29681426_1919146478415666_1603921203_o

“Посиденьки з книгоманом”. Олексій Чупа

Олексій Чупа – молодий український автор, який народився і виріс на Донбасі – у Макіївці. До трагічних подій на Східній Україні працював машиністом на металургійному заводі, писав свої твори після роботи. Автор романів «Бомжі Донбасу», «10 слів про вітчизну», «Вишня і я». Живе на Хмельниччині. Займається перекладом і пише романи) Ми побалакали з Олексієм і ось що з цього вийшло.

24232652_1391170324284667_5140193510572062723_n

– Олексію, в твоїх останніх інтерв’ю тебе часто запитували про Донецьк і твоє життя там. Розкажи як тобі живеться зараз, на новому місці?

Так, нарешті минув час, коли в першу чергу питали про Донеччину. Дуже важко було донести до людей, що востаннє я там був у серпні 2014 року і тому об’єктивного досвіду стосовно всього, що там відбувалося потім, у мене немає, бо інформацію я, правду кажучи, отримую з тих самих джерел, що і решта. А на новому місці – нормально. Тиха, неспішна провінція, дуже зручно розташоване невелике містечко, ліс, річка. Спершу було дуже незвично після великих і гамірних міст. А тепер нормально, звик уже.

– Що для тебе вільний час? Як ти розмежовуєш його з роботою? І, до речі, чим займаєшся зараз?

Останні майже чотири роки  я – фрілансер, а у фрілансера «вільний час» – дуже розмите поняття. Збоку, мабуть, здається, що його повно. А він – як мед у горщику Вінні Пуха. Він нібито є, але його зразу нема. І з цим доводиться постійно боротися. У вільний час готую, гуляти ходжу.

12239701_777906055670364_4170179883400288487_n

— Я знаю, що ти займаєшся перекладами, переклав «Люди міленіуму» Джеймса Балларда. Як тобі працювалось із цим текстом?

Так, перекладаю, в тому числі й Балларда. Спершу важкувато йшло, я дуже прискіпливий в тому плані, що люблю візуалізувати тексти та розуміти, де розгортається сюжет. В «Людях міленіуму» дія відбувається у центрі Лондона, в районі пристані Челсі. Так що довелося там поблукати в Google Street View, освоїтися трошки. А взагалі отримав масу задоволення – мова мені близька, грубувата, із нальотом чорного гумору, сюжет динамічний. Нема чого скаржитися.

— Чи є відчуття, що творчість  Балларда вплине на твою?

Загалом є відчуття, що він уже вплинув колись давно, ніби я з його текстами познайомився роки тому. Мені його теми близькі – одвічні сумніви в собі і своєму місці під сонцем, дослідження соціальних моделей, достатньо жорстокі або, щонайменше,– адреналінові сцени із вибухами, сутичками з поліцією, підготовкою революцій.

1982031_1884070141915476_4047390014619574554_n 16298959_1847000445545648_5038320564105159396_n

Розкажи про нову книгу (якщо це не секрет). Про що вона, як просувається?

Про нову книгу поки секрет, тому що в мене їх фактично завершено три, і я не знаю, яка з них вийде наступною. Я вирішив тексти поки притримати, відстояти, можливо, подопилювати лобзиком, якщо буде треба. Але в усіх цих текстах є спільне – сюжет намотується на каркас соціального конфлікту. Поки це все, що скажу:Р

– Я знаю, що ти полюбляєш робити вино. Як успіхи? До речі, чи маєш якісь нові хобі?

А от з вином цьогоріч не дуже – минулого року захопився перекладанням і проґавив усі важливі моменти в технології виготовлення вина. Але ще позаторішнього пляшка залишилася)

18622277_1400742883324322_1955353351978380964_n

– Ти ж не тільки пишеш  і перекладаєш, а й читаєш. Чи є в тебе власний список «маст рід»?

Насправді читати я не дуже люблю, десь останні років десять (пардоньте), тому зараз  читаю в основному фейсбук.

Хоча останнім часом підсів на всякий нон-фікшн. «Чому нації занепадають» та «Як ніколи не помилятися» — рекомендую. А ще — «Стара, недобра Англія».  Ось уже з місяць читаю білоруською Альгерда Бахаревіча «Собаки Європи», там грубезний фоліант на 900 сторінок, і поки що я від нього в захваті.

– Ну і традиційне: твої побажання нашим читачам)

Бажаю, щоб сніг уже розтанув і тепло було. Задовбала зима, нє?

 

28584844_1905790706417910_2135785_o

“Посиденьки з книгоманом”. Софія Челяк

 

 

Привіт, Софіє! Як на мене, наголошувати на тому, що ти книгоманка, те саме, що говорити «вогонь пече». Адже ти є програмним директором Форуму Видавців і, ясна річ, лютою  книгоманкою. А скажи-но мені, яку книгу ти прочитала останньою? Які від неї враження? 

 

Останньою книгою, яку я прочитала, став роман «Світло згасло в країні див» П’єра Ді-Бі-Сі. Ну, це кайфова книга — як на неї не дивитися. Естетика декадансу, сексу, наркотиків, алкоголю. Головний герой на початку книги намагається покінчити життя самогубством, запхавши дольку лимону з-під джину (мій улюблений напій) в розетку. Так от, читала я книжку декілька тижнів після того, як мене саму у ванній фен добряче вдарив струмом)

Ну і ще Берлін, що є любов’ю. Розмови про капіталізм і комунізм.
Тут можна багато розказувати. Але краще читати!

22089959_1667618726590351_8206406255209186101_n

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Софіє, а хто прищепив тобі любов до літератури? Як це сталося

 

Я не знаю… Можна сказати, що мама, бо вона багато читала мені. А потім мене почали готувати до школи і просто змушували читати (мені було десь 4 роки), я всіляко пручалася і кричала, що буду ведучою, а їм читати не треба. І завжди казала, що читати не вмію.

Минув час, мама не мала часу дочитати мені книжку про «Маленьку відьму», я взялася сама — і понеслося.

 

IMGP9672

Де тобі читається найкомфортніше? 

 

Тут найлогічніше питання «коли»: коли маю вільний час.
А читається добре завжди і всюди))))

 

А тепер давай на секунду відволічемось від літератури. Скажи, коли востаннє ти відпочивала і як це було? У тебе взагалі бувають дні, коли ти абсолютно абстрагуєшся від літпроцесу? 

 

Моя перша і остання, поки що, нормальна відпустка — стипендія від Goеthe-інституту у містечку Мангайм. Там я вчила німецьку.

Але всі пункти питання до кінця не виконуються, бо я читала книги, які мені подарували на Форумі, ггг

Я там навіть потрапила на супер-міні-книжковий ярмарок. Так що Софію з роботи можна вивести, а роботу з Софії — ні)))

IMGP0635

Маєш якісь цікаві хобі?

 

Я дуже люблю політику і філософію. Маю певну кількість годин на тиждень відслухати лекцій чи прочитати книг.
Я завжди жартую, що оскільки працюю в культурі, то моє хобі — політика)

 

 

 

Знаю, що ти займаєшся перекладом. Скільки часу приділяєш цьому заняттю? І що цікавого у цій сфері твоєї дільності? 

 

На жаль, не так багато, як хотілося б. Зараз через основну роботу це викроювання часу за його відсутності.

Але я люблю перекладати тільки те, що мені подобається. Працювати над чимось примусово я просто не можу фізично.

 

А зараз повернемось до літературного життя. Цьогорічний Львівський форум має тему “Ринок свободи” Чому саме ця тема? Як вона назріла? І до чого готуватись?

 

Ми хочемо поговорити про те,  як кожен з нас “торгує” своїми уявленнями про свободу під тиском обставин: щоразу підвищуючи або знижуючи ставки. Про те, як визначається ціна на свободу,- залежно від умов торгівлі та суб’єкту, який стає її споживачем. Про спекуляції поняттями Свободи, які активно використовуються у пропаганді.

 

Чекати на неоднозначні дискусії, які говоритимуть правду. Неоднозначні саме тому, що вони будуть неприємні. Але проговорити те, що неправильно і зрозуміти проблему – найкращий спосіб, щоб зайти на “шлях праведний”)))

14322522_520907968100269_5903793661649289981_n

 

 

 

 

На Форум Видавців  приїздять автори з усього світу. Кого нам чекати цього року? І чи приїде нарешті Стівен Кінг??? 

 

А на кого чекати, я вам зараз не скажу! Хоча  не переживайте, зараз ми працюємо над запрошеннями і «зіркових» гостей, і тих авторів, кому ще тільки доведеться завоювати серця українських читачів.

 

А якщо дуже хочеш Кінга, то попрошу в КСД, щоб вони знову привезли його картонну модель)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

В мене є одне майже традиційне питання-прохання до всіх, у кого беру інтерв’ю для «Посиденьок». Як  експерт у книжковій сфері, назви свій топ 5 книжок, які б ти радила прочитати. 

 

14 лютого я складала топ для книгарні Книжковий Лев, з того часу ще нічого не змінилося)

 

1. Мій топ на всі випадки життя. Я вже навіть не знаю, скільки раз перечитувала цю книгу. Це «Непрості» Тараса Прохаська, Видавництво «Лілея-НВ». Я добре пам’ятаю, як десь у віці 10–12 років крала її у мами і, ховаючись під столом, читала. Я тоді так тішилася, бо думала, що розумію цю книгу.

Буду відвертою, нічого не змінилося, я далі щоразу, коли її перечитую, думаю: «От нарешті я її зрозуміла».

2. «Компас» Енара Матіаса, в перекладі Ірини Славінської, Видавництво Старого Лева. Це велика книга-подорож по Близькому Сходу. З любов’ю, спекою, сумом і кригою. Ця книга пояснює Схід, розказує про розпусту і консерватизм, але найбільше там, звичайно, літератури і музики.

3. «Аліса в Країні чудес» і «Аліса в Задзеркаллі», Видавництво Івана Малковича «А-ба-ба-га-ла-ма-га”/Ababahalamaha Publishers. Тут без коментарів. Хіба що гусінь — one love!

4. Моя найновіша любов — «Світло згасло в країні див» П’єра Ді-Бі-Сі, дякую Галі Шиян за переклад, а Батрахоміомахія — за видання.
Якщо вам потрібно сюру, наркотиків, алкоголю і Берліну перед сном, you are welсome. Ну і, окрім того, красівий капіталізм, боротьба з ним чи ігнорування його.

5. І наостанок щось навчальне. Талеб «Чорний лебідь», Наш Формат. Він пояснює дуже багато речей. І час від часу його обов’язково треба перечитувати.

 

26232772_1514199848687526_7814740365005993454_o

 

Традиційне побажання всім-всім книгоманам від тебе?

 

Очікуване — це побажати гарних книжок, низьких цін на них, зручних диванів чи ліжок, де можна читати. Це круто. Але якщо ви справді книгоман, то моє побажання для вас на сьогодні таке: відкладіть книжку й підіть трохи розімніться!

18664511_10155293667269402_1046136875431790257_n

28125703_1898588720471442_1471147391_o

“Посиденьки з книгоманом”. Люда Дмитрук

27935716_1755641277820715_2054804704_n

 

 

Книгоманка за покликанням. Одна з перших українських буктьюберок. Люда Дмитрук – про власну бібліотеку, книги, процес творення книгоогляду і хвилювання перед камерою.

 

 

 

 

 

 

 

Привіт, Людмило! Ти одна з перших буктьюберок у нашій країні. У травні 2016-го ти опублікувала на Youtube своїй перший книжковий огляд. Розкажи, чи страшно було наважитись на це? І моє улюблене запитання: звідки з’явилась ідея власного книжкового блогу?

Вітаю, Остапе! Ідея створити канал про книги виникла спонтанно, тому я просто не встигла злякатися. На той час я слідкувала за декількома закордонними буктьюберами, також були вже канали Макса Сущука та Ані Лисенко-Гурської, і я подумала: а чого б і собі не спробувати? Я ж завжди багато читала, маю про що розповісти, та й театральна освіта за плечима, тому я взяла камеру, розклала перед собою покупки з Книжкового Арсеналу і почала. Окрім ідеалістичного бажання змінювати світ друкованим словом, спонукаючи людей читати справді хороші книги, в мене були ще й особисті мотиви, зокрема, вдосконалити свою здатність формулювати думки і глибше аналізувати книги. Бо якщо хочеш щось справді зрозуміти – перекажи це іншому. Так ми з моїми глядачами допомагаємо одне одному.

27935689_1755641134487396_727490467_nЗа рік книгоблогерства ти прочитала колосальну кількість книг. А в інтерв’ю для Yakaboo озвучила свою мрію зібрати приватну бібліотеку і спробувати позмагатись у кількості з бібліотекою Умберто Еко. Наскільки ти наблизилась до своєї мрії?  Які книги переважають у твоїй бібліотеці?

Ну, насправді кількість прочитаного зовсім не колосальна – всього 110 книг, а хочеться читати хоча б на сотню більше! І це, здається, головна біда кожного завзятого читача – намагатися охопити якнайбільше. Водночас той же Умберто Еко цілком спокійно визнавав, що залишаться тисячі прекрасних творів, які він так і не встигне прочитати, і це зовсім не трагедія. Щодо бібліотеки, то мені не те що до Еко, але й до Франка з його 20 тисячами примірників далеко. Ми збираємо бібліотеку разом із чоловіком, і зараз вона налічує майже 3 тисячі книг, серед яких переважає нехудожня література на теми, які нам близькі: економіка, бізнес, етнографія, краєзнавство, історія, філософія, мистецтво… Та за минулий рік ми найбільше придбали саме прозових книг, адже видавництва нас потішили як дебютами чи бестселерами, так і перевиданням класики. До речі, у своєму річному звіті я детально розповіла, книги якої тематики і з яких країн я купляла та читала в 2017, тому за збільшенням нашої бібліотеки можна слідкувати практично онлайн (https://goo.gl/J4QyyV).

Скільки часу у тебе займає читання?

В звичайні дні це приблизно 1-3 години, у вихідні може бути трохи більше. Я читаю за будь-якої нагоди: поки п’ю ранішню каву, поки їжджу в громадському транспорті, в чергах, перед сном… І хоча інколи стороннім людям може здаватися, що я весь день проводжу з книгою, та насправді часу на читання мені не вистачає так само, як і решті, адже є інші заняття, зокрема, робота для Етнографічної колекції «Кровець» та інші проекти.

27993965_1755641121154064_227696290_nЧи є у тебе в Києві улюблене місце для читання?

Так, мій дім! Особливо люблю читати на дивані, з якого можу милуватися нашими книжковими полицями і думати, скільки всього я прочитаю в майбутньому. Також мені дуже зручно читати в метро, там якась особлива книжкова атмосфера. Ну і, звісно, будь-які кав’ярні чудово для цього підходять, особливо ті, в яких панує книжкова тематика.

Як ти поєднуєш книгоблогерство з роботою, з сімейним життям?

Мені дуже пощастило з чоловіком, який любить книги не менше за мене, тому значно частіше ми проведемо спільний вечір за читанням, ніж за переглядом якогось фільму. Він підтримує мене в моїй буктьюберській діяльності та є першим глядачем і критиком. Зараз я працюю вдома, переважно над спільними з чоловіком проектами, а буктьюб вважаю своєю соціальною роботою, яка приносить користь суспільству, а мені — величезне задоволення.

 

27938925_1755641357820707_622954898_n

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

У твоєму першому відео дуже помітно, що ти хвилюєшся. Як ти вчилася боротися з хвилюванням?

Насправді, я тоді думала, що зовсім не хвилююся) Але коли десь за рік переглянула перші відео, то була шокована, що хтось узагалі писав тоді мені компліменти: дивний ракурс, неправильний формат відео, шиплячий звук, і я екзальтовано та емоційно викрикую загальні фрази. Тепер я розумію, що весь цей час здобуваю вартісний досвід. І тут нема якогось секрету, треба просто пробувати, ще раз і ще раз, і з кожним разом, хоч це і буде для вас непомітно, ставатиме все краще.

До речі, розкажи про процес створення одного книгоогляду. Скільки часу ти витрачаєш на його створення? Чи вдається тобі записувати все з одного дублю?

Спочатку я занотовую основні свої думки та враження, шукаю біографію автора, читаю критичні статті та продумую приблизну структуру відео — це займає десь від однієї до трьох годин. Потім починається власне зйомка, і тут буває по-різному: якщо книга доволі легка, настрій в день зйомки чудовий, а освітлення ідеальне — тоді вдається все відзняти майже з першого дубля, але зазвичай це десятки спроб, які можуть затягуватися на 2-4 години. Найшвидшим етапом для мене є монтаж, бо я роблю його максимально просто, таким чином,  залежно від довжини відео, це займає ще від 30 хвилин до 2 годин часу. Насамкінець я завантажую відео на YouTube, оформлюю опис та прописую теги, додаю посилання і ділюся ним у різних соцмережах і тематичних групах — це ще приблизно 30 хвилин.

28054263_1755641131154063_120319688_nУ твого каналу вже понад 2000 підписників та загалом понад 120 тисяч переглядів. Що для тебе ці цифри? І чи хочеться більшого?

Для мене це не цифри – це чудові люди, і з деякими я навіть знайомлюся вживу, здружуюся і спілкуюся. Це, до речі, ще одна важлива причина, чого я тепер набагато вільніше «розмовляю з камерою»: я знаю, з ким говорю, я уявляю там реальних людей, які так само багато читають, які набагато освіченіші за мене, які підтримують мене, які радять щось в коментарях.

У першу чергу я намагаюся покращувати якість своєї роботи, щоб замість суб’єктивних емоцій та постійних повторів про те, «яка ця книга неймовірна, яка в неї е-е-е симпатична обкладинка, як вона мене неймовірно вразила і розчулила і як я її раджу всім» з’являлися справді вартісні думки та глибший аналіз, і коли мені це вдаватиметься, то цифри збільшаться самі собою)

 

Якщо говорити про кількісне значення, то ми всі недавно бачили статистику, згідно з якою половина українців не прочитала за рік жодної книги. Щодо якісного показника, то реальність може бути ще більш прикрою. Так, хотілося б, щоб середні тиражі наших видавництв росли, а українці читали інтелектуальну прозу та якісний нон-фікшн, але, на мою думку, поступ таки є і я маю доволі оптимістичні очікування щодо майбутнього.

Як прищепити любов до читання дитині й дорослому? Поділись рецептом)

Не думаю, що любов до читання це щось таке, чого можна навчити. Але можна пояснити, чому це так важливо і підказати, з чого можна розпочати або на які саме книги варто звернути увагу. Для мене є великою радістю, коли знайомі при зустрічі розповідають, що прочитали щось після моїх відео, хоча раніше у них на це завжди не вистачало часу.

27939386_1755641371154039_1150165719_nІ традиційне: твої побажання нашим читачам?

Бажаю, щоб читання приносило радість і щоб цією радістю хотілося ділитися.

 

 

 

 

 

 

 

 

Якщо ви ще не підписані на книжковий блог Людмили, то це можна зробити за ось цими посиланнями:

YouTubehttps://goo.gl/Tje1w1

Facebookhttps://www.facebook.com/liudadmytruk

22222

“Посиденьки з книгоманом”. Олександр Гнатюк

27718466_1720777147993159_60102537_n

Книгомани – це не тільки дівчата) Серед книгоманів є й мужні та активні чоловіки) Саме таким є і наш сьогоднішній гість. Засновник фейсбук-спільноти ВРАЖЕННЯ UA, письменник-початківець і зразковий сім’янин – Олександр Гнатюк.

 

Привіт, Сашко! Якщо поспостерігати за твоєю активністю у Фейсбуці, то складається враження, що левову частку доби ти читаєш або радиш фейсбук-спільноті що почитати)) Це справді так?

 

Вітаю, Остапе!  Це не зовсім так. Правду кажучи, у Фейсбуці я набагато більше сам запитую, чим іще «поласувати» із книжечок. А щодо самого читання, то читаю щодня. Але це може бути як п’ятнадцять хвилин в обідню перерву на роботі, так і зранку до ночі у вихідний.

 

 

 

Як давно ти читаєш? І хто прищепив тобі любов до книг?

 

Такого не було, щоб хтось прищеплював. А десь років із десять тому, ще навчаючись в університеті, я натрапив на постер до фільму, який мав вийти за рік. Тільки не смійся, але це були «Сутінки». Мене так зацікавила анотація, що я вирішив перед екранізацією прочитати книгу. Знову не смійся, але мені сподобалось! Та по-справжньому багато читати я почав тільки останнім часом, коли й сам почав писати.

 

Скільки часу в тебе це займає? Чи впливає це на твоє подружнє життя? 

 

Недочитана книга в неділю почекає, а дружина — ні . А якщо серйозно, то моя дружина теж любить читати. Вона як вихор мчить до останньої сторінки, «ковтаючи» книгу. Я ж читаю повільно, багато обдумую прочитане.

 

Що любить читати дружина? Чи схожі ваші смаки в літературі?

 

І я, і вона любимо трилери і фантастику. Тільки моя кохана «половинка» тягнеться до фентезі, а я — до наукової фантастики.

 

Чи маєш уже якийсь власний «топ»? І які в ньому книжки?

 

Власного не маю, бо не вважаю, що прочитав достатньо, аби робити хоч якісь більш-менш об’єктивні оцінки, навіть для себе. Та знаю, що багатьом було б цікаво, тому зроблю ТОП-5 книжок, які викликали в мене справжній захват:

  1. Артур Кларк «Пісні далекої Землі»
  2. Йелле Роймер «Homo Urbanus»
  3. Блейк Крауч «Темна матерія»
  4. Ярослав Яріш та Ярослава Бакалець «Із сьомого дна»
  5. Лю Цисінь «Проблема трьох тіл»

 

Ти модеруєш досить популярну спільноту ВРАЖЕННЯ UA. Звідки взялась ідея її створення?

 

Поблукавши якось у Фейсбуці, я натрапив на кілька цікавих літературних спільнот. Здебільшого люди в них показували, що саме читають, але цього мені було замало, я волів до перемовин, дискусій, навкололітературних приколюх і, нарешті, повноти ВРАЖЕНЬ від прочитаного… Минули важкі місяці модерування. І тепер щотижня в спільноті проводяться акції. Мені дуже приємно, що «Враження» досягли такого рівня, з яким рахуються і до якого дослухаються українські видавництва.

21740457_1545130762224466_5616924185958977035_n

Не всі знають, що ти і сам пишеш. Розкажи детальніше про Сашка Гнатюка як письменника. Про що пишеш?

 

Читання книг, спільнота ВРАЖЕННЯ UA і моя «писанина» – це все невід’ємно пов’язані поняття. Читання дає «цеглини» для мого письма, а завдяки спільноті я знаю, яку саме «цеглину» візьму до рук наступною. Та письменником я поки себе не вважаю, адже цим я поки не заробляю собі на хліб.

Наразі написаний науково-фантастичний трилер на 100 тис. слів, в який я вклав усього себе. Впевнений, що при правильній рекламній кампанії це буде справжня бомба, адже сюжетних твістів та головоломок там справді вдосталь.

 

Уже знайшов видавця?

 

По видавництвах ще не розсилав, лише по конкурсах. Але якщо це читатиме видавець, який забажає співпрацювати, він точно не прогадає.

 

Чи є в тебе ще якісь задуми? Збираєшся брати участь у літературних конкурсах?

 

Задуми народжуються щодня, головне не забувати їх занотовувати. Зараз одночасно пишу другий і третій романи: фантастичний детектив та психологічний трилер. Часу обмаль, але намагаюсь розставляти пріоритети.

 

Нещодавно фейсбуком пробіглась новина про те, що українці мало читають. Розкажи про своє бачення ситуації.

 

Це сумно. Але надмірно сумувати з цього приводу не варто. Книга — це не єдине джерело інформації. Той самий інет можна використовувати, аби знайти повно корисної «інфи». Я, наприклад, при написанні попередньої книги не вилазив із сайтів, де були описані новітні наукові здобутки у квантовій фізиці чи глибинах космосу. Повертаючись до статистики, більшість вбачає негатив, я ж намагаюсь навіть тут знайти певне розуміння і навіть позитив. Прийшовши з важкої зміни, мало хто потягнеться за книгою, легше увімкнути телевізор. Це неможливо узяти і змінити в одну мить. Радує вже те, що наразі Книга в Україні стала більш популярною, ніж це було 5 років тому.

27721224_1720777211326486_133352076_n

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

А що б ти порадив тим, хто взагалі не читає (і не збирається розпочинати)?

 

Радив би ніколи і не відкривати книгу. Може ж статись таке, що вони інакше поглянуть на світ і самих себе. А такий люд більше думає і ним важче маніпулювати. Тому ліпше не брати книг. Жартую)

 

І наостанок. Що побажаєш нашим читачам????

 

Дорогій Фабулі щиро дякую за запрошення! Усім бажаю дотримуватися активного способу життя, читати цікаві книжечки. Розвитку та процвітання!

27658773_963602187138014_883937204_n

“Посиденьки з книгоманом”. Христина Содомора

27399405_962887420542824_1697573109_n

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Христина Содомора – редакторка й журналістка християнського журналу «Кана», засновниця сервісу дитячих книжкових подарунків «Жукі-Букі», мама двох чудових хлопчиків й цікава та уважна співрозмовниця. Про свою любов до читання, про книжкові вподобання та про те де найкраще читається, у нашій сьогоднішній розмові)

 

 

Привіт, Христино! Знаю, що ти багато читаєш. Розкажи, коли почалась твоя любов до книжок?

Любов до книг, мабуть, закладена у мене з дитинства. Бо такі речі, як домашня бібліотека чи читання батьків (не лише мені, а й спостерігання, що вони собі щось читають) не можуть пройти безслідно. Але читання у школі і навіть в університетські роки було радше обов’язком, який не приносив великого задоволення. І якось я задумалась, що ж саме стало поштовхом до читання у дорослому віці. Відмотуючи плівку в минуле, я зрозуміла, що мій згасаючий вогник любові до книг підпалила одна молода викладачка літератури, коли я здобувала другу освіту на філфаці. Коли вона розповідала про літературу, її очі просто горіли. Вона нікого не змушувала читати, ми всі були дорослі люди. Але вона таки точно щось начарувала 🙂

 

27583446_962887413876158_137397604_n

Гжегож Касдепке (найвідоміший польський дитячий писменник) та Христина Содомора на Форумі Видавців 2017 у Львові

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Ти не тільки дуже багато читаєш, а ще й відповідно пишеш (відгуки, рецензії і таке інше), ведеш свій блог. Чому вирішила писати про прочитані книги?

Я б умовно назвала це «блогом», бо це радше сторінка, де я збираю опубліковані відгуки — всі в одному місці. Відгуки на книжки для мене передовсім є нагодою порефлексувати над прочитаним. Так, іноді трапляються книжки, які після прочитання хочеться одразу забути і більше до них не повертатися. Але якщо це цікава і глибока книжка, тоді писання дозволяє мені довше затриматися над текстом і поміркувати, зрозуміти свої враження, трішки більше дізнатися про автора, прочитати відгуки інших, визначити контексти тощо. Також вербалізація своїх думок на письмі — це чудове вправляння у мистецтві висловлення своїх думок, що я би радила розпочинати ще зі шкільних років.

Ти живеш у Львові, ростиш і виховуєш своїх дітей тут. А Львів для багатьох відомий книжковим Форумом видавців. Чи відвідуєш ти його? Сама чи з дітьми?

З дітьми я відвідую дитячий Форум видавців у травні, бо тоді менше відвідувачів і є змога спокійно роздивитися всі книжки. Бо з кожним роком діти підростають і вже самі хочуть обирати собі книжки. Я ж тоді лише молюся, щоб вони не обрали найдорожчу 🙂 «Дорослий» Форум видавців намагаюся відвідувати сама, і то в перший день, коли натовп ще не такий загрозливий 🙂

 

27583165_962887417209491_506630461_n

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Яким книгам надаєш перевагу?

Однозначно важко відповісти. Найперш важливо, наскільки книжка цікава і чи якісно вона написана. Наприклад, я не читаю фентезі, але Толкін є винятком. Або не надто захоплююся науковою фантастикою, але Лема читала і буду читати. Зазвичай я чергую художню літературу і нон-фікшн. Був період, коли намагалася читати всі новинки, але все ж таки розумію, що час може зробити свою справу і трішки профільтрувати, щоб я не читала все нараз.

Зараз почала читати поезію, до чого довго йшла і в чому відчувала потребу.

Чи є в тебе якісь улюблені локації в місті, де ти читаєш?

У студентські роки чи під час першої вагітності любила читати в парках і скверах. Коли народився перший син, то багато читала в парку «Знесіння», біля якого живу і де не надто людно. Тепер згадую цей час як блаженний період книголюба. Зараз стала невибагливою до читання — можу читати у черзі, в транспорті, а найбільше — вдома, звісно. Якщо хтось думає, що всі львів’яни живуть і читають у кав’ярнях, то це не так. Знайти затишне кафе не так просто… Врешті, мене дивує, чому у «літературній столиці» України немає жодної книгарні-кафе або якогось книжкового закладу. Або просто я про нього не знаю…

Чи відвідуєш ти ще якісь книжкові події в Україні?

Наразі, поки діти ще малі, я обмежена Львовом. Окрім Книжкового Арсеналу в принципі й немає аж таких вагомих книжкових подій, заради яких я готова вирватися і поїхати.

Що подобається твоїм дітям? Яке в них ставлення до книжки?

Книжки вони обожнюють! Дитячі книжки в нас у зоні доступу дітей, поряд з іграшками. І це не випадково. Вважаю, що діти мають дружити з книжками, самі обирати, що читати і що купувати (звісно, при моїй легкій модерації)) У нас виробився ритуал читати на ніч — якою б я не була втомленою, але бодай кілька сторінок прочитати їм мушу. Тобто вони змусять мене це зробити. Зараз у них динозаврячий період, тож читаємо про динозаврів. Але загалом вони люблять різні книжки, час від часу зосереджуючись на кількох, а потім переходячи до інших. Хоча є й абсолютні фаворити: «Велика книга кролячих історій», «Спи міцно, моє будівництво», «Манюній», «Мед для мами», «Равлик і кит», серія про Меллопів, А ще я б дала премію тому, хто вигадав віммельбухи! Це нагода дати дитині книжку в руки і мати тиху годину, щоб почитати щось самій 🙂 Хоча іноді й доводиться разом з ними розглядати такі книжки і вигадувати історії. Тобто, не я їх змушую до читання, а вони мене.

27496689_963327093832190_706351385_n

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Останнім часом частіше купую книжки для дітей, ніж для себе або чоловіка. Тому, здається, дитяча книжка в нас перейшла зі статусу подарунка в статус буденної покупки. Хоча наші друзі вже знають, що зі своїх закордонних поїздок нам можна привозити дитячі книжки, тоді це особливі подарунки. А щодо подарунків, то торік я наважилася створити сервіс дитячих книжкових подарунків «Жукі-Букі». Бо мене часто запитують, яку книжку можна подарувати дитині. Тож я подумала, що можна нарешті почати це робити офіційно, адже власний професійний і сімейний досвід читання дитячих книжок це дозволяє.

Якій літературі ти більше надаєш перевагу – нон-фікшн чи художній? Виділи кілька книг, які справили на тебе найбільше враження.

Як я вже казала, чергую художню і нехудожню літературу, бо немає сенсу протиставляти речі, що взаємодоповнюються. А коли читання пов’язане і з роботою, то привілей обирати, що читати, стає умовним. Наприклад, я працюю редактором у християнському журналі «Кана», де зокрема відповідальна і за книжкові огляди: обираю книжки, які можна рекомендувати до читання, і або сама пишу відгуки, або прошу своїх «книжкових колег».

Щодо вражень, то кожна добра книжка залишає якийсь слід у мені, часто лише як частинка великого пазла. І тут також важливими є контекст і вік читача. Наприклад, у студентські роки мене сильно зачепив «Степовий вовк» Германа Гессе, а перечитуючи його через років 10, я не могла зрозуміти свого тодішнього захвату, бо певні речі вже стали частиною мого життя і не були відкриттям. Враження на мене колись справили «Велике розлучення» і «Доки ми не дістали облич» Клайва Стейплза Льюїса, «Ніч сповідника» і «Роздуми про віру» Томаша Галіка. Тепер же мене сильно дивує актуальність «Діалогів» Сенеки і «Промови та есеї» Вацлава Гавела, зачаровує поетичність «Платеро і я» Хіменеса, і глибина «Цілого життя» Зіталера, допомагає зрозуміти себе і світ «Сила звички» Чарлза Дахіґґа, «Код зламано» Філа Бардена і «Включайся!» Шерил Сендберґ, смішить і розриває шаблонне мислення «Лоранґа» Барбру Ліндґрен. Якщо говорити про книжку, яка справді вразила і порушила екзистенційні питання — це «Сліпота» Жозе Сарамаґо. А точно ще є щось, що я не згадала…

У яких челенджах береш участь і чому обрала саме їх? Як думаєш, вони змінюють людину? Як саме?

Перший мій досвід книжкових викликів був кілька років тому, коли ми з подругою Марічкою Удуд створили такий мамський читацький марафон «БуквоМама». Ми обирали тему місяця, під неї добирали книжки, читали і щотижня писали відгуки на сайті «Видавництва Старого Лева», яке люб’язно надали нам платформу для публікації відгуків та чудового координатора марафону. І це тривало цілий рік. Це був унікальний досвід регулярного і тематичного читання, а ще комунікації та взаєморозуміння. Торік читала книжки в рамках марафону «ФабулаКнигоманія2017». Завдяки йому прочитала те, чого б за інших умов може б і не прочитала. Опісля я зареклась брати участь у таких марафонах, бо захотілося спонтанно обирати книжку для читання, без жодних зобов’язань. Але цього року «Фабула» спокушує своїм новим марафоном географічного читання…

Гадаю, такі марафони є чудовою нагодою почати більше читати, читати різні книжки і таким чином позбуватися обмежень щодо якогось жанру, автора чи навіть мови. Також це можливість обговорювати прочитане з іншими. А в сумі це все надихає читати ще більше, якісніше й отримувати щораз більше насолоди від читання.

І вже традиційно – твої побажання нашим читачам.

Гадаю, що для книгоманів найбільшою проблемою і потребою є час — час для читання. Того й бажаю. Всім і собі. А ще — бережіть очі! (Хоча, здається, це несумісні поради…)

 

А ось лінки на Христину та її дітища в соцемережах:

Facebook: www.facebook.com/KristinaSodomora

Instagram: www.instagram.com/zhukibooki/

Сервіс «Жукі-Букі»: www.zhukibooki.wordpress.com

Книжкові огляди: www.zhutext.wordpress.com

GulbanuBabicheva

“Посиденьки з книгоманом”. Гульбану Бібічева

 

Для нашей сегодняшней гости книги не просто способ отвлечься – для нее это любовь на всю жизнь. Она удачно сочетает работу в банке, воспитание четырех сыновей, поддержку домашнего очага и активность в своем блоге и соцсетях. Сегодня мы интересно пообщались с Гульбан и теперь делимся разговором с вами)

 

Привет, Гульбан, пожалуй, больше, что меня интересует мужчину (смеюсь), как ты объединяешь материнство и домашние заботы с чтением книг и ведением блогов на такие разнообразные темы (от книжных обзоров к отношениям в обществе и семейных лайфхак)? Как эти занятия влияют друг на друга? Здравствуйте) 

В январе у меня еще и декрет закончился, и я приступила к работе как полноценная офисная рабочая единица 🙂

На самом деле мне трудно оценить, удачно я все совмещаю, ведь часто, как и многие из нас, чувствую нехватку времени на запланированное. Но больше всего помогали совмещать бытовые и семейные обязанности с творческой реализацией ДВЕ вещи. Во-первых, это изучение и настойчивое применение всех действенных методов личного тайм-менеджмента, начиная от планеров-дневников. Во-вторых, благодаря прочитанному в книгах и жизненному опыту пришло понимание, что каждый день обязательно нужно делать важные и интересные именно для меня дела. Так любовь к чтению привела меня на YouTube и познакомила с книжным видеоблогерством. Уже более года это дело мой Ежедневный must-do . И вообще блогерство в моем случае является действенным и необходимым способом коммуникации с внешним миром в удобное для меня время 🙂

 

Хм, а как тебе интересной ише ОГЛ я дать книги – в виде текст в или в формате бук-Тьюб?
Во время подготовки к записи видео я почти всегда пишу небольшой текст о книге, которую собираюсь смотреть. А потом возникла идея, почему бы не выкладывать эти тексты отдельно на сайте. Знаю по отзывам, что некоторым удобнее прочитать именно написан отзыв, чем смотреть видео. В целом это разный формат, и подход к ним разный.

 

Exif_JPEG_420

Традиционно, поскольку мы книгоманы, хочу поинтересоваться, кто, как и когда при щепы в тебе любовь к книгам и ?


Именно я сама – книголюб не благодаря, а вопреки. 🙂 Ни активного читателя рядом, ни одной домашней библиотеки, никаких мотиваций читать извне. Естественное влечение, и все 🙂

 

Мне и нашим читателям было бы очень интересно увидеть твой личный « Топ-5 книгоманов», составленный из книг, прочитанных тобой прошлого года .
Трудно выделить только 5 (за 2017 я прочитала 121 книгу :)) Тем более, что рейтингов должно быть по крайней мере два: художественная литература и нон-фикшн. Кстати, нон-фикшн читаю все больше. Поэтому ограничусь такой пятеркой:

 

Кристин Генная «Соловей».

Тартт «Щелчок».

Герберт «Дюна».

Тони Моррисон «Возлюбленная».

Сергей Жадан «Интернат».

 

А щ в этот поразило больше всего? И ч ем именно эти книги ?
Как по мне, все эти книги очень сильно написаны. И самое главное, ничего подобного я раньше не читала. Уникальные произведения.

 

А какая книга тебе больше НЕ понравилась?
Хех) таких я лучше не выделять. Понимаешь, просто бывают произведения не мои, которых я не понимаю. Наверное, каждый с этим сталкивается. В данном случае свое мнение не считаю компетентным, а тем более профессиональной. Короче, не признаюсь :))

DSC_7791_

Мы уже упоминали о том, что ты мама) Гульбан, а ты читаешь своим детям? Как они относятся к книгам? И ч и имеют среди них любимые?
Ох, детям я покупаю много книг. В последнее время в украинских издательствах выходят невероятные книги и действительно теперь достаточно широкий выбор по-настоящему качественных изданий. Акцент делаю и на мировую классику, особенно те произведения, которые были лишено мое советское детство. Дети в восторге от книг. Последние праздники и доказали, что мои опасения относительно передозировки у ребенка от книжных приобретений последнего времени не оправдались – они были счастливы получить в подарок новые яркие и интересные книги. А любимые – те, в которых больше иллюстраций :))

Что бы ты хотела пожелать нашим читателям?

Вашему да и вообще всем читателям я искренне хочу пожелать много времени, свободного и продуктивного.

 

А мы присоединяемся к пожеланиям и желаем много хороших книг и улыбок))

Ближе познакомиться с нашей сегодняшней гостьей можно по этим ссылкам:

 

 

Личный блог Гульбан  http://bibicheva.com/

Книжный канал на YouTube:  https://goo.gl/wLwUN2

Семейный канал на YouTube:  https://goo.gl/EiwRJS

 

26552808_1252180358217036_1330611001_n

“Посиденьки з книгоманом”. Олена Кусмірчук

Нещодавно мені випала нагода поспілкуватися з чудовою дівчиною, прекрасною мамою і пристрасною книгоманкою. Оленка Кусмірчук (Тітко) – одна з найактивніших учасниць книжкового марафону #ФабулаКнигоманія2017. Протягом усього року Олена  не тільки читала книги, але й писала на них детальні та емоційні відгуки.

Тож сьогодні знайомлю вас з Оленою і дуже радію, що наша нова рубрика «Посиденьки з Книгоманом» стартує разом з нею)

Оленко, ти затята книгоманка)) Розкажи, будь ласка, про свою любов до літератури. Із чого все починалось?

Любов до читання мені передалася від моїх батьків. Скільки себе пам’ятаю, завжди бачила маму й тата з книжками. Це не секрет, що найкращим у вихованні є власний позитивний приклад. Діти підсвідомо копіюють дорослих і намагаються бути на них схожими. Так було і зі мною. Я мала доступ до великої сімейної бібліотеки, яку збирало не одне покоління, тому зі шкільним списком на літо ніколи не виникало проблем. Уперше зі справжнім захопленням я поринула в книгу «Вершник без голови» Томаса Майн Ріда. І з цього й почалася моя найбільша пристрасть, що з роками тільки сильніше розпалюється і зігріває мене зсередини. Це неймовірне відчуття – знайти дійсно хорошу книгу, а щоб це зробити, як відомо, треба прочитати сотню. Тим і займаюсь, шукаю свій ідеальний роман, а вимоги до нього все прискіпливіші й вигадливіші. Та на цьому шляху зустрічаються справді прекрасні речі, що існують поза часом і простором. Заради них і хочеться рухатись вперед і вперед, а ще передати цю любов далі, щоб вона ніколи не згасала.

Знаю, що ти не тільки читачка, ти ще свого часу писала прекрасну поезію. Що для тебе література взагалі? Чи приходить до тебе натхнення зараз?

Чому це “свого часу”? Невже мене вже встигли списати за профнепридатність? 🙂 То було не так уже й давно! Чим для мене поезія? Насправді, це спосіб розвіяти свої страхи та знайти відповіді на хвилюючі питання. Адже коли пишеш, то все найпотаємніше виходить із глибин душі назовні й отримує своє окреме життя, що від тебе вже не залежить. Так я справлялася з сильними емоціями, які не давали мені спокою. В цьому є якась магія, магія слів і переплетених думок. Кілька моїх віршів були навіть пророчими, що одного разу мене дуже налякало. Після того я зовсім перестала писати про погане й згущувати фарби дійсності, що так полюбляють робити віршомази. Зараз я складаю здебільшого колискові та римую дитячі казочки для найщирішого прихильника своєї творчості й тішуся з того, як мій синочок вже повторює за мною прості римовані рядочки й сам починає щось вигадувати. Ось це справжня втіха! Можливо, з того колись вийде цікава дитяча збірка для найменшеньких. Але це вже зовсім інша історія, як то кажуть.

26241869_1252181184883620_27960117_n
Як ти наткнулась на челендж #ФабулаКнигоманія й чому вирішила взяти в ньому участь?  У яких ще челенджах береш участь?

 

На оголошення про марафон #ФабулаКнигоманія2017 я натрапила у стрічці новин у Фейсбуці. Ним зацікавилось багато моїх друзів, тому він не пройшов і повз мене. Спочатку я трохи сумнівалась, чи варто це починати, але ознайомилась зі списком заданих умов і зрозуміла, це саме те, що мені так потрібно в даний момент. А ще такі челенджі є дуже хорошою мотивацією. Тому я таки вирішила випробувати свої сили. Ще я долучалась до YakabooBingo, щоправда, не так успішно :). Там удвічі більше завдань, тобто треба прочитати 100 книг за рік. Але якщо колись мені 52 пункти здавались нездійсненними, то зараз я поставила собі вже вищу планку й таки планую сотню книг у 2018. Не знаю, що з цього вийде, бо я зарікалася не поєднувати два челенджі, але хочу спробувати. Адже так приємно ставити галочки у виконаному пункті. І насправді немає нічого неможливого, треба тільки поставити собі мету й кожного дня крок за кроком йти до неї. А участь у марафонах лише збільшує азарт і надає сил рухатись у правильному напрямку.

 

Серед багатьох книг, прочитаних у рамках челенджу, які книги тобі сподобались найбільше? Чи змінили вони тебе якось? Навчили чогось?

 У мене давно спостерігається непереборний потяг до художньої літератури про Другу світову війну. Тому знаковими книгами минулого року стали «Соловей» Крістін Генни, «Паризький архітектор» Чарльза Белфора, «Сливове дерево» Е. М. Вайсман. Ці романи не дають нам забути глибину тієї трагедії, щоби не повторити її в майбутньому. Хоча, здається, їх мало хто читає, тому таке враження, що історія постійно ходить по колу. Крім того, я відкрила для себе молодих українських авторів із величезним потенціалом: це Таня Малярчук і Макс Кідрук. Їхні твори дозволяють побачити нас самих у сучасних реаліях ніби зі сторони, а це досить цікаво і пізнавально. Зараз нам нав’язливо пропонують багато американської літератури, що не завжди є якісною. Але важко опиратися масовій рекламі, тому серед прочитаних мною є чимало таких романів. Але одну хочу таки виділити, це “Гора між нами” – мені дуже сподобалась.  А ще я познайомилась із таким жанром, як нон-фікшн. Книга «Як писали класики» Ростислава Семківа дійсно класна річ і буде корисною кожному, не тільки тим, хто пише чи планує це робити. Загалом, я задоволена своїм книгороком-2017 і розчаровувалась у виборі всього кілька разів.26551076_1252178551550550_636010645_n

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Що ти порадиш людям, які ще не визначились у тому, чи брати участь у таких челенджах?  І чому саме це?

Найкращим у книжкових викликах, які проводяться в соцмережах, є те, що вони групують багато людей і дають відчути себе частиною чогось грандіозного. І неважливо, хто як біг цей марафон і чи досяг фінішної прямої. Головне, що така спільність є потужним стимулом для впевненого руху вперед і розширення внутрішніх та зовнішніх горизонтів. Особисто я в рамках #ФабулаКнигоманія2017 не тільки виконала всі пункти й систематично змушувала себе писати розлогі відгуки, а і вдосконалила навики в предметній фотозйомці, познайомилась із чудовими людьми та новими видавництвами й знайшла чимало читачів для свого блогу. Крім того, завдяки Фабулі я прочитала книги, на які б раніше не звернула уваги, а вони цього дійсно варті. Тобто такі челенджі підштовхують до виходу зі своєї читацької зони комфорту назустріч новим емоціям та переживанням, що сприяє саморозвитку та формуванню абсолютно іншого світогляду. І звичайно, це колосальний досвід, тому не зволікайте жодної хвилини й гайда в нову подорож!

26552620_1252790354822703_1362579324_n

 

А ось за цими посиланнями можна ознайомитись з блогом Олени та слідкувати за оновленнями:

 

https://knygomaniablog.wordpress.com/.

https://www.facebook.com/knygomaniablog/

@knygomaniablog