гіларі бойд
Гіларі Бойд

гіларі бойд

Гіларі Бойд (1949) — відома англійська романістка, автор одного з найуспішніших бестселерів останніх років «Четверги у парку» (2011), творець оригінального літературного жанру «грен-літ», у центрі уваги якого — еротичне життя літніх людей.

Письменниця народилася у Північному Уельсі, де служив її батько, офіцер британської армії. Закінчила початкову школу в Лондоні, потім навчалася у закритій школі «Родеан». Працювала медсестрою в одній з лондонських лікарень, потім консультантом з питань шлюбу, поєднуючи цю роботу з навчанням у Лондонському університеті. Літературну кар’єру Гіларі Бойд розпочала як медичний журналіст, що пише про проблеми депресій, виховання дітей і складнощі вагітності. Доволі довго художні тексти залишалися для неї хобі, оскільки письменниця була зосереджена на трьох власних дітях, боротьбі з онкологічним захворюванням і роботі в інжиніринговій компанії. Проте, до появи «Четвергів у парку», коли Гіларі вже виповнилося 62 роки, вона встигла написати чотири романи, які були одностайно відкинуті видавцями. Однак «Четверги» змінили все: книга, спочатку опублікована тільки в електронному вигляді, протягом шести тижнів очолювала список бестселерів «Amazon», а її паперові тиражі стрімко досягли захмарної цифри в 650 000 примірників.

Головна тема книг Гіларі Бойд, у тому числі і роману «Лавандовий дім», який ми представляємо українському читачеві, — здатність немолодих жінок змінювати власне життя, двоїста роль незалежності, свободи і пізньої сексуальності, а також непохитна віра в те, що сім’я є тим підґрунтям, на якому будуються усі інші людські взаємодії.

szczepan-twardoch-fot-k-dubiel-51-970x542
Щепан Твардох

szczepan-twardoch-fot-k-dubiel-51-970x542

Щепан Твардох (1979) — польський письменник і публіцист, один із лідерів сучасної польської літератури. Його твори вирізняються виразною й логічною, але при цьому незвичайною та складною конструкцією, в них автор постійно балансує між реальним і фантастичним, психологією і реалізмом, справжньою й альтернативною історією.

Щепан Твардох — уродженець Сілезії, він закінчив Сілезький університет у Катовіце, спеціалізувався в галузі філософії та соціології. Знавець сілезької мови (етнолекту) і культури, експерт в галузі зброї. Літературну кар’єру почав з публікацій у різних польських періодичних виданнях — зокрема, у загальнонаціональних щоденних газетах «Gazeta Wyborcza» і «Rzeczpospolita». Був редактором літературного розділу журналу «Christianitas», фейлетоністом видань «Polityka» і «Wysokie Obcasy Extra». Перу Щепана Твардоха належать романи «Wieczny Grunwald» («Вічний Ґрюнвальд», 2010), який польська критика назвала літературним відкриттям, «Morfina» («Морфій», 2012), «Drach» («Дракон», 2014), «Król» («Король», 2016), кілька збірок оповідань і книга щоденників «Wieloryby i ćmy» («Кити та метелики», 2015).

Творчість письменника відзначено низкою поважних літературних премій, а за кількістю номінацій він є справжнім рекордсменом. Зокрема, бестселер «Drach» у 2014 році було удостоєно премії фонду ім. Косьцельських і німецької літературної премії «Brücke Berlin». А в 2016 році за підсумками читацького голосування, організованого найбільшим польським інтернет-порталом Onet.pl, Щепан Твардох отримав головний приз — автомобіль марки «Mercedes-Benz».

Роман «Морфій» — саме його видавництво «Фабула» має честь представити українському читачеві — критика оцінила як «видатний і в певному сенсі божевільний», назвавши його «надзвичайно сміливим дослідженням чоловічої слабкості і хиткої національної ідентичності, що проявляються в ситуації першого місяця німецької окупації Польщі». Цю книжку було удостоєно премії «Сілезький лавр», Європейської книжкової премії і польської премії «Ніка», що присуджується за найкращу книгу року.

колос
Сергій «Колос» Мартинюк

колос

Сергій «Колос» Мартинюк (1987) — лідер і вокаліст українського гурту «Фіолет», засновник низки супутніх сайд-проектів, арт-директор «Бандерштату» — одного з найбільших українських фестивалів, поет, прозаїк.

Сергій народився в місті Дубно на Рівненщині. Закінчив середню школу в Дубні та історичний факультет (за спеціальністю «Політологія») Східноєвропейського національного університету ім. Лесі Українки в Луцьку.

Його перші публікації побачили світ у 2003 році на сторінках дубенського тижневика «Дзеркало +». Роком пізніше став призером Всеукраїнського конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт МАН з дослідженням на тему «Геральдика Рівненщини».

З 2004 до 2009 року Сергій Мартинюк активно займався громадською діяльністю, брав участь у Помаранчевій революції, працював головним редактором кількох молодіжних видань у Луцьку, був їх постійним автором.

У 2007 році став ідейним натхненником та співорганізатором одного із найдавніших та найрепрезентативніших музичних фестивалів сучасної України — «Бандерштат», що пропагує проукраїнський стиль мислення, українську мову, культуру, життєву активність тощо. Сергій і по сьогодні є арт-директором цього масштабного заходу.

У 2009 році Сергій Мартинюк заснував музичний гурт «Фіолет», один із найпопулярніших молодих поп-рок колективів країни, на рахунку якого чотири повноцінних альбоми, активні теле- і радіоротації, понад десять всеукраїнських турів і десятки тисяч прихильників по всій країні.

Роман «Капітан Смуток», що його пропонує читачам видавництво «Фабула»,— перша і, на наш погляд, вдала спроба письменника опанувати велику прозову форму.

василь тибель
Василь Тибель

василь тибель

Василь Тибель (1961) народився в селі Велике Поле Березнівського району Рівненської області. Закінчив середню школу в місті Березно та Український інститут інженерів водного господарства в Рівному. Кілька років працював інженером-механіком. Перші літературні спроби письменника належать ще до студентських років, але регулярно публікуватися Василь Тибель почав тільки після 2010 року. Першою помітною публікацією стала повість «Вовчиха» (альманах «Нова проза», Луцьк), оповідання й публіцистика письменника регулярно друкувалися у виданнях «Крилаті», «Дніпро», «Літературна Україна», а також у збірках «Велосипед мого серця» (КМ Букс, 2016) і «Каландайка — бурштинові війни» (Рівне, 2017). На рахунку автора також романи «Примари Пустомитського болота» (Вид. Стрільбицького, 2016), «Тріанські рішкунці» («Твердиня», 2015, диплом «Коронації слова — 2015» у номінації «Вибір видавця»), а також роман «Медова казка» («Твердиня», 2016), визнаний кращим прозовим твором для дітей на «Коронації слова — 2016».

Роман «Бурштин», що його представляє читачеві видавництво «Фабула», відзначений третьою премією і дипломом міжнародного конкурсу «Коронація слова — 2018».

Василь Тибель живе в селі Біла Криниця (Рівненська область). Серед захоплень письменника — колекціонування незвичних і рідкісних рослин, квітучих кущів і квітів.

John-Kotter
Джон П. Коттер

John-Kotter

Джон П. Коттер — професор кафедри управління імені Коносуке Мацушіти в Гарвардській школі бізнесу. Закінчив MIT та Гарвард і працює на факультеті школи бізнесу з 1972 року. У 1980-му, у віці тридцяти двох років, отримав посаду штатного професора, таким чином ставши одним з наймолодших за всю історію університету, удостоєних такої честі.
Професор Коттер автор книг «The General Managers» (1982), «Power and Influence: Beyond Formal Authority» (1985), «The Leadership Factor» (1987), «A Force for Change: How Leadership Differs from Management» (1990), «Corporate Culture and Performance» (1992, у співавторстві з Джимом Гескеттом), «The New Rules: How to Succeed in Today’s Post-Corporate World» (1995) та «Leading Change» (1996), усі вони стали бестселерами у жанрі бізнес-літератури в Сполучених Штатах. Він також створив два відеокурси, які здобули чимале схвалення: «Leadership», 1991 та «Corporate Culture», 1993; а також навчальний CD-ROM «Initiating Change», 1997. Загальний проданий наклад його статей, написаних упродовж останніх двадцяти років для «Harvard Business Review», сягає півтора мільйона копій.

Серед численних нагород професора Коттера премія Exxon Mobil за інноваційний підхід до розробки навчального плану для випускників школи бізнесу, премія Johnson, Smith & Knisely за новий погляд на управління бізнесом та премія McKinsey за найкращі статті в «Harvard Business Review». Професор Коттер викладає і магістерську програму з ділового адміністрування та управління в Гарварді, а також часто виступає на зустрічах вищих керівників по всьому світу. Мешкає в Кембриджі, Массачусетс та Ешленді, Нью-Гемпшир, разом з дружиною Ненсі Дірман, донькою Кароліною та сином Джонатаном.

завантаження
Збіґнєв Бжезінський

бжезінский

 

ЗБІҐНЄВ БЖЕЗІНСЬКИЙ (1928–2017) — американський політолог, соціолог і державний діяч. Радник з національної безпеки Президента Джиммі Картера, радник і член правління Центру стратегічних і міжнародних досліджень, професор зовнішньої політики США у Вищій школі міжнародних досліджень Університету ім. Джона Гопкінса. Автор книжки «Стратегічне бачення: Америка і криза глобальної влади» та багатьох інших.

копия
Браян Р. Літтл

брайян літтл
Професор Браян Р. Літтл один із всесвітньовизнаних дослідників у галузі психології особистості та мотиваційної психології. Він є членом Інституту добробуту Кембриджського університету, а також викладає в Департаменті психології та у Кембриджській школі судового бізнесу. Він почесний професор-дослідник Карлтонського університету. Літтл викладав у Карлтонському, Оксфордському, Гарвардському університетах та Університеті Макґілла. Випускники Гарварду тричі поспіль обирали його «улюбленим професором». Мешкає в Кембриджі (Англія) та Оттаві (Канада).

Без имени-1
Лоррейн Ґраббс

Без имени-1

Лоррейн Ґраббс нині президент і керівник компанії «Lessons In Loyalty». У минулому Лоррейн протягом 15 років працювала на керівних посадах в авіакомпанії «Southwest Airlines», зокрема в департаментах маркетингу, кадрів і розвитку лідерства. До приходу в «Southwest Airlines» керувала компанією чартерних перевезень «Aviation Charter International».

Мета книги «Уроки лояльності» — дати організаціям і окремим керівникам інструменти й ресурси для створення позитивної і продуктивної корпоративної культури. Її основну ідею можна висловити так: «Задоволений клієнт починається із задоволеного співробітника»,— оскільки саме зацікавлені та лояльні співробітники створюють лояльних клієнтів. За допомогою презентацій або онлайн-консультацій Лоррейн завжди готова ознайомити вашу організацію з уроками, які неодноразово перевірені на практиці, в яких незмінно підкреслюється необхідність завжди ставити людей на перше місце, тим самим створюючи лояльних співробітників, відданих клієнтів і високі прибутки. Лоррейн Ґраббс мешкає в містечку Кіма (штат Техас). Її дім — невелике судно під назвою «Лояльність».
Зв’язатися з нею можна електронною поштою lgrubbs@LessonsInLoyalty.com.

Адреса сайту компанії «Lessons In Loyalty»: www.LessonsInLoyalty.com

ВИНОКУРОВ САЙТ
Олексій Винокуров

Олексій Винокуров (1969) — російський прозаїк, сценарист і кінопродюсер. Народився в Пермі. Після закінчення філологічного факультету Московського державного педагогічного інституту працював у відділі літератури й мистецтва газети «Московский комсомолец», вів колонку в журналі «Новое время», очолював відділ публіцистики в газеті «Иностранец», був головним редактором журналу «Другой». Разом з Віктором Шендеровичем з 1996  року був постійним автором популярної програми «Куклы» на каналі НТВ. Автор двох десятків телевізійних проектів, у тому числі популярних телесеріалів. Перші оповідання й повісті Олексія Винокурова були пройняті оригінальним гумором, тому Віктор Шендерович назвав його «фабрикою з виробництва смішного». Але надалі це смішне проростає страшним, за звичними речами й подіями відкривається метафізика. Містичне в його книжках і п’єсах не прямолінійне, це радше гофманівське «двосвіття», коли одну й ту саму подію можна пояснити дивом, фантастикою, грою уяви, а можна — цілком реальними причинами. Пізніші книги письменника розгортають Усесвіт як метафору: наш світ, як на початку часів, населений прадавніми істотами, чию природу ми не можемо до кінця збагнути, але з якими співіснуємо.

Починаючи з 1997 року Олексій Винокуров опублікував чотири романи: «О карлике бедном» (1997), «Туда, где нас нет» (1997), «Друг степей» (2014) і  «Люди Черного дракона» (2016). Роман «Ангел пригляду» (2016) з причин, які, певно, вже зрозумілі читачеві, не знайшов видавця в Росії. Олексій Винокуров — лауреат ряду престижних російських літературних нагород. Крім того, письменник займається поглибленим практичним вивченням сучасного Китаю, зокрема містичним виміром бойових мистецтв. Уже понад два десятиліття він тренує внутрішні стилі китайського ушу, насамперед стиль Янши Тайцзицюань у старій даоській традиції. Можливо, з цього захоплення Сходом і народилася переконаність Олексія Винокурова в тому, що вежі зі слонової кістки, у яких живуть письменники, у наш час зазнають безперервних штурмів сучасності, а мистецтво виростає на ґрунті історії, який твориться на наших очах і так само на наших очах може скінчитися, запасти в прірву. Тож завдання письменника — не тільки зафіксувати те, що відбувається тут і зараз, але й осягнути, що за цим стоїть, до чого все рухається…

копія
Зоран Жмирич

Зоран Жмирич (1969) — хорватський письменник, музикант, колумніст, член Хорватського товариства письменників. Він народився, навчався, живе й працює у рідному місті Рієка — це найбільший порт Хорватії на узбережжі Адріатичного моря і третє за величиною місто у країні.

Письменник брав участь у Війні за незалежність Хорватії (1991—1995), і саме цей досвід був покладений в основу його найвідоміших творів. Одним з перших на теренах колишньої Югославії він почав писати про електронні й комп’ютерні ігри, був співзасновником і головним редактором (2001—2010) першого хорватського геймерського сайту. Співпрацював з багатьма комп’ютерними та суспільно-політичними виданнями.

2008 року Зоран Жмирич став фіналістом конкурсу хорватського видавництва VBZ на найкращий неопублікований рукопис з романом «Блокбастер». За рік роман вийшов друком, а у 2010 році був визнаний одним з п’яти найкращих нових романів Хорватії. Зараз «Блокбастер» перекладено італійською, польською і українською (2017) мовами. За цей твір Жмирич удостоєний нагороди Хорватського товариства письменників «Письменницьке перо» за найкращу книжку року (2010) і щорічної премії міста Рієка за творчу працю і культурні досягнення (2011).

Зоран Жмирич є автором романів «Театр тіней» (2002), «Час, який з’їв Пакмен» (2005), «Рієцькі рок-гімни» (2011), «Снопутівник» (2014) і «Записано кулею» (2015).

Видавництво «Фабула» вважає за честь вперше запрезентувати українському читачеві творчість цього автора, яка багато у чому перегукується з сучасними українськими реаліями.