Сарамаго

Жозе Сарамаґо. Сліпота

#ФабулаКнигоманія2018 #FabulaBookMap_31

25/50

Апокаліптичний роман із несподіваним (для мене) фіналом.

Одного дня люди почали раптово сліпнути, і з кожним днем кількість сліпих зростала. Уряд, уважаючи, що ця сліпота заразна, вирішив створити карантин та ізолював хворих і заражених у великій будівлі психіатричної лікарні. Навколо лікарні виставили військових, готових стріляти при будь-якій спробі втечі. Так сліпі люди опинилися в полоні, і постійно до лікарні привозили нових людей. Сліпих ставало так багато, що згодом у лікарні не вистачало місця, і навіть утворилося специфічне сліпе суспільство з бандитським урядом. А там, за парканом, місто і країна переживали свої жахи. Світ став своєрідним чистилищем, яке не всі змогли пройти.

Жозе Сарамаґо влучно показав, як можуть змінюватися люди під впливом страшної кари: одні покірно сприймають випробування, як кару Божу, і приймають його, продовжують жити, пристосовуючись до нового світу, шукаючи нові можливості і змінюючи себе; в інших же оголюються тваринні інстинкти, вони стають непідконтрольними навіть собі і здатними на будь-який злочин. У романі неодноразово показано, як люди можуть піддаватися паніці (інколи просто злякавшись, не маючи на те реальних причин), «заражатися» загальними абсурдними думками, які б не прийшли їм у голови у здоровому стані, опускатися на дно своєї моралі та совісті (навіть не аби забезпечити своє існування, а просто піддавшись масовому психозу). Сліпота показала, хто є якою людиною насправді, і що, будучи зрячими, люди залишалися сліпими всередині.

Поки читала цей роман, я неодноразово змінювала свою думку про нього на протилежну. Але він точно не залишає байдужим.

Опубліковано у #ФабулаКнигоманія2018, Блоги.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.