20171229_154900

Старший Брат пильнує за тобою

52/52 Заборонена книга – #ФабулаКнигоманія2017_26

Джордж Орвелл «1984»

Чи не найвідоміша антиутопія свого часу була чи не найбільш забороненою книгою у багатьох країнах світу. ЇЇ викривальний зміст багато режимів хотіли замовчати і приховати. Насправді, “1984” унікальна тим, що усі жахіття в майбутньому у цій книзі подаються не за допомогою детальних їх описів, а крізь призму переживань головного героя – Вінстона Сміта. Читати далі

Harry-Potter-and-the-Cursed-Child-review

«Гаррі Поттер і прокляте дитя» ДЖ.К.РОЛІНГ

#ФабулаКнигоманія2017 #ФабулаКнигоманія2017_46

Так буває, коли береш зразу восьму книгу, не читаючи тих що написаних раніше, бо тобі раптом для челенджу підходить колір обкладинки =).

Знайомство з Гаррі Потером у мене відбувалось колись через фільми, а потім я взяла цю книжку.
Книжка читається дуже швидко, але мені доводилось звертатись до Потерознавців за уточненнями, адже навіть назви героїв з урахуваннями перекладу виглядають дещо іншими, ніж у кіно.

Але я її прочитала і взялась тепер за перший том Поттера.

«Прокляте дитя» – це п’єса в 2 частинах написана Д. Торном за оригінальною історією Джоан Ролінг. Дія у п’єсі відбувається майже ща 20 років після битви у Гоївортсі і Гаррі Поттер у цій книжці вже міністр магії.

Історія починається з того, що син Гаррі Поттера потрапляє на факультет Слизерину (хто знає що це значить зрозуміють =) ), більше того, Малий Албус заводить собі друга із роду Мелфоїв (надіюсь, що я не перекрутила прізвище =) ). А потім ці двоє вирішать змінити минуле.

Власне, не тільки їм буде цікаво змінити минуле.

В центрі подій часоворот.

Переклад, де Гаґрід говорить таке як “немовлєтко”, “йой”, “я си трохи його притовк”, “файно” збиває з толку.
Рекомендую. Але не починайте Поттера читати з неї. 😉
Навіть заради челенджу.

 

Фото з Інтернету.

500scan_1_5

451° за Фаренгейтом. Рей Бредбері.

#ФабулаКнигоманія2017 #ФабулаКнигоманія2017_15
Фантастичний роман-антиутопія, який Бредбері надрукував на взятій у прокат у громадській бібліотеці друкарській машинці на основі нотаток, написаних від руки.

Що буде, коли у майбутньому пожежники не будуть гасити пожежі, а розпалюватимуть їх?
Що, коли буде створено список заборонених книг?
І твори, які занадто сильно відображають життя будуть скорочені, а потім і зовсім заборонені?
Рей Бредбері пише про суспільство, в якому книжки заборонені, і в якому пожежники покликані спалювати рештки книжок, якщо потрібно, то разом із власниками будинків, де ці книжки виявлені.
По закону, кожен, хто зберігає книжки має бути арештований.
Автор у свої книжці створює суспільство, у якому у людей зникла необхідність спілкуватись. Довкола них багато розумних пристроїв, які направлені на розваги, інтерактивне телебачення, яке замінює спілкування розмовами про безглузді дрібниці, вмонтовані у стіни кінескопи, щоб люди були щасливими і не думали про погане.
Але одного разу пожежник Гай Монтеґ знайомиться із своєю сусідкою, яку вважають дивною. Дівчина звертає його увагу на опале листя, краплини дощу, росу на траві, спілкування, і в якийсь момент Монтеґ розуміє, що можливе інше життя. Які перешкоди йому доведеться подолати?
Книжка вразила, хоча фантастика явно не моє.
І фінал вище всяких похвал. Коли читала про погоню думала “як же він розмотає цей клубок подій”. І я в захопленні.
Шокована трохи. Під впливом.
Книжка вразила правильним сюжетом “від щастя до нещастя”, а також просто неймовірними розмислами героїв, які спокійно можна розбирати на цитати.
Хоча б таке:
“Коли не хочеш, щоб людина стала нещасною через політику, не давай їй змоги роздивитися проблему з двох боків. Хай бачить лише один бік, а ще ліпше — жодного. Хай забуде, що існує така штука, як війна. Хай уряд нездатний, нестійкий, душить податками — це краще, ніж заворушення в народі! Головне — спокій, Монтеґ! Влаштовуйте різні конкурси, наприклад: хто краще запам’ятає слова популярних пісеньок, хто може назвати столиці штатів чи хто знає, скільки зібрали зерна в штаті Айова минулого року. Напихайте людям голови інформацією, яку не можна перетравити; захаращуйте їх нічого не вартими «фактами», аби вони переситилися, аби відчували себе «чудово поінформованими». І тоді вони вважатимуть, що думають, що рухаються вперед, хоч насправді й стоять на місці. І вони будуть щасливі, бо ті «факти» не змінюються. Але боронь боже втаємничувати їх у таку непевну матерію, як філософія чи соціологія — вони можуть спробувати пов’язати деякі речі та явища. А це призводить до меланхолії!”
Вам це нічого не нагадує?)
Рекомендую до прочитання.

IMG_1766

Легенди Львова

Я обожнюю Львів. Там я вчилась, а зараз приїжджаю на вихідні та свята, щоб файно провести час. Це місто, де теперішнє і минуле тісно переплились. Маленькі кавярні тішать кавою та пляцками на вузьких стародавніх вулицях міста Лева. Це місто, де кожен закуток дихає історією.

“Легенди Львова” привертають ще більше уваги до цього неймовірного міста. Здається, що все тут оповите легендами, містикою та чарами. Особливо приємно читати цю книгу тепер, довгими темними вечора, закутавшись у тепле покрива, і чекати Нового року та Різдва. Тут у Львові зараз, коли можна пройти повз ятки зі смаколиками на ярмарці, так і ніби справді бачиш, як водяник сім’єю ідуть в театр, поважний та нарядний, дурний Ясьо щось талапає та смішить людей, доктор Луцик йде додому від хворого та вітається зі знайомими. Магія Львова допомає оживити всіх персонажів книги та розкидати по численних вуличках Леополіса.

Дуже раджу почитати цю книгу. Вона принесе масу задаволення та велике бажання відвідати моє улюблене місто.

18. Збірка оповідань – #ФабулаКнигоманія2017_18

#ФабулаКнигоманія2017_18

#ФабулаКнигоманія2017

IMG_1765

Кобзар

Мені здається, що вірші, які є майже народними, які передаються з вуст у вуста є у кожній країні. Так само як і є поет чи письменник, який вже теж став народним, рідним, його знають від малого до великого. У нас це Тарас Шевченко. Його творчість діти вивчають ще в школі, а вірші проносять у пам’яті усе життя. Їхня милозвучність та проникливість не залишають байдужим нікого.

Прочитавши “Кобзар” Т. Шевченка, я ще раз усвідомила наскільки зболений, придавлений український народ. Кожен вірш – це сльози, біль, втрата і що найбільше лякає це актуальність. Страшно усвідомлювати, що пройшло майже двісті років, ростуть нові поколіття, було дві Світові війни, а українців далі тиснуть до землі, стараються принизити морально і фізично, знищити як націю. Нема вже кріпаків і вже здається вільні, але вільними ми не є, бо їдемо в найми закордон, воюємо за свої права і здається, що нема цьому ні кінця, ні краю.

Кожен вірш Т. Шевченка – це дорогоцінна перлина у намиті, а для мене найяскравішою та найблискучішою є “Утоплена”. Саме ці рядки мені найдужче запам’ятались, бо викликали багато роздумів. Невже рідна мати може так ненавидіти власну дочку, щоб бажати їй смерті? Чи може бути щось цінніше за любов дитини до матері? Мабуть ні, але страшно уявити, що є такі матері і живуть десь такі нещасні діти… І тут вже ніхто не допоможе, бо неможливо смусити когось любити, це можна тільки самій хотіти і відчути…

“Утоплена” заставила мене відкласти книжку і замислитись над речами, над якими не хочеться думати, бо страшно, страшно пустити ці думки в себе, вкотре розуміти наскільки жорстокі люди, бо жодна тварина ніколи не скривдить своє дитя, а людина може…

5. Збірка поезії – #ФабулаКнигоманія2017_5

ФабулаКнигоманія2017_5

ФабулаКнигоманія2017

 

48CF41EA-ED1A-4156-B5FF-F265EFEA918F

Мігрант

Гарний зразок фентезі. Прочитала із задоволенням.
Вчергове задумалась над питаннями відповідальності людини за свій вибір перед собою і перед суспільством. Але це не єдина проблема, яка піднімається авторами у творі, після «Мігранта» насправді є над чим подумати. Крім того, світ, створений Дяченками у цьому романі дуже привабливий, затишний і приємний, туди хотілося б потрапити на відпочинок або з екскурсією. Тому отримала справжню радість від читання.
Це останній відгук у рамках «Книгоманії», тому дозволю собі зробити його коротким.
Дякую, Фабуло, за цей виклик!

П.34. Книга, в якій головний герой рятує світ

99D68408-68F3-4205-9E9D-EF01B2FEEB12

1Q84

Харукі Муракамі — один з моїх улюблених авторів. Загадковий, інтригуючий і дуже пронизливий. Після його творів ще довго живеш атмосферою прочитаного, носиш у собі часточку героїв, їх настрою, світогляду, переживань…
Після «1Q84” я відчуваю себе трохи Аомаме, а трохи Тенго. Звісно, мені не все подобається у цих персонажах, і я б не змогла поводитись так, як вони, але тут і криється талант Муракамі — він уміє оселити в читачеві своїх героїв.
Якщо б мене попросили сказати про що ця трилогія одним словом, я б сказала, що «1Q84” про самотність. З неї хочуть виборсатися, але не виходить. Крім того, все відбувається незрозуміло в який час і в якій реальності, і це додає ефект загубленості.
Не хочу писати довго про цей твір, хочу, щоб ви прочитали самі, і, впевнена, кожен буде мати свою думку, комусь дуже сподобається, комусь категорично ні. Мені сподобалось. У будь-якому випадку, зовсім не шкодую, що прочитала.

п.50. Трилогія

IMG_1764

Тим Талер, или проданый смех

“Тім Талер, або проданий сміх” – казкова повість, ідею для якої, мені здається, було позичено з “Фауста” Гете. Маленький хлопчик Тім продає незнайомцю свій сміх, а разом з ним ту частинку себе, яка цей сміх викликала. Правильно кажуть, що починаєш цінувати щось лише тоді, коли це втратиш. Так і Тім не розумів спочатку цінності свого сміху, як й інший хлопчик не цінував свої яскраві привабливі очі і проміняв їх на водянисті, холодні, від яких мороз по шкірі.

Бог створює кожну людину ідеальною і досконалою, щоб вона сама про це не думала. Все у ній продумано до найменших деталей. Тім, зрозумівши цінність своєї втрати, шукає вихід з цієї складної ситуації і, як у кожній казці, знаходить його і повертає собі сміх.

“Тім Талер, або проданий сміх”  – це казка для дітей, і для дорослих, бо дитина читає про перемогу добра над злом, вчиться розрізняти життєві цінності, а для дорослих тут є прихована філософія буття, яка заставляє переосмислити дещо у своїй поведінці та вчинках.

 

33. Казкова історія – #ФабулаКнигоманія2017_33

#ФабулаКнигоманія2017_33

#ФабулаКнигоманія2017

 

 

Фото О.Венгринович

Ренсом Ріґґз. Дім дивних дітей. 

#ФабулаКнигоманія2017 #ФабулаКнигоманія2017_50

ІІ. Місто порожніх. Втеча з дому дивних дітей.
ІІІ. Бібліотека душ. Немає виходу з дому дивних дітей.

Відсилаючись до назви книжок (трилогії) напишу свій дивний відгук.

Мені дуже і дуже сподобались ці книжки. А оскільки їхнє прочитання відбувалось паралельно із боротьбою з простудними захворюваннями, то я повернулась з ними на багато років назад. У той вік, в якому віриш у чудо. В якому є місце співчуттю, в якому можна не думати про завтра і про час, коли треба лягати спати.
Книжки відповідають зазначеному віковому цензу – книжка для підлітків, і написана відповідною мовою.

Це химерні роман(и) американського письменника Ренсома Ріґґза про хлопця Джейкоба та історії його дідуся, які виявляються аж ніяк не вигаданими, а найсправжніськими. Хлопець, за порадою психіатра відправляється на руїни дитячого будинку, про який розповідав дідусь. І там, в зруйнованому будинку (у який під час Другої світової влучила бомба) він зустрічає дивних дітей, там і розпочинаються його дивні пригоди.

Начитавшись давно відгуків, а там писали, що це намагання написати Гаррі Потера, я чекала інше чтиво, але прочитавши перших 100 сторінок я про це забула. Забула про порівняння, про відгуки, про контроль думок. Я співчувала і не відчувала часу.

Книжка поглинула мене в свій вигаданий світ без останку.
Не можу сказати, що так вплинуло на мене: температура, розчуленість, чи очікування чуда, але мені сподобалось у цій трилогії все: іронія і мова оповіді, оформлення, обкладинка, фотографії (вони справжні, і мають свої історії), кольорова гама, оздоблення книжок, переклад.

Через цю трилогію я відставила на місяць Делловей, а от через день ці книжки займуть свій відділ дитячої полички.

До речі, схоже враження на мене справив Чарівник Оз. Ця грань, яку переступає головний герой, потрапляючи в вигаданий світ, нагадала мені чомусь саме ту історію.
Бо в тому ж Потері мені ця межа не така правдоподібна.
Коли прочитаю Потера (бо поки прочитала аж 2 книжки і подивилась всі фільми), то напишу про це детальніше. Оці розбіжності. І про межу правдоподібності.
Але Поттер у процесі тому поки що про дивних.

В цих книжках є цікаві історії, цікаві персонажі, чудовиська, символізм, трішки романтизму і моралі, і ритм. Що мене вразило, коли я тільки почала читати – це ритм оповіді.

Він втягує, вбирає в себе.

Рекомендую.

8

Інферно. Ден Браун

#ФабулаКнигоманія2017 #ФабулаКнигоманія2017_34
Мушу зізнатись, що ця книжка мене зачепила =)
Якщо, читаючи «Код да Вінчі» (а тоді я вивчала мистецтвознавство) я зверхньо коментувала цей твір, як недостатньо вивірений і т.д., і розповідала де у творі які неспівпадіння щодо артефактів та історії мистецтв, то, читаючи цю книжку я зрозуміла, що майже не пам’ятаю ні твору Данте, ані картини Ботічелі, по якій я, колись здавала екзамен.
Що відбувається з нашою пам’яттю, коли за якийсь десяток літ, те, що ми вистрілювали з ходу (у нас був дуже суворий викладач історії мистецтв із прізвищем, яке говорило саме за себе – Крикун 😉 ) раптом десь застрягає, змінює свою форму. Отже, читаючи цю книжку, я відчула укольчик совісті, бо усвідомила як нещадно я закинула свої знання, і скільки часу не оновлювала їх.
Але, давайте до книжки. Ця книжка Дена Брауна мені сподобалась більше вищезгаданого «Коду», і власне,нічого дивного, що вона стала бестселлером. Книга інформативна, сторінку за сторінкою автор наповнює, наживлює книгу новими деталями, поворотами і подіями.
А ще тримає читача в напруженні, а ще кидає всілякі натяки про те, що трапиться далі. Масу цікавих художніх прийомів, гачечків та інших начинок.
Якщо раптом якийсь скептик закине, що це не шедевр, то я мушу зізнатись, що про шедевральність я останнім часом все рідше маю однозначну думку про твір.
Але мене захопило те, як книжка зроблена.
Мені подобається, коли автор створює графік напруження, коли у творі немає купи зайвих деталей, які потім (відтворюючи в уяві) все одно нікуди не впхаєш.
Тоді ти читаєш не книгу, а 3D-твір для уяви.
Отже, Інферно потішило цікавими (нездоровими 😉 ) персонажами, і вже знайомим професором Ленгдоном, а ще мистецькими та інтелектуальними загадками, які кидають виклик уважному читачеві, великою кількістю розділів, а ще описами Флоренції, Венеції, Стамбула…
Та головне, що ця книга спонукала взяти ще Данте і Ботічелі, і гугл поряд і візуалізовувати книгу самотужки, з допомогою уяви, бо авторам фільму це не дуже вдалось.
Якщо вам цікаві інтелектуальні зловмисники, які прагнуть змінити (врятувати) світ, розумні герої, та осмислення мистецьких шедеврів, то ця книжка вам неодмінно сподобається.
І так. В огляді я трохи збиваю з толку, щоби уникнути спойлерів