. Культура – це та річ, яка робить наше з вами життя хоч на крапельку світлішим і приємнішим, поміж всіх проблем й незгод. Якби не вона, все було б набагато сумніше. І сьогодні ми вирішили розповісти вам про цікаві культурні проекти нашого улюбленого Харкова) Схоже, що у культурної столиці з’явився серйозний конкурент

Тож уперед!

І почнемо ми з гучного й масштабного фестивалю PLAN B. Три роки команда фестивалю збирає навколо себе сотні і навіть тисячі однодумців, що протягом кількох днів, наче елементи єдиного організму, функціонують довкола культурних подій. Ідея фестивалю —«бути надзвичайно винахідливим у надзвичайних умовах». Погодьтесь: саме в такий цікавий час ми й живемо))

план Б«Фестиваль PLAN B — це конвенція соціально активних креативних геніїв, які діляться хитрощами, інструментами та ідеями про те, як перетворити падіння на польоти, як трансформувати виклик у можливість, невдачу в успіх, страшне в страшенно класне! PLAN B — це про зміну способу мислення, стратегії та підходу до проблеми».

Це щоденне спілкування в рамках конференцій та воркшопів, яке продовжується вночі на концертних і танцювальних майданчиках, де, у дусі доктора Джекілла та містера Гайда, технічні ґіки, відомі лектори та соціальні активісти будять та випускають на волю своїх внутрішніх звірів. За всі роки існування фестивалю його учасниками стало багато українських та закордонних експертів, культ-менеджерів, дизайнерів, музикантів та письменників.

І якщо ви опинитесь в Харкові й побачите афіші цього фестивалю, або наткнетесь на свіжу інформацію в інтернеті, не зволікайте та обов’язково завітайте на цей захід.

Наступна культурна ініціатива у нашому марафоні — «День однієї вулиці».

Фестиваль проходив у Харкові уже тричі. Для його проведення обирається одна з вулиць міста,  і на один день вона стає пішохідною. Харків’яни та гості міста можуть відвідати екскурсії, лекції, виставки, презентації, ярмарки, майстер-класи, виступи артистів, благодійні акції, а також познайомитися з людьми, які пишуть історію міста. Там відомі люди читають казки вірші, там можна побачити ретро-автомобілі, потанцювати і послухати музику — куди ж без неї).

pzRjTM7sDzE Zaglushka_FB-1

Для дорослих і маленьких гостей також проводяться квести та майстер-класи, працює дитяча площадка, є зона відпочинку, а ввечері гостей свята тішить лазерне шоу.

Ідея «Дня однієї вулиці» — максимально показати різноманіття і неповторну красу нашого міста за допомогою однієї масштабної локації. І повірте, це — можливо.

«Так звучить наше місто» — ці слова є гаслом наступного щорічного фестивалю у Харкові. І присвячений цей фестиваль Музиці.

Міжнародний «День музики» — всесвітньовідоме свято, що водночас проходить у 450 містах і 116 країн світу.

У Харкові це щорічно понад 30 майданчиків по всьому місту: міські кафе, торговельні центри, клуби, музеї, вуличні сцени. Тут ви зможете почути найкращих харківських (і не тільки) музикантів і навіть виступити самостійно(якщо достатньо впевнені у своїй музичній вправності та не боїтесь публіки), або ж узяти участь у музичному джемі, навчитися танцювати чи навчити танцювати ще когось). Вибір – за вами!

1523179722_maxresdefault

А головне — будь-яке дійство в цей день безкоштовно для слухачів і учасників.

Цей список можна продовжувати і продовжувати, бо насправді у Харкові постійно відбувається щось цікаве. Усе частіше «з’являються» нові люди, які мріють створити щось своє, і у них це виходить! А слідом за ними з’являються нові чудові локації, які треба відвідувати, адже ми патріоти нашого улюбленого міста.

Хаб «Студія 42», Харківський Літературний музей, Бібліотека ім. О. Толстого, ART AREA DK, Книгарні Є, Книгарні «КнигоЛенд» і сотні інших цікавих локацій та ініціатив просто не вмістяться у цей топ одним залпом.

Респект і дяка всім, хто робить наше місто кращим) Ви чудові)

32484618_1943074556022858_7559775471894790144_n

#FabulaBookMap_Іспанія

Вплив різних народів, релігій і культур, географічне положення — між Європою та Африкою, замкнутість Середземномор’я і нескінченність Атлантичного океану — все це знайшло відображення у величних пам’ятках і найцікавіших традиціях Іспанії.

76eca6d4-ae97-43d0-84a3-8e963dac32cf

Красива країна, що вже за давніх часів була бажаною здобиччю для загарбників — від фінікійців до римлян. У Середні віки більшою частиною цієї країни володіли араби, що вторглися сюди у VIII ст. з Північної Африки. До кінця XV ст. християни відвоювали Іспанію та об’єднали її. Усі покоління правителів намагалися досягти єдності і в культурі, та культурні традиції Іспанії залишилися строкатими, як і раніше. А деякі регіони досі пишаються своєю самобутністю і самостійністю.

Це надзвичайна Іспанія.

Почнемо з кумедного факту: існує дуже поширена версія появи назви «Іспанія». З фінікійської це слово перекладається як «країна кроликів»)
Смішна назва не завадила Іспанії на початку XVII cт. управляти всім Піренейським півостровом, чималою кількістю Карибських островів, більшою частиною Центральної Америки, Південної Америки і деякими районами Північної Америки. Іспанська імперія також включала Австрію, а ще частини Франції, Німеччини, Італії та Нідерландів.

939633104

Цікавий факт: саме іспанці привезли в Європу такі штуки, як помідори, картопля, авокадо, тютюн, какао. За що їм велике граціас)) Також Іспанія є третьою у світі країною за кількістю вироблених вин. Цікаво, що в кожному регіоні — своє винне виробництво. Випереджують Іспанію в цьому сенсі Франція та Італія (про яку, до речі, ми розповімо вам уже наступного тижня).

А зараз ліричний географічний відступ) Іспанія — «найгористіша» країна у всій Європі, а її столиця Мадрид вважається «найвищою» столицею в Європі.

Ще одна приваблива риса цієї країни — практично вся вона являє собою один величезний історичний музей під відкритим небом: стародавні пам’ятники на Менорці, на Балеарських островах, римські руїни в Меріді і Таррагоні, декоративна ісламська Альгамбра в Гранаді, споруди мудехар, готичні собори, палаци і замки, дивовижні модерністські монументи і химерні скульптури Гауді. І все це оточене кільцем прекрасних морських берегів і курортних зон, багато з яких вважаються кращими в Європі!
Туризм в Іспанії почав активно розвиватися в 1960-х роках, коли країна стала улюбленим місцем відпочинку туристів з Великої Британії, Франції, країн Центральної й Північної Європи. Щороку Іспанію відвідує така велика кількість туристів, що у деяких її частинах (зокрема в Каталонії та Країні Басків) навіть з’явився рух проти туризму, оскільки іноді збитки від туристів перевищують прибутки.

Не дивно, що така красива і різноманітна країна дала світові чудових художників, як-от Пабло Пікассо, Хуан Гріс, Хоан Міро і Сальвадор Далі.

Dali

Культура Іспанії невід’ємна від художньої літератури. Одним з найбільших у світі зразків художньої літератури є роман ХVII століття «Дон Кіхот з Ламанчі», написаний іспанцем Мігелем Сервантесом. Видатними іспанськими письменниками ХХ століття є Мігель де Унамуно, Федеріко Гарсія Лорка і Каміло Хосе Села, лауреат Нобелівської премії 1989 року в галузі літератури.
Іспанці зробили величезний внесок у розвиток світової літератури. Легендарний Ернест Гемінґвей написав відомий роман «По кому подзвін», в якому розповідається про громадянську війну в Іспанії.

Дон_Кихот_и_Санчо_Панса_в_Мадриде,_Испания

Але у наших рекомендаціях фігурують такі імена:

Хуан Рамон Хіменес — поет, лауреат Нобелівської премії з літератури 1956 року за «ліричну поезію, зразок високого духу і художньої чистоти в іспанській поезії».
Та ми рекомендуємо українською мовою книгу ліричної прози «Платеро і я».

JRJimenez

Коли влітку 1905 року після чотирирічного лікування в санаторіях під Мадридом і в самій столиці від нервово-емоційного виснаження до рідного Могера повернувся Хуан Рамон Хіменес, у нього з’явився віслючок сріблисто-сірої масті, на означення якої в іспанській є окреме слово — Платеро. Саме так і назвав поет свого нового приятеля. Поетові нікуди не дітись від самотності, так само ж нікуди йому не дітись від потреби в слухачі. Отож і став Платеро для Хіменеса і свідком його самотності, і водночас ідеальним слухачем, майже другим «я» поета.

Наступний — Жауме Кабре — іспанський філолог, романіст, сценарист, історик літератури. Пише каталонською мовою. Лауреат багатьох літературних премій.

cabre

Роман письменника «Моє каяття» (2011) — один із найвидатніших творів сучасної західноєвропейської літератури. Його перекладено дванадцятьма мовами, а наклад становить майже півмільйона примірників. Роман — це роздуми автора про зло в історії людства, які подано через зображення життя інтелектуала, що народився після війни в Барселоні, та історії незвичайної старовинної скрипки з чарівним звуком, створеної кремонським майстром. Починаючи з насінини, з якої виросло дерево для її корпуса, історія цього інструмента завжди була щедро скроплена кров’ю. Розповідь ведеться від імені головного персонажа, вже ураженого хворобою Альцгеймера, й насичена багатими історичними ремінісценціями. В ній ідеться про щире і високе кохання, про любов до краси речей, яка спонукає до злочинів, про дружбу і заздрість, про людську шляхетність і ницість, досить часто поєднувані, про духовні пошуки і мізерність буденного життя… Це каяття не тільки героя роману, а і кожного з нас. Перекладено українською.

І закриває цю трійцю Хав’єр Маріас (1951) — один з найвідоміших сучасних іспанських письменників, фахівець з англійської літератури, перекладач. Виступає як журналіст, друкується в найбільших газетах світу. Автор понад десяти романів, а також кількох збірок оповідань та есе. Його книги перекладені на десятки мов і удостоєні найбільших міжнародних і національних літературних нагород. Так, 2011 року він отримав Австрійську державну премію з європейської літератури, а його останнім романом «Справи твої, любов» була присуджена Національна премія Іспанії з літератури, від якої Х. Маріас за цілою низкою вагомих причин відмовився. Маріас — один з дуже небагатьох іспаномовних авторів, чиї твори включені в серію Modern Classics видавництва Penguin Books (поряд з текстами Гарсія Лорки, Борхеса, Неруди, Гарсіа Маркеса й Октавіо Паса).
Радимо вам налаштуватися на прочитання його чудового Романа «Берта Ісла», адже цьогоріч він з’явиться в українському перекладі у нашому видавництві. Тому нагостріть свій зір і слідкуйте за нашими новинами.

310_javier-1

«Берта Ісла» — це захоплююча історія очікування та еволюції її головного героя. А також крихкості та наполегливості, люблячих стосунків, пристрастей і спекуляцій і, нарешті, образи, змішаної з лояльністю. Це історія тих, хто хоче зупинити нещастя і втрутитися у справи Всесвіту, лише щоб в кінцевому підсумку знайти себе вигнаними з нього.

32556546_1942639699399677_5214947882053926912_n

5 причин прочитати книги Гіларі Мантел

Якщо ви якимось дивним чином досі не прочитали жодної книги чудової Гіларі Мантел, ми наведемо 5 причин, чому це варто зробити просто негайно).

333278

Отже, поїхали! Причина перша. «Вулфголл» і «Везіть тіла» — справді круті романи, адже саме вони принесли британській письменниці одну з найпрестижніших літературних премій – Букера. Причому  Гіларі стала першою і поки що єдиною жінкою — двічі володаркою цієї премії — за роман «Вулфголл» (2009) і його продовження «Везіть тіла» (2012). А це свідчить про неабияку майстерність авторки. До речі, обидва романи з’явились українською у нашому видавництві)

1-117

Причина друга. Головний герой цих романів Томас Кромвель – реальна історична постать. За своє життя він зміг зі звичайного продавця тканин з передмістя Лондона стати канцлером, радником короля Генріха VIII, і своїми реформами змінити хід британської історії. Та в його житті залишилось багато білих плям. Тому Гіларі Мантел ретельно дослідивши всю доступну інформацію про цей період британської історії та про життя Томаса Кромвеля, додала нотку вигадки і створила неперевершені і дуже переконливі романи, які вражають считачів по всьому світу.

fcb9db9d8867455592d10bb16634aff5

Причина третя. Такі чудові книги не залишили байдужими і кінематографістів. Узимку 2015 року в  ефірі каналу BBC Two з’явився «Вовчий зал» (Wolf Hall) — британський історичний міні-серіал, заснований на романах Гіларі Ментел  «Вулфголл » і «Везіть тіла». Міні-серіал отримав визнання критиків і вісім номінацій премії «Еммі». Та це не єдина згадка про Томаса Кромвеля у кінематографі. Його персонаж з’являвся на екранах ще в десятку повнометражних фільмів та серіалів, починаючи від 1933 і до сьогодні.

150408-teeman-mantel-tease_pchcqv

Причина четверта.  Гіларі Мантел зуміла дуже витончено і смачно передати у своїх романах атмосферу того часу, наділивши знаменитих героїв роману звичайними людськими рисами — страхами, хитрістю, підступністю і переживаннями, про що не прочитаєш у книжках з історії. До речі, історики стверджують, що у книгах Мантел події того часу передані з надзвичайною точністю і достовірністю. А це колосальна робота, друзі-книгомани.

І п’ята причина. Згадані книги являються частиною трилогії. Гіларі Мантел завершує роботу над третьою частиною під назвою «Дзеркало і світло» і обіцяє її вихід уже у 2019 році. Роман обов’язково з’явиться в українському перекладі. Але щоб бути готовим до нього, треба неодмінно встигнути прочитати «Вулфголл» і «Везіть тіла», щоб бути в курсі справ.

І насамкінець ось вам мудрість від Томаса Кромвеля: «Навіть невпевнений смішок краще колишнього колінопреклоніння».

27191109.1

Насолоджуйтесь читанням і діліться з нами враженнями)

32077366_1939497419713905_1368659734814523392_n

#FabulaBookMap_Ірландія

На день святого Патріка в одній із світлин челенджу ми заховали для цієї країни такий собі кумедний подарунок. Багато хто не помітив, дехто не зрозумів жарту, але загалом вийшло прикольно) І ось, мандруючи світом з #FabulaBookMap, ми нарешті дістались цієї надзвичайної країни. Друзі, ми з вами у чарівній Ірландії!

maxresdefault-2

Одразу ж закриємо гештальт зі святим Патріком. Це культурне та релігійне ірландське національне свято, яке щороку відзначають 17 березня, у день смерті небесного покровителя Ірландії – святого Патріка (близько 385—461 н. е.). За останні роки воно набуло популярності і на теренах нашої країни, хоча завжди святкувалось не тільки в самій Ірландії , але й по всьому світу – ірландські діаспорм шанують своє коріння.

День святого Патріка був проголошений християнським святом на початку XVII століття і шанується католицькою церквою, окремими протестантськими церквами (англіканською, лютеранською, і особливо церквою Ірландії), а також окремими громадами православної церкви. Цей день символізує прийняття християнства в Ірландії. Існує багато цікавих легенд про Патріка, а от вам цікавий факт – святий Патрік, виявляється, є покровителем не тільки Ірландії, але й Нігерії.

remarkable-pictures-of-the-leprechaun-st-patrick-s-day-for-kids-see-dad-cute-photos

У контексті релігії та віри ірландці – майстри міксів. Як це, запитаєте ви? А так: християнство і міфічність в Ірландії тісно пов’язані. І в ірландській картині світу чудово співіснують святі, лепрекони і фейрі.

Столицею Ірландії вважають місто Дублін. В перекладі з ірландської ця назва звучить як «чорна заводь» або «чорний ставок», а ставків в околицях столиці дійсно багато. Так уже повелося, що зазвичай столиці країн являються найбільшими і густонаселеними містами. Така доля не оминула й Дублін. Столиця Ірландії дуже добре відома своїми пабами, яких тут налічується понад тисячу. Багатьом з них уже далеко не одна сотня років. Та перлиною дублінських пабів є The Brazen Head, заснований давнього 1198 року.

the-brazen-head

А тепер давай перенесемось у сучасність. Чи знали ви, що перший дьюті-фрі був відкритий саме в Ірландії, а якщо точніше, то в аеропорту Шеннон?  А що найчастіше купують у дьюті-фрі? Правильно, алкоголь) Тож щодо алкоголю як певного елементу культури цієї країни. За статистичними даними, протягом року дорослий ірландець випиває майже 131 літр алкоголю. Коли ми (чоловіки) говоримо «Ірландія», то, звісно, насамперед згадуємо про пиво «Гіннес»  та ірландський віскі. Саме ці напої по праву можна назвати національними, які смакують ірландцям найбільше і практично є візитівкою країни у світі – як вірменський коньяк або чилійські вина.
А от для виробництва лікеру «Бейліз» (дівчата, привіт, ми знаємо, що це вибір багатьох із вас) в Ірландії використовується приблизно 43 % всього молока. Та попри все це бути п’яним на публіці в цій країні вважається злочином.

Dublin

Та, мабуть, уже досить про алко. Давайте поговоримо про інше. Національними мовами тут є ірландська та англійська. Основна мова спілкування — англійська. Офіційні документи видаються двома мовами, так само, як двома мовами часто виконані написи на вивісках, дорожніх покажчиках. Ірландська — одна з кельтських мов, її вивчають у школах, нею ведуть деякі передачі на радіо і телебаченні, існує навіть цілком ірландськомовний канал TG4. У побуті ірландська збереглася лише в кількох селах, в основному ж ірландці користуються англійською. Що, до речі, не завадило ірландській мові 2007 року стати двадцять першою офіційною мовою Європейського Союзу.

Ірландська музика широко відрізняється за жанрами. Популярні у світі виконавці, які поєднують творчість із народними мотивами – The Cranberries, The Irish Rovers, The Dubliners, а також сучасні – Miracle of Sound, Skid Row). Музика Ірландії цікава та різноманітна.

До певного роду культури однозначно можна віднести й футбол. Не менш за бразильців мешканці Зеленого острова люблять і шанують цей вид спорту. Як і в багатьох колишніх англійських колоніях, в Ірландії давні футбольні традиції. Найкращі місцеві футболісти: Джекі Кері, Ліам Бреді, Девід О’Лірі, Рой Кін та Роббі Кін. Впевнені, що й українським фанатам футболу також відомі ці імена.

c786c1e3ea99c9d72e96c470ec8c7089

А тепер зануримось у літературу Ірландії.

Чимало англомовних письменників мають ірландське походження. Це Джонатан Свіфт, Джеймс Джойс, Оскар Уайльд, Семюел Беккет, Шеймас Гіні. Творчість двох останніх відзначена Нобелівськими преміями з літератури. Та оскільки цього року з Нобелівкою склалась прикра ситуація, звертаємо вашу увагу на ще одну дуже престижну і цікаву літературну премію, а саме Дублінську (англ. International IMPAC Dublin Literary Award), що у світі літератури стоїть нарівні з Гонкурівською та Пулітцерівською. А заснована вона  була 1996 року міською радою Дубліна й американським інвестиційним фондом ІМПАК (IMPAC). Одне з програмових завдань премії — відродження слави Дубліна як «літературної Мекки». Вручається щорічно за найкращий прозовий твір англійською мовою. Розмір премії — €100 000. Тож, якщо ви письменник і пишете англійською, то чому б не спробувати і вам, бо Дублінська премія вважається не лише однією з найбільших в грошовому вираженні, але й однією з найбільш демократичних у світі, оскільки претендувати на неї може письменник будь-якої національності з будь-якої країни. Єдиним обмеженням є обов’язкова публікація книги англійською. Якщо книга спочатку видана  іншою мовою, то 25 % премії отримує її перекладач.

Твори висуваються на присудження премії громадськими бібліотеками світу за результатами опитування читачів. Міжнародне журі вибирає із загальної кількості «короткий список» — кілька найбільш гідних, серед яких лише один стає переможцем. У 2008 році на Дублінську премію претендували 137 авторів, представлені 161 бібліотекою світу. У 2010 році на премію претендували 156 авторів з 46 країн. Погодьтеся, масштаби вражають.

А у списку світової літератури ірландська література вважається третьою за старшинством у всій Європі. Цікавий факт, що в ірландському алфавіті лише 18 букв. Та, як бачите, це зовсім не завадило цілій когорті людей написати прекрасні твори  і вирости в письменників світового масштабу.

Ну що ж, ось ми й «підкрались» до наших підказок до челенджу. І з десятків чудових авторів ми відібрали лише трьох, про яких зараз і розкажемо.

ТОЙБІН

І почнемо, звісно ж, з нашого чудового Колма Тойбіна, який, до речі, 2006 року отримав згадувану вище премію за роман «Майстер». Колм Тойбін – ірландський письменник, журналіст, літературний критик. Пише англійською мовою. Навчався в коледжі Святого Петра у Вексфорді. Працював барменом в місті Трамор. Закінчив Дублінський університетський коледж (1975). Жив у Барселоні, 1978 року повернувся до Ірландії. Працював журналістом на журнал «Magill», в 1982-1985 роках був його головним редактором. Викладав в університетах США, нині є професором Колумбійського і Манчестерського університетів. Член Ірландської мистецької асоціації «Aosdána».
У нашому видавництві вийшли українською два його романи, а саме «Завіт Марії» і «Майстер». Абсолютно різні за жанром, але надзвичайні книжки. Познайомитись ближче з цими творами можна тут і тут . А ще за його романом «Бруклін» 2015 року був знятий однойменний фільм. Радимо до перегляду!
беккет

Наступним у нашому списку з’являється чи не легендарний Семюел Беккет, ірландський англо- та франкомовний письменник. Поет, автор романів та оповідань, перекладач Дж. Джойса, драматург, він стає відомим після постановки Роже Бленом у 1953 році п’єси «Чекаючи на Ґодо». Один з основоположників (поряд з Еженом Йонеско) театру абсурду. Його творчий доробок — театральні п’єси та проза були відзначені 1969 року Нобелівською премією в галузі літератури. Семюел Беккет є одним з найбільш досліджуваних сучасних драматургів.

Більшість творів Беккета пройнята песимізмом, відображає духовну кризу в культурі.
Ми рекомендуємо прочитати його культовий роман «Уот». У цьому творі, як і в інших своїх романах та п’єсах, Бекет за допомогою філософів, загримованих під блазнів, розігрує трактат про мову, науко-центричну європейську свідомість, про релігію, біль і розпач людини, якій випало жити у ХХ столітті. Попри глибину порушених у романі тем і проблем, «Уот» є, мабуть, найдотепнішим та найабсурднішим з усього його доробку.

68912_1000

І закриває цю чудову трійку авторів  Родді Дойл — ірландський письменник, драматург та сценарист. Один з найуспішніших сучасних ірландських письменників, який одразу став на п’єдестал урівні із Джойсом та О’Кейсі.

Народився 1958 p. в Ірландії. В дитинстві відвідував St. Fintan’s Christian Brothers School у Сатоні, яку закінчив із дипломом бакалавра мистецтв. Далі навчався в University College у Дубліні. 14 років Дойл пропрацював вчителем географії та англійської мови в передмісті Дубліна. Від 1993 р. повністю присвятив себе письменництву.

Родді Дойл став популярним після виходу його роману «The Commitments» (1987), що був екранізований 1991 року. Його інший роман «Paddy Clarke На На На» здобув Букерівську премію в 1993 р. і був перекладений дев’ятнадцятьма мовами світу. Це роман про про десятирічного ірландського шибеника, що бродить з приятелями по вулицях робочого району Беррітаун, дістає молодшого брата, а ночами слухає нескінченні сварки батьків. Романи Дойла сповнені діалогів, дивовижних жаргонізмів, кумедних словесних покручів, просторіччя, вульгаризмів і водночас відрізняються значною внутрішньою музичністю і тональністю. Як свідчать критики, «у його романах завжди є легкий тиск на сьогодення, щоб показати авторське розуміння добра, хоча він ніколи й не виступає як ментор».

До нових зустрічей, друзі! Не забувайте поповнювати свої бібліотеки, читати гарні книжки, писати хороші відгуки і відпочивати)))

32073606_1939409516389362_1288557134455242752_n

Сім історій про війну

 

 

Той хто не пам’ятає свого минулого, приречений не мати майбутнього. Пам’ять —надзвичайно важливий інструмент, яким наділена людина. Мабуть, це одна з тих не багатьох речей, що саме і робить нас людьми.  Якоюсь мірою це навіть рушій прогресу. А ще пам’ять — важливий інструмент історії, як всього людства, так і кожної людини особисто.
Та історія людства, на превеликий жаль, не ідеальна. В ній багато моментів, які важливо пам’ятати, щоб не припускатися тих самих помилок у майбутньому. Однією з таких трагічних помилок є війна. І всі звірства, біль і втрати пов’язані з нею.
Так сталося, що в якийсь момент письменники стали маркерами часу і тими острівцями пам’яті, які не просто нагадують, а захоплюють і роблять тебе співучасником. Даючи можливість не тільки спостерігати чи співпереживати, але й робити висновки. Сьогодні ми підібрали для вас сім книг на актуальну тему — про війну, які не залишать вас байдужими.

Блокбастер

Відкриває цей список наша новинка до Книжкового Арсеналу 2018 — роман «Блокбастер» хорватського письменника Зорана Жмирича присвячений подіям, що відбувалися у його країні у 1991–1995 роках, коли палало  протистояння між прибічниками примарної «Великої Сербії» і тими, хто прагнув незалежності на своїх землях. У «Блокбастері» Жмирич зачіпає багато болючих і важливих тем, які варто зрозуміти в контексті війни, серед них і прагнення до свободи та її справжню ціну. Зоран Жмирич цим романом наче зриває присохлий пластир із руки,  нагадуючи про те, що війна героїчна та пафосна лише в кіно, в реальності ж вона брудна й злочинна.
Книга надзвичайно актуальна в світлі того, що зараз відбувається у нашій країні. А ще Зоран Жмирич цьогоріч буде гостем Книжкового Арсеналу.

 

Сайт-фабула46

 

«Анатомія солдата». Дебютний роман офіцера британської армії Гаррі Паркера, який воював в Афганістані та Іраку і втратив у ході бойових дій обидві ноги. Ця книга набула величезної популярності на батьківщині письменника. Повна патріотизму, героїки, гуманізму і сильних почуттів «Анатомія солдата» буквально перевертає свідомість читача. Автор творить мистецтво з болю і страждань, відкриваючи нам справжнє життя тих, хто бореться і жертвує собою. Це пронизлива правда про те, що насправді означає — «бути у стані війни».
В цьому романі Гаррі описує драматичну історію в маленькому афганському поселенні, у якій головні герої повинні знайти і зрозуміти себе крізь свої вчинки, вчинки тих, кого вони вважали друзями і ворогами. Унікальність і незвичайність цього роману полягає в тому, що оповідачем є не людина, а 45 предметів, що так чи інакше належали головному герою. Про війну без зайвих прикрас читайте у «Анатомії солдата».

Сайт-фабула11

 

Краще б війн не було взагалі, та на жаль не всі вони відбуваються далеко від нас. Деякі зачіпають не тільки нашу й сусідні країни, але і нас самих. Ще одна книга в нашому списку, це «Ангел пригляду» Олексія Винокурова. Дія роману розгортається водночас на різних гранях світобудови: з обох боків від лінії протистояння України і Росії в Донбасі — а також у неосяжності Всесвіту, населеного прадавніми істотами, чию природу ми не можемо до кінця збагнути, але з якими співіснуємо. Олексій знаходить смішне, що проростає крізь страх. А  потім  за звичними з вигляду речами й подіями відкриваються метафізичні безодні. Кожен новий розділ «Ангела пригляду» підхоплює читача й веде за собою. Динамічний, вигадливий роман цілком здатний кинути виклик будь-якому блокбастеру чи бойовику.

 

Сайт-фабула5

 

Але на війну можна дивитись і крізь призму казки. Тоді вона здається трохи не такою страшною. Книга «Долгота дней» Володимира Рафєєнка це саме такий експеримент. Не дарма саме ця книга Володимира знайшла багато прихильників серед  досвідчених книгоманів і не тільки. «Долгота дней»  — роман про  місто Z (у якому ми впізнаємо рідний Донецьк Рафєєнка). У першій умовній частині книги історія розкривається у формі казки, що додає певної химерності всій книзі, а далі у формі новел виступає вже не знайомий нам Володимир Рафєєнко, а один із персонажів його роману. І продовжує оповідь уже в більш реалістичній манері.

 

 

 

Сайт-фабула30

«Green Card» — справжній чоловічий роман від Володимира Кошелюка, що отримав відзнаку «Коронації слова» і вийшов у нашій серії «Дебют». Книга про протистояння долі, становлення характеру, подолання жорстких обставин і неабияких випробувань. Це історія про те, як випадок може кардинально змінити життя людини. У  «Green Card» на читача чекає яскраво й динамічно написана історія перетворення юного лузера на суворого і досвідченого воїна-спецпризначенця, а поштовхом до цього стає випадково виграна у лотерею картка, що надає право на проживання в Сполучених Штатах.

Звісно, що не обійшлось тут без війни. Навіть не однієї. Якщо ви чомусь ще не прочитали цього роману, то зараз саме час це зробити.
Сайт-фабула61

Елен Вайсман у своєму бестселері «Сливове дерево» описала війну очима німецької дівчини.
Зелені пагорби, яблуневі та грушеві садки, тістечка безе та сливові пироги, Крістін та Ісаак – чудовий сюжет для романтичної історії кохання. Міг би бути… Як би не … Німеччина, 1938 рік, він єврей, вона німкеня, а світ стоїть на порозі  Другої світової війни. Історія Крістін починалася як історія Попелюшки: в неї, дочку служниці, закохався хлопець із заможної єврейської родини. Розумний, освічений красень, який відкрив дівчині світ музики і книжок. Але ж нацистський режим починає гоніння  на євреїв. Намагаючись урятувати коханого, Крістін разом із Ісааком потрапляє до трудового табору Дахау.

Трагедія війни не має національності,   як і кохання, вірність, самопожертва.

 

Архитектор

В основу роману Чарльза Белфора «Паризький архітектор» покладено реальні події часів Єлизавети I, коли почалися утиски католиків, і заможні прихожани робили у своїх будинках «нори для священиків», які продовжували таємно служити  месу.
Автор переніс події в окупований нацистами Париж. Молодий амбітний архітектор   Люсьєн Бернар отримує замовлення на спорудження у будівлях таємних сховищ. Він не надто переймається долею тих, для кого призначені схованки. Аж доки випадково не знайомиться з одним з утікачів…
Белфор, архітектор за фахом, майстерно змалював архітектурні хитрощі й не менш майстерно розгорнув сюжет роману. Вражає й емоційна складова роману: шлях від байдужості до співчуття й відваги, який проходить не тільки головний герой та інші парижани, а й німецький офіцер. Захоплива історія, гостросюжетний роман, в якому знайшлося місце не тільки війні, а й відданості, порядності, мужності й, звісно, коханню.

 

 

 

30831772_1932888097041504_812756010_n

#FabulaBookMap_Індія

Індія – це не тільки статуї Будди чи Гімалаї. Це дуже цікава країна, геть не схожа на інші. Уявіть: навіть пір року у них не чотири, а цілих шість! Весна, літо, мусони, осінь, переддень зими і зима)

1336703376_budda

На території сучасної Індії виникла одна з найдавніших людських цивілізацій. Із середини 3 тисячоліття до н. е. там почала свій розвиток Хараппська цивілізація. Загубившись у глибині віків, вона була виявлена тільки в 1920-их роках, після чого стала в ряд із сучасними їй цивілізаціями Месопотамії та Єгипту як одне з перших людських суспільств, в яких існували міста, розвинене сільське господарство і своя система письма. Після ряду складних подій та метаморфоз вона стала основою для утворення такої індійської цивілізації, яку ми знаємо зараз.

Індія є другою за кількістю населення країною світу – тут мешкає 1,3 млрд осіб. Останні 50 років спостерігається швидке зростання чисельності населення завдяки досягненням медицини  і масовому зростанню продуктивності сільського господарства (так званій «зеленій революції»). Міське населення Індії збільшилося в кілька разів протягом ХХ століття і більше концентрується у великих містах.

Indiya

Індія є багатонаціональною державою, з розмаїттям етнічних племінних груп. Приблизно 72 % населення складають індо-арії, 25  % – дравіди, і лише три відсотки припадають на інші етнічні групи, особливо на тибето-бірманські, мунда і мон-кхмерські народів у районах Гімалаїв, Північно-Східної та Східної Індії.

Мова гінді, найбільш уживана, є офіційною мовою в Індії. Англійська широко використовується в бізнесі й державному управлінні і теж має статус офіційної; суттєвим є її використання і в галузі освіти, особливо вищої. Крім того, у кожному штаті та союзній території як офіційну використовують свою власну мову, а їх налічується аж 21! Дослідники нарахували також 1652 діалекти.

Усім відомо, що корови в Індії вважаються священними тваринами. А ось вам цікавий факт про них:  згідно із законодавством Західної Бенгалії, у кожної корови повинен бути документ з фотографією.

Індійська культура є однією з найдавніших і найрізноманітніших культур світу. Це має вирішальне значення для всієї Південної і Південно-Східної Азії. Чотири великі релігії світу (індуїзм, буддизм, джайнізм та сикхізм) походять із Індії. І це дуже помітно вплинуло на її культуру.

Країна не залишалася й поза загальними світовими тенденціями завдяки впливу ісламу та через європейські колоніальні держави, котрі також залишили свій слід в культурі Індії.

Індійська архітектура є однією з галузей, у якій найяскравіше представлена розмаїтість індійської культури. Більша частина архітектурних пам’яток Індії, включаючи Тадж-Махал та інші приклади монгольської  та південно-індійської архітектури, являють собою змішання давніх і різнорідних місцевих традицій різних регіонів Індії й зарубіжжя.

Усі знають про безліч статуй Будди, а чи знали ви, що у Індії є ще великий комплекс індуїстських храмів північно-індійського типу з баштами параболічних контурів, збудований між 954 і 1050 роками в індійському штаті Мадх’я-Прадеш? На даний час збереглося близько 20 храмів, найбільший з яких, Кандар’я-Махадева, був збудований у ІХ ст. Комплекс відомий своїми витонченими скульптурами, що зображають сексуальні сцени з Кама-сутри та сцени групового сексу і зоофілії. Ділянка часто відвідується туристами, а з 1986 року входить до списку Світової спадщини ЮНЕСКО.

702624_900

Індійська музика є однією з найбільш самобутних музичних культур світу. Важливий етап розвитку індійської музики пов’язаний з найдавнішими літературними пам’ятниками — Ведами, насамперед з хвалебними Самаведами. Сполучення музичних звуків розглядалися давньоіндійськими мислителями як енергія космосу і життя, та втілення ритмів розвитку Всесвіту. Мабуть тому індійська музика дуже добре пасує до ще однієї візитівки Індії – йоги.

Народна музика є важливою для збереження ідентичності численних народів Індії. У період мусульманського завоювання індійська музика увібрала в себе й асимілювала ряд традицій та інструментів арабської музики, а в період європейського колоніального панування — елементи й інструменти музики Європи. Попри це у XX столітті зусилля багатьох індійських музикантів були спрямовані на збереження і примноження національних традицій. В постмодерну епоху індійська музика стала одним зі значних компонентів музичної розмаїтості загальносвітової культури.

Танці в індуїзмі завжди відігравали важливу роль: у побуті і як версія молитви. А величезну кількість класичних індійських танців розроблено з елементами гри. Танець є одним з найрозвиненіших форм мистецтва в Індії. Часто навіть незначні рухи і вирази обличчя несуть якесь символічний сенс. Зазвичай класичні танці спираються на літературні першоджерел.
А з чим у нас асоціюються індійські танці? Правильно, з кіно) Індійська кіноіндустрія є найбільшою у світі, а її головний кінематографічний майданчик розташований у Боллівуді (східний аналог Голлівуду)  в мегаполісі Мумбаї. Тут продукуються комерційні фільми на гінді, і це найбільш плідна кіностудія у світі. Але ще й по всій країні розкинулися національні й дуже продуктивні студії, які знімають свої фільми на різних мовах, розвиваючи тим самим культурне й мовне розмаїття Індії. Основні риси та особливості популярних фільмів є спільними для всіх регіональних кіностудій. Часто це більше трьох годин плівки, багато музики і танцювальних сцен, без яких комерційний проект не буде довершеним. Іноді саундтреки до фільмів випускають заздалегідь, і вони доволі часто стають самодостатнім продуктом, що відразу символізує приречений на успіх «боллівудський блокбастер». Від артистів очікують великої кількості танців і вокальних номерів, які виконують самі актори чи, здебільшого, професійні співаки. Також впадає в очі поєднання комічних, романтичних, драматичних сцен та елементів «боллівудського вестерну».

Та кіно і танці – це не єдине, з чим у нас асоціюється Індія. Багато хто пам’ятає зі шкільної програми про «Махабхарату» і «Рамаяну». Взагалі література цієї країни дуже насичена і різноманітна, і про неї можна розповідати годинами.
Переламне для Індії XX сторіччя подарувало індійцям і всім нам чимало звучних імен. Класиками не тільки індійської, але і світової літератури стали письменник Премчанд та Рабіндранат Тагор — поет, прозаїк та драматург, що писав на мові бенгалі, лауреат Нобелівської премії з літератури 1913 року. Їхні твори відображали прагнення індійського народу до національного та соціального визволення.

Соціальні виклики, що постали перед незалежною Індією, породили літературу, яка описувала нелегке життя трудового народу країни, складну долю особистості у несправедливих соціальних реаліях. Українському читачеві мають бути відомі глибоко соціальні твори індійських письменників Нагарджуна, Рамеша Бакші, Бгішама Сахні, Крішана Чандара.

У підказки до челенджу серед сотень індійських авторів ми обрали для вас аж чотирьох)

Знайомтесь:

Арундаті Рой – індійська письменниця, яка пише англійською. Лауреат Букерівської премії 1997 року за роман «Бог дрібниць».

Народилася 1961 року в місті Шиллонг. Згодом перебралася до Делі, де працювала в Національному інституті у справах міста. Зустрівши свого майбутнього чоловіка, режисера Праділа Кішена, зацікавилася кіно, зігравши кілька незначних ролей. Згодом взялася за написання сценаріїв. У 1993 році закінчила свій перший роман — «Бог дрібниць», що приніс авторці світове визнання. Книжка була перекладена більш ніж 42 мовами й опублікована накладом понад 8 млн примірників. У 2017 році вийшов другий роман письменниці — «Міністерство найвищого щастя».
Окрім літературної діяльності, Арундаті є громадською активісткою, займається правами людини та охороною навколишнього середовища.

sBN86aPl96hdJC8KnZwW4w

Події «Бога дрібниць» розгортаються в південно-індійському штаті Керала, у мальовничому, але й грузькому світі невеликого містечка на берегах могутньої ріки. У світі каст, традицій, комуністичного руху, занедбаної краси та понівечених людських доль. На тому строкатому тлі Амму, розлучена молода матір двох близнюків, Рахелі та Ести, повернулася до батьківського дому і якось уночі покохала чоловіка, якого її діти любили удень. І порушила основоположні закони функціонування тамтешньої громади. І була покарана, разом зі своїми дітьми.

Ще один індійський письменник і журналіст, лауреат Букерівської премії 2008 року – Аравінд Адіга. Він був удостоєний нагороди за свій дебютний роман «Білий тигр», ставши четвертим лауреатом-дебютантом і другим індійцем, чий дебютний роман був удостоєний цієї премії.

Aravind-Adiga-1

Свою кар’єру Аравінд Адіга почав як журналіст-стажист у «Financial Times». Потім працював у «Money», «The Wall Street Journal» та інших виданнях. Як кореспондент у Південній Азії, Аравінд три роки працював на журнал «Time», після чого став позаштатним працівником. Будучи фрілансером і проживаючи в Мумбаї, Адіга написав свій дебютний роман «Білий тигр», що розповідає про шлях людини з індійського глушини до вершин успіху. У 2008 році на 40-й церемонії в Лондоні роман став лауреатом Букерівської премії.

Роман негативно описує міжособистісні та соціальні відносини всередині різних шарів сучасного суспільства Індії та між ними і має гостросоціальний характер.  Тому ми рекомендуємо неодмінно його почитати.
А цей автор протягом свого життя використовував різні імена, та одним з найвідоміших стало – Ошо. Це ім’я відповідало індійським традиціям і відображало послідовну  зміну його духовної діяльності. Ошо – індійський релігійний і духовний лідер та містик, а його книги тримаються на хвилі популярності не тільки у Індії, але й по всьому світу.

maxresdefault

«Як любити себе – й не бути самозакоханим? Як кохати іншого, не зв’язуючи себе путами залежності? Як відшукати серед несправжніх тіней любові – любов істинну: ту, яка спроможна привести нас до зернини божественного в нашому єстві? І як, залишившись сам-на-сам із собою, ніколи не знати самотності?”  Над цими та багатьма іншими наріжними питаннями нашого життя замислюється Ошо у книзі «Любов, свобода, самобутність». Відповіді, що він їх пропонує,- незвичні, часом навіть провокаційні, але міркувати разом з ним незмінно цікаво. Доступні, дотепні й динамічні оповіді Ошо не залишать байдужим широке коло читачів: недарма ж його вважають справжньою рок-зіркою сучасної езотеричної філософії.

А ось вам на десерт Салман Рушді – британський письменник, критик і публіцист індійського походження, без перебільшення один із найвідоміших англомовних письменників сучасності. Салман Рушді є автором понад двадцяти книжок, серед яких вісімнадцять романів, дві казкові повісті для дітей і кілька книжок есеїв та публіцистики. За роман «Опівнічні діти» у 1981 році Салман Рушді здобув Букерівську премію. А вже 1993 року він отримує Букер Букерів як автор найкращого роману за всю сорокарічну історію існування премії.

Після публікації роману «Сатанинські вірші» у 1989 році аятолла Хаменеї виголошує Рушді фетву і приговорює його до страти. Відтоді письменник змушений постійно переховуватися під вигаданими іменами, перебуваючи під охороною спеціальних підрозділів поліції. Проте це не завадило йому продовжити працювати і створити цілу низку визначних літературних творів.

Попри те що 1998 року Іран запевнив англійську владу, що не буде сприяти заклику аятолли Хаменеї, ісламські релігійні організації все одно намагаються виконати фетву, призначаючи за голову Рушді чимраз більші суми, які на сьогодні вже перевищили 3 мільйони доларів.

Роман «Сатанинські вірші» є найскандальнішим не лише у творчому доробку Салмана Рушді, а й у новітній історії світової літератури. Ще ніколи книжка не була такою вбивчою у прямому сенсі цього слова, адже після фетви аятолли Хаменеї, яка оголошувала роман блюзнірським та віровідступницьким, а самого Рушді – ворогом всього ісламського світу, переслідували всіх, хто був причетний до видання і продажу «Сатанинських віршів». Так, релігійні екстремісти вбили перекладача роману японською, були поранені італійський перекладач і норвезький видавець. У Англії підривали магазин видавництва «Penguin Books», де продавалася книжка. Також через цей роман 1989 року Велика Британія розірвала дипломатичні відносини з Іраном. Американське видання USA Today включило «Сатанинські вірші» в перелік 25 книжок, які найбільше вплинули на читачів і видавничий бізнес останньої чверті XX сторіччя.

salman-rushdie-golden-hour

Таким чином, «Сатанинські вірші» стали найкращим підтвердженням того, що література і сьогодні не втратила свого значення та впливу, що художнє слово й досі стоїть на передових рубежах захисту свободи людської думки і свободи світогляду і що справжня література може бути тією кісткою, що застрягає у горлянці темних ортодоксальних сил, які мріють повернути історію назад і занурити світ у пітьму нового середньовіччя, де панують лише невігластво і покора йому.
Але, на нашу думку, знайомство з Рушді варто розпочинати з інших текстів, передусім з роману «Опівнічні діти» (Midnight’s Children), який і визначає своєрідність художнього стилю автора. Саме він приніс письменнику величезну читацьку популярність як на Заході, так і на Сході. У 1981 році роман був відзначений Букерівською премією, а в 1993 році отримав Букер Букера – як найкращий серед творів, нагороджуваних премією за останні 25 років. Твір став потужним поштовхом до ствердження у 1980-х феномена, який дослідники назвали «новим індійським романом». Дехто взагалі схильний розглядати «Опівнічні діти» як синтез усього попереднього досвіду індійського роману.
Тому запасайтесь книгами, знаходьте час і мандруйте разом з #FabulaBookMap.

30429950_1932884300375217_1455726112_n

#FabulaBookMap_Ізраїль

Він досить молодий, незважаючи на свою насичену історію, що тягнеться з давніх часів. Нещодавно він святкував своє 70-ліття. Кошерний, гарячий у всіх сенсах, прогресивний  прекрасний Ізраїль. Чим він цікавий? Зараз ми про це і дізнаємось. Це #FabulaBookMaр. Поїхали.

31326820_1679147442172359_4155523245635796992_n

photo by Elen Medvedeva

Перша в історії згадка слова «Ізраїль» була знайдена на стелі Мернептаха на території Стародавнього Єгипту (близько 1213 р. до н. е.) та стосується народу, а не країни.
А сучасна держава Ізраїль з’явилась не так і давно – 14 травня 1948 року. Відразу після офіційного проголошення про створення держави Ізраїль, уже наступного дня, армії п’яти арабських держав атакували ізраїльтян — почалась Перша арабо-ізраїльська війна.

Цікавий та дивний факт про столицю Ізраїлю – досить  багато світових держав досі не визнають Єрусалим столицею країни. Так, тільки у грудні минулого року президент США Дональд Трамп офіційно визнав Єрусалим столицею Ізраїлю, внаслідок чого США перенесуть своє посольство з Тель-Авіва до Єрусалима.

31388890_1679147512172352_3226157846802464768_n

photo by Elen Medvedeva

Та досить про політику. Туризм. Ось що є важливою статтею доходів Ізраїлю. Безліч культурних та архітектурних пам’яток трьох авраамічних релігій щорічно стають місцем паломництва для сотень тисяч людей, а велика кількість історичних місць, пляжні зони трьох морів, теплий клімат та водночас засніжені гірські вершини гори Хермон приваблюють туристів зі всього світу.

А ще в цій країні чудові музеї, і їх багато. Найвідоміший з них – Музей Ізраїлю в тому ж Єрусалимі. Музей присвячений мистецтву й археології та є місцем зберігання сувоїв Мертвого моря і величезної колекції предметів юдейської історії та європейського мистецтва. Також дуже відомий музей Голокосту Яд Вашем у Єрусалимі (про який ви точно знаєте, якщо вже прочитали «Список Шиндлера» Томаса Кініллі) — найбільший у світі архів інформації, присвяченої цій сторінці світової історії.

Jerusalem-Israel-Museum-23

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

В Ізраїлі є могила Гаррі Поттера – але не того чарівника з книг і фільмів, а звичайного рядового солдата з Великої Британії, який загинув 1939 року під час сутички з повстанцями у віці 17 років. Але, тим не менш, ця могила зараз є найбільш відвідуваною в Ізраїлі і вже стала визначною пам’яткою.

І ще одна зовсім маленька цікавинка) Жук-сонечко в Ізраїлі називають сонечком Мойсея.

31369051_1679147438839026_6147970389705228288_n

photo by Elen Medvedeva

31369238_1679147472172356_1371488434635407360_n

photo by Elen Medvedeva

А тепер зробимо стрибок у сучасність! В Ізраїлі є офіційне відділення Microsoft, унікальне,  бо це єдине відділення Microsoft, розташоване за межами США. Саме в Ізраїлі був розроблений Windows XP. А знак «@», який ми звикли називати «собачкою», тут відомий як штрудель)))

180329124123-microsoft-logo-780x439

Ви можете не повірити, та саме ізраїльтянам (а точніше, ізраїльському відділенню компанії Моторола) належать лаври винахідників стільникового телефону. Досить популярний у 2000-их комп’ютерний месенджер ICQ – в народі «аська» – теж народився тут. Наразі Ізраїль є місцем з найвищою концентрацією компаній сфери хайтек (вище ця концентрація тільки в американській Кремнієвій долині).

Ізраїльтяни взагалі дуже розумна нація, що давно і впевнено перебуває серед лідерів за рівнем грамотності населення. Майже чверть від усіх працівників у країні мають університетський диплом. А за кількістю вчених – 145 на 10 000 чоловік населення – Ізраїль переконливо обходить Японію (70 на 10 000 населення) і навіть США (85 на 10 000).

31347624_363167287519742_3937991033358385152_n

photo by Alex Sobol

Правду кажучи, про Ізраїль можна писати дуже багато. Про талановитих тамтешніх лікарів, які повертають до життя навіть безнадійних хворих… Про неймовірну красу Бахайських садів і цілющу грязь Мертвого моря…   Та нас уже зачекалися поети і прозаїки)

Пишуть вони переважно на івриті, та невелика частина книг виходить іншими мовами, як-от арабською, англійською і російською. Щорічно в червні проводиться Тиждень гебрейської книги, протягом якого по всій країні працюють книжкові ярмарки, відбуваються публічні читання й виступи ізраїльських письменників. Тоді ж вручається й головна ізраїльська літературна нагорода – Премія Сапир.

31301547_363167414186396_424989268797030400_n

photo by Alex Sobol

31369396_363167280853076_3110175729602527232_n

photo by Alex Sobol

Ну і куди ж без Нобелівської премії ?) У 1966 році ізраїльський письменник Шмуель Йосеф Аґнон розділив Нобелівську премію з літератури з німецькою письменницею єврейського походження Неллі Закс. Чи не кошерна підказка для нашого челенджу, книгомани?:)

А ось вам досить неординарні  підказки щодо того, що почитати:
Погортайте книжки Ліора Даяна. Молодий ізраїльський письменник, журналіст, ді-джей і актор народився 17 березня 1983 року. У віці 17 років опублікував книгу віршів. Рік по тому вступив в Армію оборони Ізраїлю і протягом 7 місяців служив у ВПС. У віці 20 років переїхав до Тель-Авіва. У вересні 2008 року втратив роботу ді-джея через те, що замість роботи замкнувся у вбиральні на  дві години з якоюсь дівчиною. Пізніше випустив книгу віршів і збірник коротких оповідань, позбувся наркотичної залежності та одружився. Одним словом, взявся за розум)

лиор даян израиль

Ліор Даян пропонує вашій увазі збірку дотепних оповідок «Люди воліють тонути у морі». Жваві, неординарні, з легким відчуттям недомовки, що лишає кисло-солодкий післясмак на кінчику язика. Якщо вам цікаво побачити сучасний Ізраїль з дещо абсурдистського боку, вам сюди. Між іншим, предки пана Даяна перебралися до Ізраїлю із Західної України, тож він навіть трохи «наш».

Ще один автор –  Сол Зінгер, колумніст у Jerusalem Post. Розпочинав як редактор сторінки, а також написав книгу Confronting Jihad: Israel’s Struggle and the World After 9/11 («Проти джихаду: Боротьба Ізраїлю і світ після 11 вересня»). Він також писав для Wall Street Journal, журналів Commentary, Moment, the New Leader, Bitterlemons (електронний журнал Ізраїлю і Палестини) і працював в міжнародному блозі Washington Post, PostGlobal. До переїзду в Ізраїль працював радником Конгресу США. Зараз Сінгер живе в Єрусалимі з дружиною і трьома дочками.

hi-tech_nation_92_

«Країна стартапів» Сол Зінгера вперше вийшла 2009 року, стала бестселером The New York Times і була перекладена 30 мовами світу. Видання є особливо актуальним для України саме зараз, коли наша країна постала перед викликами, віддавна знайомими Ізраїлю. «Країна стартапів» – це історія про те, як бідна, технологічно відстала країна під час війни, маючи обмаль зовнішньої підтримки, змогла не тільки вижити, а й здивувати світ рівнем свого добробуту, технологічними досягненнями, залишаючи далеко позаду «стабільні» й багаті на ресурси держави. Це історія країни, яка експортує овочі, вирощені у пустелі, і здійснює наукові прориви, коли падають бомби. Це історія унікальної підприємницької культури і суспільства, яке її створило, суспільства, яке стало успішним «всупереч», а не «завдяки».

Приємного вам знайомства з цієїю чудовою країною! Скоро зустрінемось)))

30421777_1929311920732455_2043037064_n

#FabulaBookMap_Данія

Андерсен, Гамлет, Русалочка… – ось перші асоціації, яка виникають з Данією, найменшою скандинавською країною, розташованою аж на 443-х островах, щоправда, придатні до життя і заселені тільки 70. А ще у нас Данія асоціюється і з нашим другом Пітером Фогтдалем, але про це трошки згодом)
31-1
Ну що ж, поїхали)
Данію  утворили у  Х столітті мореплавці, що боролися за контроль над Балтійським морем. Як не дивно, її вважають батьківщиною німецької культури. Франки, бургунди, юти і вікінги беруть свій початок саме в Данії, а також на деяких територіях Норвегії та Швеції. У період від 1397 до 1524 року вся Скандинавія (Данія, Швеція, Норвегія, Фарерські острови, Ісландія та Гренландія), а також південна частина Фінляндії були об’єднані під данськими прапорами зі столицею в Копенгагені. До речі, про прапори – державний прапор Данії вважається найстарішим прапором у світі. Його офіційне затвердження відбулося в далекому 1219 році.

Столиця Данії – Копенгаген – повністю оточена водою та ще й настільки велика, що розташована на трьох островах. А починалось усе з того, що колись Копенгаген був рибальським селищем вікінгів. Тут досі можна знайти сліди цих дослідників Півночі, відвідавши реконструйовані селища, залишки замку, якому вже 1000 років, і музеї, присвячені історії горезвісних рудоволосих варварів. У Копенгагені можна знайти як твори сучасної архітектури, так і історичні пам’ятки, як-от обсерваторія Кругла Вежа – чудовий приклад архітектури XVII століття. Художні галереї, вулиці, канали, парки і церкви, побудовані в стилі барокко, роблять місто ще більш привабливим.
Чарівна Данія – це квітучі сади і зелені рівнини, прекрасні мости та цікава історія… І як тільки Данія примудряється при цьому бути однією з найбільш модних, стильних і сучасних країн за способом життя! А потрапивши в серце країни – столицю, ви будете здивовані, як старовинні крихітні будиночки прекрасно уживаються з ультрасучасними химерними кварталами.

Daniya_Kopengagen__s-03404865

Данія — країна зі справжнім скандинавським морським кліматом, який характеризується м’якою зимою, прохолодним літом і довгими перехідними сезонами. Тому данці часто жартують – у нас зима від літа відрізняється тільки тим, що влітку дощ трохи тепліший. Тому нам ще дуже пощастило з цьогорічною холодною весною. А уявіть собі: жити так цілий рік!
Та незважаючи на це, згідно з щорічними дослідженнями Кембриджського університету, населення Данії є найщасливішим у Європі. І спокійно може похвалитись дуже високими місцями у низці рейтингів якості життя, здоров’я, освіти, захисту громадських прав та свобод, конкурентоспроможності, демократії, рівності, процвітання та людського розвитку. Цікаво, що, будучи індустріалізованим експортером сільськогосподарської продукції у другій половині ХІХ століття, Данія здійснила низку соціальних та трудових реформ на початку ХХ століття, що заклало підґрунтя для нинішньої соціальної моделі, з високорозвиненою та змішаною економікою. Хіба ж не круто? Така мала, але амбітна країна.

В Україні не так давно розгорілись суперечки щодо медреформи, а от у  Данії безкоштовне медичне страхування для всіх резидентів. Країна справді піклується про своїх громадян — наприклад, в Данії багато інвалідів, і держава їх утримує за свій рахунок. У фінансуванні охорони здоров’я пріоритетне значення мають кошти державного та місцевих бюджетів. Лише стоматологія є платною для резидентів, починаючи з 18-річного віку. 4/5 населення країни отримують безкоштовну первинну медичну допомогу, а всі громадяни — безкоштовне лікування у державних лікарнях.

Якщо ви їдете в Данію в кінці червня, то обов’язково вирівняйте подорож з відвідуванням усесвітньо відомого рок-фестивалю Роскілле , який проводиться тут з 1971 року і в різний час приймав таких гостей, як Nirvana, Radiohead і багатьох інших. Це головна музична подія Данії та всієї Північної Європи. Тільки майте на увазі, що у період проведення фестивалю місць у готелях Роскілле не знайти, так що ночувати варто або в сусідніх містах, або в наметі просто неба на самому фестивалі.

До речі, чи знали ви про “Тіволі” – парк розваг у Копенгагені? Він є одним з найбільших і популярних у Європі, більш того, це найстаріший парк атракціонів у всьому світі. Одного разу Уолт Дісней відвідав “Тіволі” і був так вражений ним, що пізніше вирішив створити що-небудь подібне. Як результат з’явився знаменитий парк “Діснейленд”. А ще саме в Данії вперше з’явився всім відомий конструктор «LEGO», що є абревіатурою від «leg godt», у перекладі «грайте добре».

tivoli_gardens_5_8b11f9eeb070eaacdb6e195e7e12b633

Ця скандинавська країна – справжня рекордсменка Нобелівської премії. В історії Данії було 14 лауреатів Нобелівської премії, в тому числі четверо отримали її за досягнення в галузі літератури, п’ятеро – фізіології або медицини та один – премію миру.

Данія – різноманітна. Як і її культура та література. У вже згадуваному Копенгагені міститься Королівська бібліотека – найстаріша в Скандинавії (1673), вона складається з 500000 томів і 20000 рукописів. Тут зберігаються чудові рукописи на санскриті, палійській і сингалезькій мовах.

30697652_358056098030861_3537540970012737536_n

Пітер Х. Фогдаль

Данська література дуже насичена цікавими творами, адже Нобеля з літератури за абищо не дають))) Та сьогодні ми нагадаємо тільки про трьох письменників, а ви у коментарях розкажете, яких данських авторів знаєте самі.

Почнемо з нашого друга Пітера Х. Фогтдаля. Емоційний, позитивний письменник, що народився у столиці Данії, але в студентстві  переїхав до США. Детальніше про Пітера читайте тут. А книгу Пітера українською можна замовити тут)

Ми не могли не згадати хоч раз про хюґе, тому наступний автор в наших підказках Мік Вікінг — засновник та виконавчий директор Інституту дослідження щастя в Копенгагені, письменник, оратор.

Мік-Вікінг

Отримав науковий ступінь у сфері бізнесу та політики, деякий час працював у Міністерстві іноземних справ у Данії, у Vilstrup Research, а також як директор аналітичного центру Monday Morning. Мік Вікінг займається дослідженням у сфері суб’єктивного благополуччя, щастя та якості життя. Його статті були представлені в більш ніж 500 ЗМІ, у тому числі в The Washington Post, BBC, Huffington Post, в Тimes (Лондон), The Guardian, CBS, PBS News Hour тощо. Мік виступав з лекціями на TEDx, а його книжки, серед яких — «Маленька книга хюґе. Як жити добре по-данськи», були перекладені більш ніж п’ятнадцятьма мовами.

Мік Вікінг мешкає у Копенгагені, Данія.

cc9deae4be9891fbc78126f64c60cfec

Хюґе – це особлива життєва філософія, що допомагає створити атмосферу спокою, тепла й гармонії та вчить радіти життю, навіть коли за вікном жахлива погода, день неймовірно короткий, а на роботі нескінченний потік завдань. Мік усе пояснює у своїй книзі))

 

 

 

 

А закриває нашу трійку Карен Бліксен, данська баронеса,- одна з найоригінальніших письменниць XX століття. Її творчість є унікальною, оскільки поєднує в собі елементи різних жанрів – від трилера до подорожніх нотаток, від філософської прози до ліричної комедії. “З Африки” – головна її книга, яка неодноразово висувалася на Нобелівську премію; за нею Сідні Поллак зняв однойменний фільм (з Меріл Стріп, Робертом Редфордом, Клаусом Марією Брандауером), який отримав “Оскара” в п’яти номінаціях.

preview_603104dd08b87fc8f6e83e44b64ecf89

Цей роман – спогад про довгі роки, прожиті Бліксен в Африці, про пригоди, небезпеки і, звичайно ж, людей, закоханих, як і вона сама, в цей дивний, неповторний, чарівний континент.

І на цій ноті ми кажемо вам бувайте! Зустрінемось зовсім скоро.

30184931_1929271614069819_395299911_n

Amazon Studios екранізує зворушливий роман «Лілі та восьминіг»

Дебют магічного реалізму сценариста Стівена Роулі про чоловіка та його вмираючого пса адаптується в формі художнього фільму одним з гігантів телеіндустрії.

 

Amazon Studios купила права на екранізацію бестселера «Лілі та восьминіг». Майкл Митник (“Війна струмів”, серіал “Вініл” для HBO) вже закріплений як сценарист Стівен Роулі та Роб Вайсбах стануть виконавчими продюсерами. Лорен О’Коннор і Джулі Рапапорт будуть слідкувати за проектом Amazon Studios.

дабл

Надзвичайно сумний, але в той же час неймовірно красивий дебютний роман Роулі, написаний в чарівному реалістичному стилі, розповідає про стосунки між чоловіком та його таксою Лілі. Автор використовує восьминога, який “присмоктався” до Лілі, щоб розкрити ідеї всепоглинаючої хвороби (пухлини), смерті та прив’язаності, вміння відпускати домашніх тварин, яких ми любимо. Цей роман ставлять в один ряд з «Життям Пі» та «Марлі і я», з елементами “Гонок на мокрому асфальті”. Видана в червні 2016 року, книга фігурувала у багатьох списках хітів місяця, була опублікована у близько 20 міжнародних виданнях і стала національним бестселером. Відгуки були сильними. Booklist охрестив її «надзвичайно автентичною, гостро проникливою та несамовито болісною даниною чистоті любові між домашнім улюбленцем та людиною». Washington Post поставив позначку «повинно бути прочитано» в категорії “собачої” літератури того літа, і назвав роман «глибоким досвідом».

 

Книга стала сенсацією, коли 43-річний Роулі, сценарист, який намагався увірватися в світ бізнесу, отримав майже семизначний аванс за роман, який він почав писати після смерті своєї такси Лілі. Ця угода, яку отримав Роулі, нагадує видавничу версію 21-го століття схеми, відкритої родиною Шваб: Стівен Роулі найняв позаштатного редактора Моллі Ліндлі, щоб допомогти йому удосконалити рукопис. Вона натякає друзям у Simon & Schuster, що книга є дещо особливою. А потім, після 48-годинних бурхливих переговорів, Роулі отримує угоду – хоч він раніше ніколи не писав книжок. Насправді, Лілі починалась як невеличке оповідання, але потім бойфренд Роулі сказав, що з цього можна зробити хорошу книгу. Що було далі, ви знаєте.

20160523_Mrs+Sizzle+Steven+Rowley_23914

Оригінал публікації за посиланням: https://goo.gl/g6f3TG

30180733_1926940187636295_2021399053_n

#FabulaBookMap_Грузія

Tbilisi_904

Грузія – сонячна країна, гориста і приморська, така близька і така далека. У чому ж її магнетизм? Зараз спробуємо дізнатись)))

Грузія – країна безлічі легенд. Одна з них свідчить, що коли Бог розподіляв між народами землі, грузини були зайняті застіллям з нагоди створення світу. Піднявши всі тости, вони все ж  таки прийшли. Але спізнилися. Тоді грузини сказали: “Вибач, дорогий, запізнилися – ми пили за твоє здоров’я”. Бог подумав і сказав: “Приберіг я тут для себе шматочок землі, але за вашу безпосередність і прямоту віддаю його вам! Пам’ятайте, що земля дуже красива, незрівнянна, і люди в усі віки будуть захоплюватися і милуватися нею”. І все вийшло саме так, як сказав Усевишній. Ось уже багато століть усі схиляються перед красою маленької, але гордої країни.

Погодьтеся: цікава легенда! А скільки таких вам доведеться вислухати під час подорожі до Грузії! Не злічити!

Інша легенда розповідає, що Прометей був прикутий до однієї зі скель саме у Кавказьких горах, а не деінде, що не завадило Грузії одній з перших обернутися у християнство ще 319 року.

517250_original

Зате кількість фактів у нашій статті, на жаль,  лімітована. Та всі вони, повірте, цікаві не менш, ніж  міфи з легендами.

У стародавньому світі Грузія і Іспанія називалися однаково – Іберія. А мова басків (народу, що проживає в Іспанії) дуже схожа на грузинську. Цікаво, що англійською назва Грузії звучить так само, як назва одного з американських штатів – Джорджії, з чим пов’язано чимало казусів.

У грузинській мові немає наголосу як такого, тільки на певному складі підвищується тон. Також у грузин немає великих букв, відсутні чоловічий і жіночий рід (він визначається за контекстом). Тож перед тим як сказати слово грузинською, переконайтеся в правильності його звучання. Адже можна опинитися в смішній ситуації, коли один неправильний звук кардинально змінює значення слова.

Грузія прагне стати туристичною Меккою для всього світу. Тому всі покажчики, інформаційні щити і таблички виконані грузинською та англійською мовами, навіть указівні знаки з назвами малих сел. А ще тут відмінний автостоп: вас підвезуть куди треба, потім ще нагодують і дадуть нічліг, якщо попросите.

thumb

 

 

 

А от російською мовою в Грузії розмовляють здебільшого люди старшого покоління. Серед молоді російська непопулярна і має дуже обмежене застосування. У горах нею взагалі ніхто не володіє. зате англійська незабаром може стати другою офіційною в Грузії.

 

 

 

На території Грузії знайшли останки перших представників роду людського, вік яких приблизно 1 млн 770 тисяч років. Вони були виявлені 1991 року в місті Дманісі. Гомінідам дали імена Зезва і Мзія.

dmanisireconstruccindesusespecmenes

Грузію називають батьківщиною вина: саме тут знайдені найстаріші рештки винних глечиків і виноградної лози.

Культура  Грузії має давню багату історію. Незважаючи на культурний вплив Туреччини та Персії, грузини завжди тяжіли до Європи. В ХІ-ХІІ ст. Грузія пережила власну епоху Відродження, коли зародилися нові гуманістичні ідеї. Після створення Грузинського державного танцювального ансамблю наприкінці ХІХ ст. грузинські танці завоювали визнання по всьому світі. В Грузії досі зберігається традиційне ремісниче мистецтво, у тому числі розпис по емалі і художня обробка металів (ювелірне мистецтво, чеканка). А розквіт світської культури відбувся в  ХІХ ст., коли грузинські письменники і художники під впливом європейських ідей збагатили літературну мову і створили багату національну літературу.
І хоча історія грузинської літератури дуже насичена, у наших підказках ми звернули увагу лише на двох авторів.

Це Грігол Робакідзе — грузинський письменник, що працював у Німеччині та Швейцарії. Навчався на філософському факультеті Лейпцизького університету. У 1919 році видав першу книгу «Портрети», що містила нариси про Петра Чаадаєва, Михайла Лермонтова, Василя Розанова, Андрія Бєлого.

зміїна-792x509
Його книга «Зміїна сорочка» — роман-візитівка Грігола Робакідзе, що розповідає про дружбу, пошуки власних коренів та кохання. Це чи не єдиний роман письменника, написаний грузинською мовою впродовж 1925-26 рр. і вперше опублікований у тбіліському журналі «Мнатобі» («Світоч»). Решту творів автор писав російською, а після еміграції до Німеччини — німецькою. Передмову до німецького видання написав відомий новеліст Стефан Цвейг і цим привернув увагу світової спільноти до грузинського письменника Робакідзе та екзотичної для того часу Грузії. Неймовірний світ грузинських легенд, вірувань та звичаїв захопив європейців тоді та не випускає їх і досі) Тож пропонуємо прочитати роман українською)))
Другий автор відомий нам усім іще зі школи, але це той випадок, коли варто освіжити спогади про книгу і прочитати її знову. Звісно, це Шота Руставелі — грузинський поет XII століття і державний діяч. Більшість дослідників вважають його одним із найвидатніших представників літератури Середньовіччя. Шота Руставелі є автором грузинської національної епічної поеми «Витязь у тигровій шкурі».

shota_rustaveli

А яких грузинських авторів знаєте ви?? Як завжди, діліться з нами у коментарях.