38729554_298556634227063_1663705094488588288_n
Він та Вона про “Століття змін” Ієна Мортімера

#Він — Олександр Гнатюк

1

Одразу відзначу, що коли дуже хочеш прочитати якусь книгу, прочитуєш та залишаєшся максимально задоволений і процесом, і результатом – це рідкість. З цією книгою саме так.

Я історик за освітою, але після університету історію не викладав, тому хотілось знайти інформативне чтиво задля збільшення, або ж поновлення своїх знань з історії.

Знаєте, читання цієї книги можна порівняти з тим, коли ти в ресторані замовляєш піцу, а з нею як бонус дають апельсиновий сік, солодкі млинці, а потім ще морозиво.

Адже я не думав, що «Століття змін» аж настільки глибоко пропрацьована книга. Замовивши історію, як додаткову винагороду отримуєш дуже цікаві статистичні дані, порівняння автора кожного століття з сьогоденням та філософські роздуми, які вам стовідсотково необхідно буде з кимось обговорити.

2

Книга дуже насичена порівняльною історією. І зараз я розумію, чого мені так часто не вистачало при вивченні власне історії – ототожнення. Саме в цій книзі ти дійсно стаєш на місце голодного селянина XI ст., споглядаєш, як лежать мертвими від Чорної смерті 60 % твого поселення в XIV ст., засновуєш європейські імперії у XVI ст., а також винаходиш дзеркало, а через кілька століть — фотографію, які дозволяють зовсім по-іншому поглянути на самого себе.

Хотілось би додати цитати з цієї книги, але коли почав шукати те, що для себе зазначив, зрозумів, що їх занадто багато і буде злочином показати одне, а не показати інше. Тому просто повірте, вам буде що записати до свого нотатника.

Фундаментальним і головним стовпом цього наукового нон-фікшну є те, що автор одразу ставить завдання: у вас є десять століть, від XI до XX, й потрібно визначити те, зміни якого найбільше вплинули на людство. Здається, що немає про що говорити, звичайно, XX ст., скажете ви (як і 95 % людей, опитаних автором). Та чи все так однозначно? Цю відповідь можна отримати лише прочитавши титанічну працю Ієна Мортімера.

3

Єдине, що я б змінив, це позначення пріоритетності  Західного світу на увесь світ. Хоча, тут уже не уявляю, наскільки товща була б книга і скільки ще років потребувалось би для опрацювання такої кількості інформації. Хоча, і так вийшло все дуже органічно.
Щодо книги як матеріального об’єкту, то це просто міць: папір, зшивання, обкладинка, ляссе — все на найвищому рівні, як і робота командна робота перекладача, редактора, коректора тощо. Вперше читаю щось не художнє від Фабули. І одразу 10 з 10 за абсолютно всіма показниками. Дякую, пане Ієне! Дякую, Фабуло!

 

#Вона — Тетяна Гордієнко

 

Ієн Мортімер, відомий історик, член Королівського історичного товариства, уважно аналізує історію західної цивілізації выд ХІ до ХХ століття включно.  Він пропонує читачам захоплюючу «екскурсію» десятьма віками історії Європи, в ході якої намагається дати відповідь на запитання про найвизначніші зміни у суспільстві, які сталися у кожному столітті. Чому це важливо? Тому що ми рідко розуміємо велич одних подій та постатей і підносимо інші, теж важливі, але не настільки, аби вплинути на хід історії. Часом це відбувається тому, що ми живемо у суспільствах, де історія «переписується» за вимогами пропаганди, часом тому, що нам просто бракує глобального бачення об’єктивних даних. Наприклад, ми вважаємо найвеличнішою постаттю Відродження Леонардо да Вінчі, а його твори, в тому числі проекти винаходів, — найвищим досягненням мистецтва цієї доби. Але Мортімер каже, що у той час, коли жив Леонардо, він був відомий досить обмеженому колу своїх багатих замовників та покровителів, його технічні ідеї існували лише у його щоденниках, доступ до яких дослідники отримали лише кілька століть по тому. Таким чином, при всій повазі до Леонардо, ані він сам, ані його ідеї не створили змін у суспільному ладі. Але те, що являє собою Леонардо, має першочергове значення у XV столітті – певна кількість людей, які використовували свою допитливість, аби бути готовими досліджувати реальність, що їх оточувала. Це стосується наукових досліджень, це стосується Великих відкриттів видатних мореплавців, які змінили і політичну карту світу, і економіку й уявлення найпересічніших людей про світ, надавши поштовху  розвитку науки, торгівлі, мистецтв. Аналогічно Мортімер досліджує кожне століття, фокусуючи нашу увагу не тільки на окремих феноменах і подіях, наприклад, першій епідемії чуми, яка винищила від 30 до 80 % населення Європи в окремих регіонах  XIV століття, або на виникненні францисканського та домініканського орденів ченців, що пропагували бідність, а й на тому, яким був вплив цих подій та окремих історичних постатей.

4

Наприклад, Папа Григорій VII, який обернув папство на найважливіший голос у християнському світі, П’єр Абеляр, раціоналізм якого був важливим нововведенням,  король Англії Едуард ІІІ, який першим показав переваги метальної зброї, як вирішальної на полі бою, також Колумб, Лютер, Галілей, Жан-Жак Руссо, Карл Маркс та Гітлер,які спричинили найбільші суспільні зміни від ХІ до ХХ століття.

5

Коли ми говоримо про століття, яке зазнало більших змін, ми схильні називати ХХ століття, або й ХХІ, адже інтернет, смартфон, гіперлуп вражають уяву. Але якщо подивитися на зміну як феномен, який змінює саму структуру суспільства, то по-перше, ми бачимо, що технічний прогрес не завжди є визначальною зміною, а по-друге, у минулому бували періоди, в які значущі суспільні зміни відбувалися з колосальною швидкістю. І про них варто знати. Наприклад, що таке Середні віки. Лицарські турніри? Ні, не тільки, це ще й розвиток та зміцнення західної церкви, розширення монастирської мережі, скасування рабства, встановлення верховенства закону. Це в Західній Європі. Читаючи цю книгу ми бачимо, що нашій країні надолужувати ще не одне століття, адже є проблеми, які в Європі було вирішено століття тому, а ми й досі товчемось там, де інші вже давно пройшли. Звісно, є така спокуса: жалітися на нашу долю і нарікати на наших урядовців минулих та сьогоднішніх, але Мортімер показує й обставини, за яких певні зміни стали можливими, невідворотними.

 

Мортімер дає відповідь, але ви можете мати свою думку. Він демонструє нам як саме сформувався той світ, який ми знаємо. А знаючи це, ми чіткіше можемо бачити реальність, стаючи більш стійкими до галасливих PR-кампаній, лозунгів та «зручних інтерпретацій» дійсності.

То яке ж століття було епохою найбільших змін?

37184186_1990749327922047_1272527887009841152_n
Він та Вона про “Малу Глушу” Марії Галіної”

#Він – Віктор Круглов

У мистецтві є поняття «подвійне зображення» – це коли ти дивишся на картину і спершу бачиш щось одне, та при зміні ракурсу перед очима з’являється щось геть інше за значенням. Так буває і у літературі. Роман Марії Галіної «Мала Глуша» – яскравий тому приклад. Читати далі

35734867_1963255794004734_593164060506193920_n
Він та Вона про “Майстра реліквій” Крістофера Баклі

#Він – Сергій “Колос” Мартинюк

Буду відвертим: попри п’ять років навчання на історичному факультеті (спеціальність «Політологія») і любов до вивчення минулого, історичні романи завжди давалися мені вкрай важко, бо були серйозні або нудні, надто довгі або надто патетичні, відверто необ’єктивні або надміру заангажовані. Відтак з дитинства я віддавав перевагу Керуаку, Кінгу або Бредбері. З ними мені було значно комфортніше. Втім, з «Майстром реліквій» мене спіткав дуже приємний виняток.Читати далі

30768227_1929811597349154_709880074_o
Він та Вона про “Шпигуна на мільярд доларів” Девіда Е. Гоффмана

#Він – Остап Микитюк

перша емоція

 

Ну що ж, узявши до рук «Шпигуна…» я справді не знав, що очікувати від книги. Тим більше це не просто біографічний нон-фікшн, а ще й тема холодної війни. Я прекрасно розумів, що під палітуркою на мене чекає точно не «бондіана», бо жанр не зовсім той… Десь глибоко у підсвідомості мені здавалося, що на мене чекає дуже плавний і сухий текст. Що ж, я помилився. На 20 сторінці я зрозумів, що ця книга по крутості може змагатись з «Атомною блондинкою» (там ще Шерон Стоун і МакЕвой грають), а то й більше. І чим далі я читав, тим більше округлювались у мене очі і текст поглинав у себе, цілком і повністю. Зрештою я ловив себе на тому, що  почав з текстом діалог і дуже бурхливо реагував на ситуації, які описував автор, переживав за «Сферу» і його зустрічі з агентами ЦРУ.Читати далі

30176301_1923149051348742_1948398404_o
Він та Вона про “Люди міленіуму” Джеймса Грема Балларда

#Він – Олександр Гнатюк
першаемоція

Не приховуватиму, книга далась мені важко. Завжди шукаючи сенс, тут я його для себе не знайшов. Автор доводить те, що навіть у хаосі є певний порядок, а в порядку є хаос. Цей роман здався мені якимось сирим, але не в плані тексту, а за своєю наповненістю. Здалось, що шеф-кухар так і бажав, аби ми жували сире м’ясо. Кілька разів ловив себе на думці, що я – головний герой, а Баллард – усі персонажі, які з ним взаємодіють через довгі, часто повчальні діалоги.Читати далі

29527019_1918084238521890_424871038_o
Він та Вона про “Маджонг” Олексія Нікітіна

Він – Андрій Шевчук.

маджонгпершаемоція

Перша емоція.

З перших сторінок книжка викликає приємні емоції.  Автор зумів передати характери героїв, атмосферу локацій і при цьому не втомив читача.

Що вразило.

Не можу сказати, що був особливо вражений певними моментами в книзі. Так, неочікуваною виявилась історія з Бідоном та Євгеном Львовом, але до «Я вражений» це трохи не дотягує.  Читати далі

Fabula-banner-sayt-4-12
Він та Вона про “Метод 15/33” Шеннон Кьорк

#Він: Олександр Гнатюк 

метод перша емоція

 

Від книги я не очікував нічого особливого. Порадувало, що вона не дуже товста, отже зможу за 2–3 вечори прочитати. Та як тільки я почав читати перший розділ, занурився в історію цілком і повністю. Давно мене так не тримала книга — від початку й до кінця. Я навіть почав відкладати її, аби подовжити задоволення.

Не можу сказати, що ця книга – шедевр жанру трилеру. Звичайно, є якісь певні огріхи, але їх одразу пробачаєш. Мотивація героїв та певна науковість добре роз’яснені. Відчуття, що дивишся фільм, а не читаєш книгу. Усі події відбувались дуже енергійно. Великий плюс, що автор писав без «водички». Дуже сподобалось, що певні надлюдські здібності були непогано опрацьовані науково. Хоч автор й дає певну інтелектуальну перевагу своїм персонажам, але й події, в які вони потрапляють, вимагають від них надзусиль.Читати далі

28407896_1901209883542659_973050426_o
Він та Вона про “Шлюб протилежностей” Еліс Гофман

#Він: Олександр Бідасюк

 перша емоціяСімейна сага про родину Каміля Піссарро має бути неодмінно цікавою. Або, принаймні, збагатить знаннями та відчуттями, що дозволять з іншого боку поглянути на його картини. Перший присмак розчарування я відчув після першої третини книги – Піссарро не основний персонаж тут, перші відомості про його життя з’являються у другій половині твору. Більша частина присвячена його матері – Рашелі. Та, може, це й непогано. Така компоновка роману дозволить глибше зануритись у сімейні таємниці, побачити той казанок, у якому зростав Каміль з його численними братами та сестрами. Та й опис долі його матері, скажу я вам, ще та історія.Читати далі

27653375_1891223137874667_525841568_o
Він та Вона про “Чтиво” Джессі Келлерман

#Він – Олександр Гнатюк

перша емоція

 

Одразу скажу, що книга дуже неоднозначна. І навіть знаючи це я все одно читав з піднятими, від подиву, бровами. Це книга в якій автор насміхається над головним героєм, над всією книгою, над цілим детективним жанром у художній літературі і, що дивує, над самим життям.

Трагікомедією я б це не назвав. Це сильна драма, що читається як комедія. Ніби автор поставив за мету із слів «щасливий, веселий, радість, посмішка, вчасно» скласти речення про горе. Хоча, впевнений, хто бажає прочитати комедійний детектив (дещо абстрактний і абсурдний, а може і без «дещо»), його і прочитає.Читати далі

27140568_1886080405055607_1850559997_o
Він та вона про “Мою божевільну” Андрія та Світлани Клімових

#Він Артем Калінін

перша емоція

Як ви ставитесь до того, що відома Вам історія може отримати нову інтерпретацію? Звичайно, це може здаватися дивним, але повірте – у літературі, як і в житті, не буває інакше. Роман Андрія та Світлани Клімових “Моя Божевільна” змусить поглянути на відомі вам факти геть інакше.

Сама історія відправляє нас у далекі часи 30-х років 20 сторіччя, у той час, коли тодішньою столицею Харковом заправляють радянські порядки. Автори передають доволі гнітучу атмосферу життя – відчуття перших репресій уже проникає в буття героїв, повсюду шпигують та доносять, без жодних докорів сумління. Що важливо вказати – це те, що ми перебуваємо в точці, коли прокидається розгром покоління Червоного Ренесансу, яке пізніше назвуть Розстріляним Відродженням.Читати далі