35734867_1963255794004734_593164060506193920_n
Він та Вона про “Майстра реліквій” Крістофера Баклі

#Він – Сергій “Колос” Мартинюк

Буду відвертим: попри п’ять років навчання на історичному факультеті (спеціальність «Політологія») і любов до вивчення минулого, історичні романи завжди давалися мені вкрай важко, бо були серйозні або нудні, надто довгі або надто патетичні, відверто необ’єктивні або надміру заангажовані. Відтак з дитинства я віддавав перевагу Керуаку, Кінгу або Бредбері. З ними мені було значно комфортніше. Втім, з «Майстром реліквій» мене спіткав дуже приємний виняток.Читати далі

30768227_1929811597349154_709880074_o
Він та Вона про “Шпигуна на мільярд доларів” Девіда Е. Гоффмана

#Він – Остап Микитюк

перша емоція

 

Ну що ж, узявши до рук «Шпигуна…» я справді не знав, що очікувати від книги. Тим більше це не просто біографічний нон-фікшн, а ще й тема холодної війни. Я прекрасно розумів, що під палітуркою на мене чекає точно не «бондіана», бо жанр не зовсім той… Десь глибоко у підсвідомості мені здавалося, що на мене чекає дуже плавний і сухий текст. Що ж, я помилився. На 20 сторінці я зрозумів, що ця книга по крутості може змагатись з «Атомною блондинкою» (там ще Шерон Стоун і МакЕвой грають), а то й більше. І чим далі я читав, тим більше округлювались у мене очі і текст поглинав у себе, цілком і повністю. Зрештою я ловив себе на тому, що  почав з текстом діалог і дуже бурхливо реагував на ситуації, які описував автор, переживав за «Сферу» і його зустрічі з агентами ЦРУ.Читати далі

30176301_1923149051348742_1948398404_o
Він та Вона про “Люди міленіуму” Джеймса Грема Балларда

#Він – Олександр Гнатюк
першаемоція

Не приховуватиму, книга далась мені важко. Завжди шукаючи сенс, тут я його для себе не знайшов. Автор доводить те, що навіть у хаосі є певний порядок, а в порядку є хаос. Цей роман здався мені якимось сирим, але не в плані тексту, а за своєю наповненістю. Здалось, що шеф-кухар так і бажав, аби ми жували сире м’ясо. Кілька разів ловив себе на думці, що я – головний герой, а Баллард – усі персонажі, які з ним взаємодіють через довгі, часто повчальні діалоги.Читати далі

29527019_1918084238521890_424871038_o
Він та Вона про “Маджонг” Олексія Нікітіна

Він – Андрій Шевчук.

маджонгпершаемоція

Перша емоція.

З перших сторінок книжка викликає приємні емоції.  Автор зумів передати характери героїв, атмосферу локацій і при цьому не втомив читача.

Що вразило.

Не можу сказати, що був особливо вражений певними моментами в книзі. Так, неочікуваною виявилась історія з Бідоном та Євгеном Львовом, але до «Я вражений» це трохи не дотягує.  Читати далі

Fabula-banner-sayt-4-12
Він та Вона про “Метод 15/33” Шеннон Кьорк

#Він: Олександр Гнатюк 

метод перша емоція

 

Від книги я не очікував нічого особливого. Порадувало, що вона не дуже товста, отже зможу за 2–3 вечори прочитати. Та як тільки я почав читати перший розділ, занурився в історію цілком і повністю. Давно мене так не тримала книга — від початку й до кінця. Я навіть почав відкладати її, аби подовжити задоволення.

Не можу сказати, що ця книга – шедевр жанру трилеру. Звичайно, є якісь певні огріхи, але їх одразу пробачаєш. Мотивація героїв та певна науковість добре роз’яснені. Відчуття, що дивишся фільм, а не читаєш книгу. Усі події відбувались дуже енергійно. Великий плюс, що автор писав без «водички». Дуже сподобалось, що певні надлюдські здібності були непогано опрацьовані науково. Хоч автор й дає певну інтелектуальну перевагу своїм персонажам, але й події, в які вони потрапляють, вимагають від них надзусиль.Читати далі

28407896_1901209883542659_973050426_o
Він та Вона про “Шлюб протилежностей” Еліс Гофман

#Він: Олександр Бідасюк

 перша емоціяСімейна сага про родину Каміля Піссарро має бути неодмінно цікавою. Або, принаймні, збагатить знаннями та відчуттями, що дозволять з іншого боку поглянути на його картини. Перший присмак розчарування я відчув після першої третини книги – Піссарро не основний персонаж тут, перші відомості про його життя з’являються у другій половині твору. Більша частина присвячена його матері – Рашелі. Та, може, це й непогано. Така компоновка роману дозволить глибше зануритись у сімейні таємниці, побачити той казанок, у якому зростав Каміль з його численними братами та сестрами. Та й опис долі його матері, скажу я вам, ще та історія.Читати далі

27653375_1891223137874667_525841568_o
Він та Вона про “Чтиво” Джессі Келлерман

#Він – Олександр Гнатюк

перша емоція

 

Одразу скажу, що книга дуже неоднозначна. І навіть знаючи це я все одно читав з піднятими, від подиву, бровами. Це книга в якій автор насміхається над головним героєм, над всією книгою, над цілим детективним жанром у художній літературі і, що дивує, над самим життям.

Трагікомедією я б це не назвав. Це сильна драма, що читається як комедія. Ніби автор поставив за мету із слів «щасливий, веселий, радість, посмішка, вчасно» скласти речення про горе. Хоча, впевнений, хто бажає прочитати комедійний детектив (дещо абстрактний і абсурдний, а може і без «дещо»), його і прочитає.Читати далі

27140568_1886080405055607_1850559997_o
Він та вона про “Мою божевільну” Андрія та Світлани Клімових

#Він Артем Калінін

перша емоція

Як ви ставитесь до того, що відома Вам історія може отримати нову інтерпретацію? Звичайно, це може здаватися дивним, але повірте – у літературі, як і в житті, не буває інакше. Роман Андрія та Світлани Клімових “Моя Божевільна” змусить поглянути на відомі вам факти геть інакше.

Сама історія відправляє нас у далекі часи 30-х років 20 сторіччя, у той час, коли тодішньою столицею Харковом заправляють радянські порядки. Автори передають доволі гнітучу атмосферу життя – відчуття перших репресій уже проникає в буття героїв, повсюду шпигують та доносять, без жодних докорів сумління. Що важливо вказати – це те, що ми перебуваємо в точці, коли прокидається розгром покоління Червоного Ренесансу, яке пізніше назвуть Розстріляним Відродженням.Читати далі

Fabula-banner-sayt-4-8
Він та вона про “Мій останній континент” Мідж Реймонд

#Він Остап Микитюк

Рамка-сайт_текст1

Щоразу, коли в руки потрапляє якась нова книга, звертаю увагу на її дизайн. Інколи він вводить читача в оману, інколи — навпаки. Коли в мої руки потрапив роман «Мій останній континент» Мідж Реймонд, мені здавалося, що під обкладинкою захований черговий жіночий роман, про кохання і страх слабкої жінки в «незвичайних» умовах, створених автором. Але, на щастя, все виявилось не так.

За сюжетом, авторка знайомить нас із жінкою, закритою в собі, з якимись внутрішніми переживаннями (тому спершу й складається враження, про яке я написав трохи вище), яка мандрує на кораблі, яка любить пінгвінів і Антарктиду, є самотньою (чи ні? До кінця важко визначити спочатку), зрештою є дослідницею. І от хтось із пасажирів, які пливуть з нею, випадково зачіпає, наче гачком, якийсь спогад з її (ще не відомого нам, читачам) минулого, яке починає вібрувати і зрештою прошиває весь роман червоною ниткою, зв’язуючи все докупи.Читати далі

Fabula-banner-sayt-4-7
Він та вона про «Запам’ятай мене таким» Сабін Даррант

#він – Гнатюк Олександр

8-1 эмоцияВанільна обкладинка може ввести в оману, та це найсправжнісінький психологічний трилер, відлуння якого, мабуть, ще довго блукатиме моїми мізками.
Я не люблю спойлерити сюжет, тому краще передам свої емоції: вражаюче, дійсно вражаюче! Наприкінці книги прочитав про автора. Там указано, що вона є однією з кращих представників психологічного трилеру. Я це відчув.

Читати далі