630_360_1500556131-7610

Топ-25 книг для читання на морі, у горах, у літаку та поїзді, на пляжі та на дивані)

“Поросяча етика” О. Генрі

ФБ643009У_Генри_Поросячья этика_обл3D

Історія світової літератури знає не так уже й багато справж­ніх майстрів короткого оповідання. Серед них такі уславлені імена, як Антон Чехов, Акутагава Рюноске, Орасіо Кірога, Сакі, Стівен Кінг. Сюди ж із повним правом зараховують і Віль­яма Сідні Портера, який обрав собі літературний псевдонім О. Генрі (1862–1910). Кожне його оповідання — лише кілька сторінок, та вони сповнені несподіванок і сюжетної дотепності, яскравих характерів, тонкого гумору і справжніх почуттів. Це воістину «найвищий пілотаж» літератури: досконала майстерність і життєва правда, простота й довершеність стилю, так би мовити, «в одному флаконі».

“Зеро К” Дон Делілло

FB677017Y_Delillo_Zero K_obl_3D

Головний герой нового роману Дона Делілло мільярдер Росс Лок­гарт — основний інвестор віддаленого і таємничого поселення, де смерть вишукано контролюють, а тіла консервують до майбутніх часів. Здоров’я його дружини Артис стрімко занепадає. Син Росса Джефф приєднується до Росса й Артис у поселенні, щоб попрощатися з нею, коли відмовить її тіло. Росс теж відчуває глибоку потребу увійти в інший вимір і прокинутися в новому світі. Натомість його син прагне жити й відчувати «мішанину подивів нашого часу тут, на землі».

Коли видавнитво “Фабула” готувало книгу до друку, то отримало листа, надрукованого на друкарській машинці, від її автора Дона Деліло:

“Коли я дізнався, що «Зеро К» надрукують в Україні, я певний час думав про похмуру драму бою, припинень вогню і демаркаційних ліній. На мить я забув, що Україна – важливий елемент самого роману.

Потім підліток, якого звуть Стак, знову силувано спав мені на думку, і я пригадав те, як ідея цього персонажа так прудко стала словами на сторінці. Отакий він був, уже формуючись, чотирнадцятирічний, кмітливий, високий і непередбачуваний, українець за народженням. 

І, думаю, я знав, що невдовзі він оживе на сторінці, що його життя завершиться в його країні під час епізоду військового конфлікту.

Тінь цих подій в Україні, здавалося, переслідувала мене і потім, коли лише через три дні друг дав мені два фільми режисера Лариси Шепітько, сміливого і вправного митця, яка народилася в Артемівську 1938 року, у місті, яке зараз є частиною незалежної держави Україна”.

 

 

Повну версію статті читайте за посиланням https://goo.gl/17qiZQ

Screenshot_3

ТОП 5 від “Друг Читача”

Сливове дерево
Еллен Марі Вайсман

 

d524a700d2b58f6aa42494ee848c5514

Глибоко зворушлива і майстерно написана історія про людську здатність виживати та вірно кохати за будь-яких обставин. Сімнадцятирічна Крістіна мріє про щасливе та прекрасне майбутнє, вона любить музику, читає багато книг, дівчина закохана у сина заможних євреїв. Несподівано життя навкруги змінюється. Під впливом гітлерівського режиму Німечинна стає зовсім іншою, тепер скрізь маячать антисемітські плакати. Крістіні заборонено бачитися з коханим, заборонено критикувати нову владу. Але смілива німкеня не зупинилась, а продовжувала впродовж багатьох років боротися з новими порядками. Пройшовши всі кола пекла, вона залишається живою, аби розповісти про весь жах гітлерівської влади на цілий світ.

 

 

Авторка огляду Анна Поточняк

Повну версію огляду можна прочитати за посиланням: https://goo.gl/TdJVar

5c50aa6-uliura

На тлі урбаністичних пейзажів: п’ять українських романів про місто

Уже в «Гільгамеші» є опис міста, і можна прослідкувати протиставлене світосприйняття городянина і не-городянина. Що вже казати про наші часи, коли розумники впевнено говорять про урбаністичну культурну свідомість. Місто –  не тільки просторова організація, а й середовище – особливий спосіб соціальних зв’язків. Великі міста – це місця невипадкових зустрічей.

Кажуть, що урбаністична свідомість знеособлює. У пошуку відповідей на питання «Хто я?» велике місто – не найкращий порадник. Масове виробництво і споживання типових речей, добровільна соціальна ізоляція мешканців мегаполісів, специфіка непарної «міської родини» – вони підривають сталість ідентичності. Місто – першочергово штука утилітарна. А як щодо міста-на-папері?

Місто як об’єкт естетичного переживання. А ще: місто як суб’єкт естетичної дії. Зрештою, чи не найглибша книжка про «інтимність урбаністики» зветься «Невидимі міста» (Італо Кальвіно написав), і то не випадкового. Українська проза не так давно почала міркувати про місто (як тільки її автори виїхали остаточно з села). Але способів зробити міста «видимими» у нас вже напрацьовано немало.

Андрій Клімов, Світлана Клімова, «Моя божевільна» (Фабула)

Харків. Від 1929-го до 1937-го плюс кінець 2010-х
58ef53cfb2f1c

Відомий радянський письменник із туманним минулим у Громадянській війні Петро Хорунжий одружений із роковою жінкою Тамарою і крутить нелегітимний роман із падчеркою Олесею. Одного дня за доносом Тамари арештовують його друга Павла. Петро, який має всі шанси стати наступним, залишає передсмертну записку про пекло-в-душі і стріляється в номері відомчого готелю. (Здалося щось знайомим? Якщо роман Клімових і має за основу біографію Хвильового, то суто «за мотивами»). Надалі таємниці та викриття політичного і культурного бомонду першої столиці сходитимуть лавинами. А в центрі подій – дві юні жінки: та сама пасербиця Леся і «наркомівська дружина» Юлія.

Сюжетно історичний роман – достовірність тут суто художня, а опис історичних подій рефлексує сьогодення. Історія тут – ексцес: війна, революція, терор.

«Діди», які всі ці біди пережили, на сторінках «Божевільної» повільно повертаються до життя. Богатирі – вони або не виправдали своєї сили, або розтратили її. Тепер їхнім нащадкам доведеться бути настільки слабкими і переляканими, якими не були предки. Для компенсації, так би мовити. І то непрямим нащадкам, бо і Леся – некровна родичка, але пряма спадкоємниця Петра: хороша романна метафора.

Технічно ж – це такий собі криптоісторичний роман: тут є відчутний фантастичний елемент з «майбутнього», котрий впливає на «минуле». Окрім 33-го тут ще й 37-й, котрий Петрові примарився 1929-го, а навіяв ці жахливі прозріння «посланець» десь із кінця 2010-х, часів всесвітнього голоду і планетарної епідемії. Петро ті одкровення (в Іоанно-Богословському значенні) позаписував і заповів Лесі.

Нашарування часових пластів у «Божевільній» непретензійне, майже. І відбувається це за рахунок детальної картографії історичного Харкова. Без драматично-авантюрної історії будинку «Слово» («С-крематорію») природно не обійшлося. Саме так: час формується за рахунок простору. Зрештою, само місто Клімових стає аналогом їхнього оповідування. Є в романі один момент, наприклад. Це перша зустріч гостя-з-майбутнього з Хорунжим. Переляканий намагається втікати від власної галюцинації: і тут на типову для «Божевільної» детальну прохідку Харковом 30-х (названі вулиці, маршрути трамваїв тощо) накладаються згадки – тепер ця вулиця зветься так, а згодом той трамвай ходитиме туди. Часові шари вступили в взаємодію, їхня хімічна реакція модифікувала простір.

Власне, це і є роман про детермінованість події та історичну відповідальність.

Автор огляду – літературна критикиня Ганна Улюра

Повну версію огляду читайте за посиланням https://goo.gl/GxB4to

221059_22359089_1534597993286091_1384366361_n.thumb

Олексій Нікітін. Маджонг

З одного боку, “Сотні мільйонів людей, зібравшись у компанії почетверо, на всіх континентах, серед яких, мабуть, і Антарктида, годинами виконують послідовності рухів, які називають грою в маджонг”, а з іншого, в такого автора, як Олексій Нікітін, що зажди залишається сумлінним літописцем “київського” часу в історії літератури, буденне просто не може не перетворитися на містичне.

Читати далі

Fabula_76

Володимир Кошелюк. Green Card.

Змушений виживати також герой цього гостросюжетного роману. Його жорстким форматом був здивований навіть автор передмови, батько українського бойовика Леонід Кононович. “Роман учителя географії з Корсуня Володимира Кошелюка став для мене справжнісіньким відкриттям: він геть ні на що не схожий, і, відкривши текст у своєму комп’ютері, я вже не зміг від нього відірватися”, – дізнаємося ми про переваги цієї книжки над рештою актуального чтива.

Читати далі

Fabula_57

Остап Українець. Малхут

Автор цього незвичного роману, виконаного в жанрі альтернативної історії, несамохіть підтримує традиції “івано-франківського феномену”, відомого в літератур своїм метафізичним краєзнавством. Цього разу перед нами історія адвоката і контрабандиста, а також “найкращого бургомістра Станіславова”, написана с особливою прискіпливістю до деталей побуту, культури, звичаїв.

Читати далі

821d2fca461995d4a6c799bc2a6fdccd29f098bb

Остап Українець “Малхут”

На створення роману “Малхут” молодого письменника Остапа Українця надихнула любов до рідного міста — Івано-Франківська. На її сторінках розгортаються історичні події 18 та 19 століття.

Головний герой — адвокат та контрабандист Іґнаціо Камінський. До його рук потрапили старі листи, в яких згадується його рідне місто Станіслав, як осердя лицарського ордену. Його завданням було створити політичний союз вільних країн — відновленої Речі Посполитої.

7618faa845afe1091f557fcf25f0c2356e491d0c

“Green Card”, Володимир Кошелюк

Здивований несподівано гостросюжетним форматом цього роману вже автор передмови, батько українського бойовика Леонід Кононович. “Роман учителя географії з Корсуня Володимира Кошелюка став для мене справжнісіньким відкриттям: він геть ні на що не схожий, і, відкривши текст у своєму комп’ютері, я вже не зміг від нього відірватися”, – дізнаємося ми про переваги цієї книжки над рештою актуального чтива.

Читати далі

221059_22359089_1534597993286091_1384366361_n.thumb

Писатель Алексей Никитин: Киевлянам никогда не нравилась архитектура их города

13 октября в «Edukatorium» cостоится презентация романа Алексея Никитина «Маджонг» в переводе на украинский язык, вышедшего в свет в харьковском издательстве «Фабула». Алексей Никитин,  лауреат престижных литературных премий, пишет необыкновенно талантливую прозу, ткет насыщенный увлекательными событиями и населенный неординарными персонажами «киевский текст», удивительно тонко передает дух эпохи, будь это современность либо позднесоветские времена:

Читати далі

Andriy-ta-Svitlana-Klimovi-Moya-bozhevilna-504x675

Андрій та Світлана Клімови. Моя божевільна

♦ Історія, яку розповідає нам подружжя Клімових, розпочинається 1933 року в Харкові. Тодішня столиця приголомшена «звісткою про самогубство письменника Петра Хорунжого, літературного лідера свого покоління» — саме ця подія стає відправною точкою для сюжету, який містить і детективний, і фантастичний компонент (у таємному архіві митця є передбачення далекого майбутнього та доль близьких йому людей).

Читати далі