Три картини перемоги

Звонко Каранович. Три картини перемоги

#ФабулаКнигоманія2018 #FabulaBookMap_34

38/50

Це книга про життя після війни, пошук себе та переживання складної політичної та соціально-економічної ситуації в країні.

Книга складається з трьох розділів, кожен з яких знаменує собою певну перемогу: закінчення війни; віднаходження головним героєм Джорджем, який відчув на собі пекло війни, внутрішнього спокою і можливості жити далі в мирний час, коли людина вже зовсім не така, яка було до війни; досягнення Джорджем поставленої мети і зміна влади в країні. Отже, виходить, що у книзі описуються як особисті перемоги героя, так і певні здобутки країни.

Метання головного героя, його переважно марні спроби прилаштуватися в мирному житті після війни мені дуже нагадували втрачене покоління, морально і фізично покалічене, якому неймовірно важко пристосуватися до звичайного спокійного ритму життя і яке прагне знайти шлях до нового життя. Але поступово Джордж «відтаює» і знаходить для себе нові життєорієнтуючі смисли.

Мене дещо здивувало ставлення Джорджа до своїх батьків – прийомних і рідних. Їхні стосунки були, як два полюси. Прийомні батьки, які виховували Джорджа з дитинства, хвилювалися за нього і підтримували його будь-яке прагнення, отримували від нього зневагу і роздратування. Натомість Джордж багато надій покладав на рідних батьків, яким він був взагалі непотрібний. Усе виявилося логічним – не відповівши на кохання і піклування прийомних батьків, Джордж не отримав зворотної відповіді на своє кохання з боку рідних батьків. Любов не буде дарована тому, хто не вміє любити.

Цікава історія, що насичена подіями і яскраво змальовує реалії життя людини після шокуючого впливу війни і намагання реалізувати себе.

Моє каяття

Жауме Кабре. Моє каяття

#ФабулаКнигоманія2018 #FabulaBookMap_18

37/50

Складний і багатозначний твір. Він розкриває усі перипетії життя Адріа Ардевола, надзвичайно розумної й талановитої людини, а також усе те, що стояло за різними подіями його життя.

Адріа народився і жив у достатньо заможній родині. Його батько був антикваром і тримав крамницю, де продавалися старовинні речі. Тому Адріа зростав у любові до старовини, і хоча згодом не продовжив справу батька, захопився колекціонуванням рукописів відомих творів. Не дивлячись на це, в сім’ї Адріа не вистачало любові: його батьки взагалі не враховували бажання та інтереси Адріа й відверто керували його життям. Мати навіть потай втрутилася в любовні стосунки Адріа, чим значно змінила життя самого Адріа і долю його коханої дівчини Сари. Адріа був зовсім не схожим на своїх батьків, він не мав підприємницького хисту, був довірливим і стриманим. Згодом він все-таки почав займатися улюбленими справами, але гріхи батька і тіні минулого стояли за ним до кінця його життя.

Окрема сюжетна лінія роману – це історія старовинної скрипки Сторіоні (від її народження до останнього власника). Її шлях був сповнений стражданнями і полита кров’ю тих, кому вона належала. Ця скрипка опинилася у родині Адріа Ардевола, який безмежно захоплювався нею, але її трагічне минуле лягло важким тягарем на долю Адріа.

Багато чого вразило в цій книзі. Після читання у мене залишилася думка, що Адріа так ніхто і не кохав по-справжньому. Сара, кохання всього його життя, ставила йому умови, при яких вона буде з ним (незважаючи на те, що ці умови більш-менш зрозумілі, справжнє кохання не повинно будуватися на основі «буду з тобою, якщо» – це вже маніпуляція, а не кохання), тому захоплення вона не викликала. Бернат, найкращий друг Адріа, який протягом усього твору здавався вірним і гарним помічником для Адріа, наприкінці історії стає його зрадником. Він просить вибачення в Адріа, але він міг просто не допускати цієї ситуації, коли треба просити вибачення (я, загалом, була надзвичайно шокована таким його вчинком). Батьки Адріа були надто поглинені у ведення бізнесу у крамниці та задоволення власних амбіції на тлі успіхів Адріа, аби зважати на свого сина. Одна лише Лола Шика, колишня служниця у домі Адріа, була до кінця вірною йому.

Також вражало, як далеко можуть зайти шахраї і на які глибокі струни в людській душі впливати заради матеріальної вигоди, аби заволодіти коштовною річчю. Людському цинізму немає межі.

У цілому, книга читається повільно. І це зовсім не через складність викладу (роман читається неважко) і не через велику кількість персонажів і великий проміжок часу, що охоплює роман (до цього звикаєш і згодом розумієш, хто і коли жив і діяв). Дуже часто під час читання виникало бажання відкласти книгу і подумати про ті речі, які описувалися, було багато влучних висловів про життя і людські стосунки. Мабуть, це та книжка, глибину якої можна зрозуміти, лише дочитавши до кінця й обмисливши її не один день.

Смешные любови

Милан Кундера. Смешные любови

#ФабулаКнигоманія2018 #FabulaBookMap_42

36/50

Смішна, легка, іронічна книга, до змісту якої увійшло сім оповідань про любов – нестримну, поглинаючу, кумедну. Ця любов робить людину одержимою, нелогічною, навіть інколи брехливою, хтивою та готовою на будь-які вчинки, й інколи здається, що це не людина керує своїм життям, а нестримна сила любові спрямовує її життя.

У кожному оповіданні головні герої потрапляють у незвичні для них обставини: викладач університету повинен зробити рецензію на бездарну статтю, але не може сказати автору «Ні» і тому організовує масштабне переховування і конспірацію; два друга, намагаючись упевнитися у власній чоловічій силі, відправляються на пошук любовних пригод, але все складається не так, як було заплановано; двоє закоханих вирішили пограти в рольову гру, але занадто захопилися нею; четверо лікарів зібралися на симпозіум, який насправді виявився сабантуєм, під час якого з’ясовуються їхні любовні стосунки; двоє колишніх закоханих зустрічаються багато років потому, але в кожного є щось у колишньому житті, що їх зупиняє на шляху до кохання; колишній лікар, у минулому великий шанувальник жінок, намагається справити враження справжнього Дон Жуана; молодий шкільний учитель прагне будь-якими засобами добитися близькості із дівчиною.

Усі герої оповідань не надто турбуються моральною стороною їхніх вчинків і долею тих людей, з якими вони  мали кохання; вони легко сходяться і розходяться, брешуть, багато обіцяють коханим і майстерно викручуються із неловких ситуацій. Їхня любов – це любов на межі. Й інколи вони більше намагаються справити враження на оточуючих, упевнитися у власних силах і чоловічій звабливості, аніж знайти справжнє кохання, побудувати щирі стосунки.

Також автор цікаво і тонко розкриває різні людські недоліки: нестримне прагнення сусідів підглядати один за одним, надмірна залежність від думки (навіть хибної, абсурдної) інших людей, намагання втручатися в особисте життя людей і керувати ним, надмірна самовпевненість і небажання визнавати свої помилки, байдужість до оточуючих тощо.

Захоплива і легка книжка; ситуації, описані в ній, достатньо поширені, і думаю, що багато хто зможе співставити їх із ситуаціями з власного життя й оцінити вигадливість героїв.

Мо Янь

Мо Янь. Червоний гаолян: історія одного роду

#ФабулаКнигоманія2018 #FabulaBookMap_21

35/50

У цьому романі висвітлено історію чотирьох поколінь китайської родини, які закохувалися, працювали, воювали, захищаючи рідні землі від японських воїнів. Оповідь ведеться від молодшого покоління – онука, який переповідає історію свого роду (як кровних родичів, так звідних і названих) так, як йому про це розповідало старше покоління.

Усі представники родини були сміливими, кмітливими і відчайдушними. Найяскравішими особистостями були бабуся і дідусь – командувач великого загону опору Юй Чжаньао і його дружина Феньлянь, право бути з якою він тяжко виборов.

У книзі є певні моменти, які вражали. По-перше, це надзвичайна складність взаємин між батьками і дітьми (з одного боку, батьки піклувалися про дітей, а з іншого – нещадно били їх, кидали напризволяще, заради матеріальних благ скаржилися на своїх дітей до голови місцевості і навіть бажали смерті), а також труднощі стосунків між чоловіком і жінкою (і шалене кохання межувало зі зрадою). По-друге, імпульсивність, недалекоглядність і надмірна жорстокість більшості героїв. У їхній боротьбі проти ворога було все (хоробрість, відчайдушність тощо), окрім стратегії, і під час бою вони неодноразово змінювали свою думку про те, що треба робити, і здавалося, що брали як рішення перше, що прийде в голову. І в повсякденному житті також мали місце непослідовність і необдуманість рішень, жорстокість. Це було важко зрозуміти.

Але, незважаючи на неоднозначність багатьох вчинків представників роду, онук пишався своїми предками, адже вони захищали себе і свій край.

Не можу сказати, що роман дуже сподобався, радше було цікаво дізнатися про певні історичні події та знову дивуватися такому незрозумілому для мене східному менталітету.

Венцлова

Томас Венцлова, Леонідас Донскіс. Передчуття і пророцтва Східної Європи

#ФабулаКнигоманія2018 #FabulaBookMap_25

34/50

Виходячи з назви книги, я очікувала якогось соціокультурного або економічного дослідження, де в на основі наявних тенденцій розвитку Східної Європи, робились би прогнози на майбутнє. Але у книзі виявився аналіз і розмірковування щодо політичної ситуації в сьогоднішній Європі та світі із невеличкими зверненнями до історії. Не можу сказати, що завдяки книзі дізналася щось нове, адже все те, про що йде мова у книзі, багаторазового висвітлювалося вітчизняними ЗМІ.

Отже, «передчуттів» у книзі – десь 95% і лише решта – «пророцтва». Але ті пророцтва, що висуваються авторами, цікаві. Наприклад, Томас Венцлова говорить про те, що світ майбутнього, описаний у творі Олдоса Хакслі «Прекрасний новий світ» є найімовірнішим варіантом найближчого розвитку: «Правим виявився Хакслі: майбутнє, як ми бачимо його сьогодні, – це не моторошна тоталітарна диктатура, а вульгаризація, гра споживацьких пристрастей, де натовпи керовані не насильством, а принадами блискучих автомобілів, електронних іграшок, популярної музики, наркотиків і сексу».

Розмірковування авторів подаються, як їхня переписка (один розкриває певні питання, інший – висловлює свої думки з цього приводу і підіймає інші проблеми). Це незвично, але хотілося б більше про перспективи подальшого розвитку Європи.

Вегетарианка

Хан Канг. Вегетаріанка

#ФабулаКнигоманія2018 #FabulaBookMap_23

33/50

Книги східних письменників для мене завжди були малозрозумілими, читалися важко і викликали зовсім різні (навіть протилежні) емоції через значні національні відмінності й особливості психології людей Сходу. Із цією книгою було майже так само.

У романі мова йде про молоду жінку Джінг-хай, яка через нічні кошмари перестає їсти м’ясо. І це докорінно змінює її подальше життя і ставленні до неї з боку оточення, адже жодна людина поруч не розуміє Джінг-хай. І хоча дехто з родичів Джінг-хай зміг завдяки цій ситуації інакше поглянути на неї і глибоко всередині навіть відшукати мотиви її вчинків, згодом це призводить до катастрофічних наслідків.

Важко сказати напевне, що саме призвело до появи нічних кошмарів у Джінг-хай (автор натякає, що це могло бути наслідком психічної травми дитинства), як і важко зрозуміти, що відбувалося в її думках. Мене вразило й обурило ставлення оточення (особливо близьких родичів) Джінг-хай до її змін: вони не те, що навіть не спробували її зрозуміти, вони грубою силою змушували її змінити свої переконання (так немов лише вони знають, що насправді правильно, а думка, що не співпадає з їхньою, – стовідсотково хибна). У цій ситуації людині, яка відрізняється від інших і має своє світовідчуття, просто нема чого робити, адже суспільні стереотипи не дають можливості бути інакшим.

І хоча книга невелика і мова викладу легка, важко було зрозуміти психологію багатьох героїв роману.

Госсейни

Халед Госсейні. Ловець повітряних зміїв

#ФабулаКнигоманія2018 #FabulaBookMap_28

32/50

Надзвичайна книжка, у якій розкривається життя афганського хлопця (а згодом – дорослого чоловіка) Аміра. Перші 18 років свого життя він прожив у Кабулі, у заможній родині, із батьком і слугами, але потім через політичні обставини вимушений разом із батьком бігти з країни (спочатку – до Пакистану, а потім – до США, де він знаходить свій другий дім).

Амір від природи був спокійним хлопцем, який знаходив віддушину в написанні власних творів і запусканні повітряних зміїв. Але Аміра оточували сильні чоловіки, готові до кінця відстоювати власні переконання (зокрема, його батько і друг-слуга Гассан). Амір був не такий. Протягом життя доля неодноразово випробовувала його хоробрість і силу, але він не наважувався ані сміливо висловити свої думки, ані захистити слабких. Від цього Амір безмежно страждав, намагався відсторонитися від тих, хто нагадував Аміру про його слабкість, а його життя перетворилося на доведення власної спроможності бути чоловіком. І доля надала йому таку можливість – виправдати себе, спокутувати свою вину перед Гассаном і довести, у першу чергу, собі, що він може витримати і перемогти сильного суперника, навіть сильнішого за нього самого.

Сильний твір із захопливим сюжетом та непередбачуваним розвитком подій. Автору вдалося реалістично і яскраво висвітлити життя Афганістану під різною владою, переживання Аміра свого боягузтва і брехні, а також наслідки, що настають за ті чи інші вчинки і переконання особистості.

Це мій перший, але, впевнена, не останній твір Х. Госсейні, адже в автора не можна не закохатися.

Несбе

Ю Несбе. Красношейка

#ФабулаКнигоманія2018 #FabulaBookMap_27

31/50

Минулого року я читала «Сніговика» Ю Несбьо. І починаючи читати «Червоногрудку», я чекала на стандартний детектив із динамічним сюжетом і описами злочинів надмірної жорстокості. Але і цьому детективі все було значно глибшим й інтригуючим, із залученням деяких моментів з історії та теперішнього життя Норвегії.

Харрі Холле, інспектор служби безпеки, береться за розслідування справи – незаконної купівлі зброї. Ця справа виявиться для Харрі Холе складною і заплутаною, адже в ній будуть і пошук вбивці із роздвоєнням особистості, і «щури» в поліції, і військові та особисті таємниці воїнів часів Другої світової війни, і шалене кохання. Минуле переплітається із сьогоденням, щоб розкрити мотиви вчинків різних героїв, у тому числі злочинців, які, пояснюючи свої думки і логіку дій, бажають, аби їх почули і зрозуміли.

Захопливий роман, до кінця тримав у напруженні; у ньому так багато деталей і подій, що при читанні декілька разів змінювалися думки щодо ймовірного злочинця. Як на мене, трохи швидкий фінал, але він аж ніяк не зіпсував загального враження від книги.

Середина світу

Андреас Штайнгьофель. Середина світу

#ФабулаКнигоманія2018 #FabulaBookMap_26

30/50

Це історія про становлення особистості і пошук щастя.

Одного березневого дня 17-річна вагітна американка на ім’я Глясс прибула до невеличкого містечка в Німеччині до своєї сестри. Майже біля самого містечка у Глясс починаються перейми, і вона народжує близнят. Згодом з’ясовується, що сестра Глясс померла, і вона залишається у її будинку з двома новонародженими дітьми. Про життя Глясс, її сина Філа та доньки Діани, а також їхніх друзів і йде мова в романі.

Кожен з героїв незвичайний, непередбачуваний, зі своїм розуміння щастя. Глясс знаходить втіху у звабленні чоловіків, які так швидко змінюють один одного, що Філ та Діана не можуть згадати їхні імена. Мешканці містечка вважають Глясс легковажною жінкою та байдужою матір’ю, але багато жінок ходить до Глясс за життєвими порадами. Діана – надзвичайно егоїстична, але чутлива дівчина, яка ховається в собі, як у мушлі. Філ – розумний хлопець, закоханий у свого однокласника, намагається достукатися до серця матері та сестри.

Книга охоплює період життя героїв тривалістю майже у вісімнадцяти років, і їхнє сьогодення перемежовується зі спогадами з минулого, що приховує певні таємниці стосунків у родині.

Враження від книги різні. З одного боку, дивує, що серед героїв достатньо людей із нетрадиційною сексуальною орієнтацією (у книзі маркування 16+). Але з іншого боку, мені сподобалися розмірковування героїв стосовно людського щастя: почуваючись нещасною, людина чекає від інших людей тільки поганих вчинків і сварок, ображає, вживає огидні слова, які потім чують і вживають її діти, так само нещасні.

Цікава й неоднозначна історія.

Леопард на солнце

Лаура Рестрепо. Леопард на солнце

#ФабулаКнигоманія2018 #FabulaBookMap_22

29/50

Динамічна і захоплююча історія про помсту і любов, що межує з безумством.

Клани Барраган і Монсальве доводилися один одному близькими кровними родичами, а їх найбільш активні представники – Нандо Барраган і Мані Монсальве – були двоюрідними братами. Колись по молодості Нандо Барраган в пориві ревнощів убив Адріано Монсальве, і з тих пір клани Барраган і Монсальве розділилися і перебували у стані війни. Щороку в певний день хтось із чоловіків з Барраганів і Монсальве вмирав насильницькою смертю, а представники іншого клану клялися помститися. І вони мстилися (самі або за допомогою найманих убивць). У цій помсти і очікуванні неминучої смерті Барраган і Монсальве прожили 20 років. Багато чоловіків померли, а жінки не встигали знімати траур.

Через 20 років після початку кровної ворожнечі деякі представники Барраганів і Монсальве намагалися покінчити з помстою і зажити звичайним, спокійним життям. Вони щиро любили своїх жінок і не хотіли, щоб їхні майбутні сини жили в страху бути вбитим. Але чи може пристрасна любов зупинити кровну помсту, тим більше якщо зупинити її намагаються лише деякі представники клану?

Авторка відмінно показала, що після помсти, навіть такої бажаної і довго планованої, завжди настає порожнеча і осяяння про безглуздість помсти. Будь-яка помста породжує тільки гірші наслідки, оскільки виходить не з любові. На жаль, мудрість та каяття настають занадто пізно.

Роман, безумовно, цікавий, читається дуже легко (наприкінці є навіть примітка, що при перекладі автор допомагав перекладачеві).