27. Книга написана молодим автором (до 30 років на момент написання) – #ФабулаКнигоманія2017_27

“Жорстоке небо” Макс Кідрук

Перш за все хочу сказати, що вже читала Кідрука, можливо, як у мене часто буває, не за порядком виходу книжок. Книгою “Твердиня” я була дуже приємно вражена, хоча знайомство з автором почалося з “Навіжених”; “Твердиня” похитнула мій світ, я просто сиділа й читала її, хотілося закрити, щоб з героями не трапилося, те що траплялося, й так само неможливо було не відкривати її знову, тому це просто читаєш і кричиш “нііі”. Книга дійсно справила на мене сильне враження, яке не полишало та не дозволяло повернутися до реального життя декілька днів. До сих пір вважаю, (тобто персонально для мене) що ця книга є найсильнішою книгою автора, трохи прикро, що він сам так не вважає, але те дрібниці. “Бот” теж цікавий, але то вже інша історія.
Мені здавалося що звиклася до манери письма та стилю автора, бачачи його ім’я на обкладинці очікуєш триллеру, сильних емоцій та тексту,що не відпускатиме буквально з першої сторінки. Беручись до “Жорстокого неба” я хотіла розслабитися, напружуючи нерви ;))(ох же ж ці книгомани)). Отож, ця книга насамперерд відрізняється від інших книг автора тим, що головним героєм є особа жіночої статі, а не чоловічої. Кажуть, що це через те, що автору закидали немов книжки виходять трохи “пацанськими”, якщо це так покажіть мені того, хто це сказав.. Головним героєм є Діана Столяр, дочка людини, яка все життя працювала з літаками.

Трошки відволікаючись від теми, скажу ще дві речі:

  • на обкладинці зазначено, що це “роман-катастрофа та детектив в одному флаконі”
  • Максова “пристрасть” до літаків ( до речі в післямові, мені сподобалася та запам’яталася частина, що закінчивши університет та опанувавши знання фізики, до сих пір дивлячись на літаки думається “воно, бляха, літає”)

Щоб не переказувати сюжету, кажу, що сталася авіакатастрофа, для розслідування якої з декретної відпустки висмикують Діану Столяр. Сама історія з літаками мені сподобалася, всі описи, деталі пояснення, причини, чесно кажучи окремо порадував епізод (вибачаюсь за спойлери) “-Як ви знали, що над вами немає хмар? – Я бачив зорі. – Чи ви впевнені в тому, що хмар не було під вами? – Я бачив вогні міста”. Також дуже живим персонажем виявився маленький Данило :), сподобався Марсель Лакруа та більшість епізодів з ним пов’язаних, він був якимось щирим і справжнім; чесно не дуже розумію навіщо Діана пішла до дружини пілота, який керував літаком, що розбився, тобто так, цей епізод описаний реалістично, навіть трошки лякаюче, нагадуючи про попередні романи, але для сюжету це не несло нового, це трошки розчарувало, також мало епізодів з Денисом, тому те, що з ним трапляється в кінці не дуже “б’є” по читачу, а Геннадій, чоловік Діани не дуже подобався з самого початку, тому в його перевтілення не дуже віриться. Як не дивно, мені сподобався Карий, мабуть це через те, що саме з нього починається книжка, даючи читачу шанс на переосмислення, ще він навіював якусь ностальгію по Боту та Твердині.

27. Книга написана молодим автором (до 30 років на момент написання) – #ФабулаКнигоманія2017_27

 

 

 

Опубліковано у Блоги, Книгоманія 2017.

Залишити відповідь