Кастанеда

Карлос Кастанеда. Учение дона Хуана

#ФабулаКнигоманія2018 #FabulaBookMap_29

41/50

К. Кастанеду я читала вперше (езотеріка не є серед моїх читацьких уподобань), хоча, звісно, багато про нього чула.

Отже, у цій книзі розкриваються деякі елементи знань, що дон Хуан, шаман із племені які, передавав автору, якого він взяв до себе учнем. Більшість знань у цій книзі зводиться до різних ритуалів, співання пісень, вивчення особливостей вирощування та застосування галюциногенних рослин (пейотль, дурман, гриби). У творі описується декілька випадків вживання приготовлених сумішей із цих рослин і відчуття автора під час та після вживання. Окрім того, дон Хуан розповідає про колдунів, які володіють чорною магією і вміють перевтілюватися у птахів, койотів, собак та інших тварин. Із такими колдунами був вимушений зіткнутися сам дон Хуан, а згодом – особисто автор (і саме цей епізод для мене виявився найбільш цікавим).

Привертають увагу також думки дона Хуана щодо формування людини знання. Зокрема, він описує чотирьох ворогів людини знання і шляхи їх подолання, зокрема: страх (треба не втікати і відступати, а намагатися набути впевненості); ясність (вона може засліпляти людину, тому треба вичікувати і ретельно зважувати все, перш ніж зробити крок); сила (вона перетворює людину на жорстоку і свавільну особистість, тому слід контролювати себе, не розслаблятися, обережно і сумлінно ставитися до того, чому навчився); старість (її неможливо перемогти, її можна лише відігнати, тому треба долати втомленість і бажання перепочити). Мені здається, ці перепони і шляхи їх подолання актуальні для будь-якого вчення і шляху розвитку.

Складно однозначно висловитися щодо вчення дона Хуана. Безумовно, у ньому є цікаві моменти, але, щоб розібратися, треба почитати й інші книжки К. Кастанеди.

Астарот

Іво Брешан. Астарот

#ФабулаКнигоманія2018 #FabulaBookMap_41

40/50

Цікава книга із непередбачуваними поворотами сюжету.

Одного дня молодий хлопець Мартін Борас зустрів у потязі незнайомця, який запропонував йому угоду: він виконує всі бажання Мартіна і робить його життя таким, про яке він мріє, а Мартін Борас, у свою чергу, коли зміняться обставини, має служити йому. Мартін погодився. І дійсно, усе в його житті склалося, як він хотів: він мав гарну роботу, люблячу родину й друзів. Але коли прийшов час помирати, до нього прийшов той незнайомець і забрав його душу. Цим незнайомцем виявився Астарот – могутній демон.

Астарот неодноразово вселяв душу Мартіна в різні тіла (керівника Наглядової служби усташів, офіцера Відділу захисту народу, священика Флоріяна тощо), поступово витісняючи все добре і шляхетне, що колись було частиною його особистості. Від колишнього Мартіна Бораса з кожним перевтіленням залишалося все менше і менше.

Астарот прагнув цілком підкорити собі душу. Він позбавляв її емоцій, робив нечутливою і байдужою до всього, нездатною розмірковувати самостійно. Відповідно, у творі неодноразово постають питання залежності особистості від внутрішніх демонів, причин виникнення війн, рушійних сил розвитку людства. І ці розмірковування цікаві: «Одні системи руйнуються і зникають у хаосі, аби з нього поставали інші, у яких людський розум та душа у менш помітний, але надійніший спосіб належатимуть йому (Астароту)». Він говорив, що розвиток науки і техніки, вироби високих технологій, багатство і навіть національні ідеї ослаблюють людину і роблять її несамостійною, більш залежною від них же, пропагуючи уявну свободу та людяність. Натомість, доля Мартіна Бораса яскраво свідчить про те, що кожна людська душа має любов, що здатна її оживити.

Декілька разів під час читання у мене виникало відчуття, що я знаю, що буде далі, але автор дивував непередбачуваними подіями і сміливими розмірковуваннями на тему добра і зла. Цікавий, глибокий твір. Не дивлячись на загальну дещо гнітючу атмосферу, він залишає надію.

Я ще та

Дан Лунгу. Я ще та комуністична баба!

#ФабулаКнигоманія2018 #FabulaBookMap_33

39/50

Це легка іронічна книжка, у якій головна героїня згадує своє минуле, співставляє його з сьогоденням і намагається осмислити його з урахуванням сучасних умов життя та її досвіду.

Головна героїня Емілія Апостол пройшла непростий шлях: вона народилася в бідній селянській родині й усіма силами намагалася виїхати до міста; вступивши до технікуму, її мрія здійснилася. У місті вона вийшла заміж за Цуку, народила доньку Алісу і знайшла роботу в майстерні, що мала закордонні замовлення, тому у грошах і дефіциті Емілія не була обмежена. Більша частина життя Емілії припала на період правління комуністичної партії в Румунії.

Але з часом життя змінювалося: революція 1989 р. змінила політичний устрій країни та загострила соціально-економічні умови життя людей, що призвело до закриття майстерні та підприємства, де працювала Емілія, а її донька Аліса не бажала жити в Румунії, тому поїхала до Канади.

Згадки про колишнє життя і споглядання сучасних (непростих для Емілії) реалій стали причиною її підтримки комуністичної партії на нових виборах, через що вона неодноразово сперечалася із донькою. Згадкам минулого і переосмисленню життєвих цінностей і присвячена книга.

Мені здалося, що Емілія не стільки підтримувала комуністичну партію, скільки глибоко ностальгувала за молодістю та минулим, у якому вона дійсно була щаслива. Вона досягла всього, про що мріяла в дитинстві: мала гарну роботу, щасливу сім’ю і багато добрих та веселих друзів – і згадки про це робили її щасливішою. Саме за цим вона безмежно сумувала і без надії бажала повернути.

Книга написана жваво і з іронією. У тексті зустрічається багато жартів і ситуацій, що висміюють життя в країні до 1989 р. (про дефіцит, блат тощо). Деякі з них – дуже влучні, але деякі – анекдоти «з бородою», які я чула ще років 20 тому.

Загалом, книга сподобалася, читалася швидко і необтяжливо.

Три картини перемоги

Звонко Каранович. Три картини перемоги

#ФабулаКнигоманія2018 #FabulaBookMap_34

38/50

Це книга про життя після війни, пошук себе та переживання складної політичної та соціально-економічної ситуації в країні.

Книга складається з трьох розділів, кожен з яких знаменує собою певну перемогу: закінчення війни; віднаходження головним героєм Джорджем, який відчув на собі пекло війни, внутрішнього спокою і можливості жити далі в мирний час, коли людина вже зовсім не така, яка було до війни; досягнення Джорджем поставленої мети і зміна влади в країні. Отже, виходить, що у книзі описуються як особисті перемоги героя, так і певні здобутки країни.Читати далі

Моє каяття

Жауме Кабре. Моє каяття

#ФабулаКнигоманія2018 #FabulaBookMap_18

37/50

Складний і багатозначний твір. Він розкриває усі перипетії життя Адріа Ардевола, надзвичайно розумної й талановитої людини, а також усе те, що стояло за різними подіями його життя.

Адріа народився і жив у достатньо заможній родині. Його батько був антикваром і тримав крамницю, де продавалися старовинні речі. Тому Адріа зростав у любові до старовини, і хоча згодом не продовжив справу батька, захопився колекціонуванням рукописів відомих творів. Не дивлячись на це, в сім’ї Адріа не вистачало любові: його батьки взагалі не враховували бажання та інтереси Адріа й відверто керували його життям. Мати навіть потай втрутилася в любовні стосунки Адріа, чим значно змінила життя самого Адріа і долю його коханої дівчини Сари. Адріа був зовсім не схожим на своїх батьків, він не мав підприємницького хисту, був довірливим і стриманим. Згодом він все-таки почав займатися улюбленими справами, але гріхи батька і тіні минулого стояли за ним до кінця його життя.

Окрема сюжетна лінія роману – це історія старовинної скрипки Сторіоні (від її народження до останнього власника). Її шлях був сповнений стражданнями і полита кров’ю тих, кому вона належала. Ця скрипка опинилася у родині Адріа Ардевола, який безмежно захоплювався нею, але її трагічне минуле лягло важким тягарем на долю Адріа.

Багато чого вразило в цій книзі. Після читання у мене залишилася думка, що Адріа так ніхто і не кохав по-справжньому. Сара, кохання всього його життя, ставила йому умови, при яких вона буде з ним (незважаючи на те, що ці умови більш-менш зрозумілі, справжнє кохання не повинно будуватися на основі «буду з тобою, якщо» – це вже маніпуляція, а не кохання), тому захоплення вона не викликала. Бернат, найкращий друг Адріа, який протягом усього твору здавався вірним і гарним помічником для Адріа, наприкінці історії стає його зрадником. Він просить вибачення в Адріа, але він міг просто не допускати цієї ситуації, коли треба просити вибачення (я, загалом, була надзвичайно шокована таким його вчинком). Батьки Адріа були надто поглинені у ведення бізнесу у крамниці та задоволення власних амбіції на тлі успіхів Адріа, аби зважати на свого сина. Одна лише Лола Шика, колишня служниця у домі Адріа, була до кінця вірною йому.

Також вражало, як далеко можуть зайти шахраї і на які глибокі струни в людській душі впливати заради матеріальної вигоди, аби заволодіти коштовною річчю. Людському цинізму немає межі.

У цілому, книга читається повільно. І це зовсім не через складність викладу (роман читається неважко) і не через велику кількість персонажів і великий проміжок часу, що охоплює роман (до цього звикаєш і згодом розумієш, хто і коли жив і діяв). Дуже часто під час читання виникало бажання відкласти книгу і подумати про ті речі, які описувалися, було багато влучних висловів про життя і людські стосунки. Мабуть, це та книжка, глибину якої можна зрозуміти, лише дочитавши до кінця й обмисливши її не один день.

Смешные любови

Милан Кундера. Смешные любови

#ФабулаКнигоманія2018 #FabulaBookMap_42

36/50

Смішна, легка, іронічна книга, до змісту якої увійшло сім оповідань про любов – нестримну, поглинаючу, кумедну. Ця любов робить людину одержимою, нелогічною, навіть інколи брехливою, хтивою та готовою на будь-які вчинки, й інколи здається, що це не людина керує своїм життям, а нестримна сила любові спрямовує її життя.

У кожному оповіданні головні герої потрапляють у незвичні для них обставини: викладач університету повинен зробити рецензію на бездарну статтю, але не може сказати автору «Ні» і тому організовує масштабне переховування і конспірацію; два друга, намагаючись упевнитися у власній чоловічій силі, відправляються на пошук любовних пригод, але все складається не так, як було заплановано; двоє закоханих вирішили пограти в рольову гру, але занадто захопилися нею; четверо лікарів зібралися на симпозіум, який насправді виявився сабантуєм, під час якого з’ясовуються їхні любовні стосунки; двоє колишніх закоханих зустрічаються багато років потому, але в кожного є щось у колишньому житті, що їх зупиняє на шляху до кохання; колишній лікар, у минулому великий шанувальник жінок, намагається справити враження справжнього Дон Жуана; молодий шкільний учитель прагне будь-якими засобами добитися близькості із дівчиною.

Усі герої оповідань не надто турбуються моральною стороною їхніх вчинків і долею тих людей, з якими вони  мали кохання; вони легко сходяться і розходяться, брешуть, багато обіцяють коханим і майстерно викручуються із неловких ситуацій. Їхня любов – це любов на межі. Й інколи вони більше намагаються справити враження на оточуючих, упевнитися у власних силах і чоловічій звабливості, аніж знайти справжнє кохання, побудувати щирі стосунки.

Також автор цікаво і тонко розкриває різні людські недоліки: нестримне прагнення сусідів підглядати один за одним, надмірна залежність від думки (навіть хибної, абсурдної) інших людей, намагання втручатися в особисте життя людей і керувати ним, надмірна самовпевненість і небажання визнавати свої помилки, байдужість до оточуючих тощо.

Захоплива і легка книжка; ситуації, описані в ній, достатньо поширені, і думаю, що багато хто зможе співставити їх із ситуаціями з власного життя й оцінити вигадливість героїв.

Мо Янь

Мо Янь. Червоний гаолян: історія одного роду

#ФабулаКнигоманія2018 #FabulaBookMap_21

35/50

У цьому романі висвітлено історію чотирьох поколінь китайської родини, які закохувалися, працювали, воювали, захищаючи рідні землі від японських воїнів. Оповідь ведеться від молодшого покоління – онука, який переповідає історію свого роду (як кровних родичів, так звідних і названих) так, як йому про це розповідало старше покоління.

Усі представники родини були сміливими, кмітливими і відчайдушними. Найяскравішими особистостями були бабуся і дідусь – командувач великого загону опору Юй Чжаньао і його дружина Феньлянь, право бути з якою він тяжко виборов.

У книзі є певні моменти, які вражали. По-перше, це надзвичайна складність взаємин між батьками і дітьми (з одного боку, батьки піклувалися про дітей, а з іншого – нещадно били їх, кидали напризволяще, заради матеріальних благ скаржилися на своїх дітей до голови місцевості і навіть бажали смерті), а також труднощі стосунків між чоловіком і жінкою (і шалене кохання межувало зі зрадою). По-друге, імпульсивність, недалекоглядність і надмірна жорстокість більшості героїв. У їхній боротьбі проти ворога було все (хоробрість, відчайдушність тощо), окрім стратегії, і під час бою вони неодноразово змінювали свою думку про те, що треба робити, і здавалося, що брали як рішення перше, що прийде в голову. І в повсякденному житті також мали місце непослідовність і необдуманість рішень, жорстокість. Це було важко зрозуміти.

Але, незважаючи на неоднозначність багатьох вчинків представників роду, онук пишався своїми предками, адже вони захищали себе і свій край.

Не можу сказати, що роман дуже сподобався, радше було цікаво дізнатися про певні історичні події та знову дивуватися такому незрозумілому для мене східному менталітету.

Венцлова

Томас Венцлова, Леонідас Донскіс. Передчуття і пророцтва Східної Європи

#ФабулаКнигоманія2018 #FabulaBookMap_25

34/50

Виходячи з назви книги, я очікувала якогось соціокультурного або економічного дослідження, де в на основі наявних тенденцій розвитку Східної Європи, робились би прогнози на майбутнє. Але у книзі виявився аналіз і розмірковування щодо політичної ситуації в сьогоднішній Європі та світі із невеличкими зверненнями до історії. Не можу сказати, що завдяки книзі дізналася щось нове, адже все те, про що йде мова у книзі, багаторазового висвітлювалося вітчизняними ЗМІ.

Отже, «передчуттів» у книзі – десь 95% і лише решта – «пророцтва». Але ті пророцтва, що висуваються авторами, цікаві. Наприклад, Томас Венцлова говорить про те, що світ майбутнього, описаний у творі Олдоса Хакслі «Прекрасний новий світ» є найімовірнішим варіантом найближчого розвитку: «Правим виявився Хакслі: майбутнє, як ми бачимо його сьогодні, – це не моторошна тоталітарна диктатура, а вульгаризація, гра споживацьких пристрастей, де натовпи керовані не насильством, а принадами блискучих автомобілів, електронних іграшок, популярної музики, наркотиків і сексу».

Розмірковування авторів подаються, як їхня переписка (один розкриває певні питання, інший – висловлює свої думки з цього приводу і підіймає інші проблеми). Це незвично, але хотілося б більше про перспективи подальшого розвитку Європи.

Вегетарианка

Хан Канг. Вегетаріанка

#ФабулаКнигоманія2018 #FabulaBookMap_23

33/50

Книги східних письменників для мене завжди були малозрозумілими, читалися важко і викликали зовсім різні (навіть протилежні) емоції через значні національні відмінності й особливості психології людей Сходу. Із цією книгою було майже так само.

У романі мова йде про молоду жінку Джінг-хай, яка через нічні кошмари перестає їсти м’ясо. І це докорінно змінює її подальше життя і ставленні до неї з боку оточення, адже жодна людина поруч не розуміє Джінг-хай. І хоча дехто з родичів Джінг-хай зміг завдяки цій ситуації інакше поглянути на неї і глибоко всередині навіть відшукати мотиви її вчинків, згодом це призводить до катастрофічних наслідків.

Важко сказати напевне, що саме призвело до появи нічних кошмарів у Джінг-хай (автор натякає, що це могло бути наслідком психічної травми дитинства), як і важко зрозуміти, що відбувалося в її думках. Мене вразило й обурило ставлення оточення (особливо близьких родичів) Джінг-хай до її змін: вони не те, що навіть не спробували її зрозуміти, вони грубою силою змушували її змінити свої переконання (так немов лише вони знають, що насправді правильно, а думка, що не співпадає з їхньою, – стовідсотково хибна). У цій ситуації людині, яка відрізняється від інших і має своє світовідчуття, просто нема чого робити, адже суспільні стереотипи не дають можливості бути інакшим.

І хоча книга невелика і мова викладу легка, важко було зрозуміти психологію багатьох героїв роману.

Госсейни

Халед Госсейні. Ловець повітряних зміїв

#ФабулаКнигоманія2018 #FabulaBookMap_28

32/50

Надзвичайна книжка, у якій розкривається життя афганського хлопця (а згодом – дорослого чоловіка) Аміра. Перші 18 років свого життя він прожив у Кабулі, у заможній родині, із батьком і слугами, але потім через політичні обставини вимушений разом із батьком бігти з країни (спочатку – до Пакистану, а потім – до США, де він знаходить свій другий дім).

Амір від природи був спокійним хлопцем, який знаходив віддушину в написанні власних творів і запусканні повітряних зміїв. Але Аміра оточували сильні чоловіки, готові до кінця відстоювати власні переконання (зокрема, його батько і друг-слуга Гассан). Амір був не такий. Протягом життя доля неодноразово випробовувала його хоробрість і силу, але він не наважувався ані сміливо висловити свої думки, ані захистити слабких. Від цього Амір безмежно страждав, намагався відсторонитися від тих, хто нагадував Аміру про його слабкість, а його життя перетворилося на доведення власної спроможності бути чоловіком. І доля надала йому таку можливість – виправдати себе, спокутувати свою вину перед Гассаном і довести, у першу чергу, собі, що він може витримати і перемогти сильного суперника, навіть сильнішого за нього самого.

Сильний твір із захопливим сюжетом та непередбачуваним розвитком подій. Автору вдалося реалістично і яскраво висвітлити життя Афганістану під різною владою, переживання Аміра свого боягузтва і брехні, а також наслідки, що настають за ті чи інші вчинки і переконання особистості.

Це мій перший, але, впевнена, не останній твір Х. Госсейні, адже в автора не можна не закохатися.