Моє каяття

Жауме Кабре. Моє каяття

#ФабулаКнигоманія2018 #FabulaBookMap_18

37/50

Складний і багатозначний твір. Він розкриває усі перипетії життя Адріа Ардевола, надзвичайно розумної й талановитої людини, а також усе те, що стояло за різними подіями його життя.

Адріа народився і жив у достатньо заможній родині. Його батько був антикваром і тримав крамницю, де продавалися старовинні речі. Тому Адріа зростав у любові до старовини, і хоча згодом не продовжив справу батька, захопився колекціонуванням рукописів відомих творів. Не дивлячись на це, в сім’ї Адріа не вистачало любові: його батьки взагалі не враховували бажання та інтереси Адріа й відверто керували його життям. Мати навіть потай втрутилася в любовні стосунки Адріа, чим значно змінила життя самого Адріа і долю його коханої дівчини Сари. Адріа був зовсім не схожим на своїх батьків, він не мав підприємницького хисту, був довірливим і стриманим. Згодом він все-таки почав займатися улюбленими справами, але гріхи батька і тіні минулого стояли за ним до кінця його життя.

Окрема сюжетна лінія роману – це історія старовинної скрипки Сторіоні (від її народження до останнього власника). Її шлях був сповнений стражданнями і полита кров’ю тих, кому вона належала. Ця скрипка опинилася у родині Адріа Ардевола, який безмежно захоплювався нею, але її трагічне минуле лягло важким тягарем на долю Адріа.

Багато чого вразило в цій книзі. Після читання у мене залишилася думка, що Адріа так ніхто і не кохав по-справжньому. Сара, кохання всього його життя, ставила йому умови, при яких вона буде з ним (незважаючи на те, що ці умови більш-менш зрозумілі, справжнє кохання не повинно будуватися на основі «буду з тобою, якщо» – це вже маніпуляція, а не кохання), тому захоплення вона не викликала. Бернат, найкращий друг Адріа, який протягом усього твору здавався вірним і гарним помічником для Адріа, наприкінці історії стає його зрадником. Він просить вибачення в Адріа, але він міг просто не допускати цієї ситуації, коли треба просити вибачення (я, загалом, була надзвичайно шокована таким його вчинком). Батьки Адріа були надто поглинені у ведення бізнесу у крамниці та задоволення власних амбіції на тлі успіхів Адріа, аби зважати на свого сина. Одна лише Лола Шика, колишня служниця у домі Адріа, була до кінця вірною йому.

Також вражало, як далеко можуть зайти шахраї і на які глибокі струни в людській душі впливати заради матеріальної вигоди, аби заволодіти коштовною річчю. Людському цинізму немає межі.

У цілому, книга читається повільно. І це зовсім не через складність викладу (роман читається неважко) і не через велику кількість персонажів і великий проміжок часу, що охоплює роман (до цього звикаєш і згодом розумієш, хто і коли жив і діяв). Дуже часто під час читання виникало бажання відкласти книгу і подумати про ті речі, які описувалися, було багато влучних висловів про життя і людські стосунки. Мабуть, це та книжка, глибину якої можна зрозуміти, лише дочитавши до кінця й обмисливши її не один день.

Опубліковано у #ФабулаКнигоманія2018, Блоги.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.