30768227_1929811597349154_709880074_o

Він та Вона про “Шпигуна на мільярд доларів” Девіда Е. Гоффмана

#Він – Остап Микитюк

перша емоція

 

Ну що ж, узявши до рук «Шпигуна…» я справді не знав, що очікувати від книги. Тим більше це не просто біографічний нон-фікшн, а ще й тема холодної війни. Я прекрасно розумів, що під палітуркою на мене чекає точно не «бондіана», бо жанр не зовсім той… Десь глибоко у підсвідомості мені здавалося, що на мене чекає дуже плавний і сухий текст. Що ж, я помилився. На 20 сторінці я зрозумів, що ця книга по крутості може змагатись з «Атомною блондинкою» (там ще Шерон Стоун і МакЕвой грають), а то й більше. І чим далі я читав, тим більше округлювались у мене очі і текст поглинав у себе, цілком і повністю. Зрештою я ловив себе на тому, що  почав з текстом діалог і дуже бурхливо реагував на ситуації, які описував автор, переживав за «Сферу» і його зустрічі з агентами ЦРУ.

що вразило

Щодо ЦРУ, то це для мене взагалі було просвітлення. Часто переглядаючи шпигунські фільми чи читаючи художні шпигунські романи, у яких фігурувала якась ця організація, я не зовсім розумів специфіку таких організацій. Чомусь частіше пояснення  губилось поміж сюжетів й персонажів. Та не цього разу. Тепер я чітко розумію відмінності ЦРУ, ФБР і КДБ, роль політичних діячів (президентів, радників тощо) та інших персон не менш  важливих у підтриманні порядку як у якійсь країні окремо, так і у всьому світі загалом.

Вражаючим фактом стало те, що інформація яку надає автор – усі події, люди, локації – реальні. Тобто це могло б бути художньою книгою, але це відбувалось насправді. І відбувалось дуже близько. В тому ж Харкові чи Кременчузі. Зради, небезпечні ситуації на всіх рівнях країни всередині та її стосунки з зовнішнім світом.

 

післясмак

Після прочитання книги залишився серйозний осад від розуміння того, що людина як біологічний вид – це страшний звір, який заради власної вигоди чи під тиском здатен на жахливі речі. І після кожної прочитаної сторінки в голові крутилась думка: а як би ми жили зараз, якби щось у цій історії пішло не так. Я ще більше почав ненавидіти радянський союз (навмисне обидва слова пишу  з маленької), з одногу боку: мені стало шкода людей які жили в той час. Це сотні мільйонів людей, які боялися, які не знали (sic!), що йдучи повз перехожих вулицею, або працюючи  на роботі, чи будучи у власному домі, за стіною в сусідній квартирі та навіть поряд з тобою у ліжку може бути людина, яка згодом зрадить і донесе на тебе. Країна, у якій не можна вільно виражати свої думки і погляди. Країна у якій ти всього лиш мікроскопічна деталь, яку в будь-який момент можуть знищити і замінити на іншу. Країна, у якій людину ламають за власну думку. Це антиутопія Орвела в реальності. Це страшно. Я не хочу жити в такій.
Інше питання – сама «Холодна війна». Я зрозумів її присутність в історії. Я чітко окреслив для себе цю раніше розмиту для мене тему. Я зробив власні висновки і радий, що ця книга потрапила в мої руки.

Кожному хто на неї натрапить, пораджу – читайте її цілком від форзацу до форзацу, читайте всі пояснення в кінці кожного розділу і по крупинках складайте для себе повну картину того поряд з чим жили ви, чи ваші батьки, чи діти. І поряд з чим не повинні жити наступні покоління.
Хочеться подякувати всім, хто доклався до появи книги. Починаючи від автора і тих, хто йому допомагав над її безпосереднім створенням, так і тим, хто переклав її, відредагував, зверстав і оформив, надрукував, зшив і далі за списком. Ця книга рано чи пізно мала вийти українською. Радію, що вона з’явилась у Фабулі))

запитання до автора

 

#Вона – Юлія Мартинович

У школі я обожнювала шпигунські серіали, тож дуже зраділа, коли випала нагода прочитати книжку про шпигуна, та ще й засновану на реальних подіях. Коли я усвідомила, що це зовсім не художня книжка, я перелякалась, бо нон-фікшн зі мною дружити не хоче. Але Девід Е. Гоффман майстер своєї справи, читалось дуже легко, майже як художній твір.

На початку книги ідеться про зародження ЦРУ в Америці, про спроби знайти агентів у СРСР, про тих, хто все ж став їм допомагати і яким чином. Основна ж частина книги це детально розгорнена справа агента “Сфери”, він же Альфред Толкачов. Цей чоловік не міг винести того терору, що чинився в Союзі, тож вирішив допомогти ЦРУ, надаючи секретні дані про радари та літаки, що створювались у СРСР. Він був дуже цікавою людиною, єдине чого бракує в книзі нема його думок, лише листи до ЦРУ, з яких ми дізнаємось про нього.

для кого книга

 

Дуже багато йдеться про інші операції ЦРУ в Москві, але все це лише очима Америки. Тобто ті, хто були героями для Америки, для нас були зрадниками, але якби не вони, то Союз давно напав би на Європу. Але і в Америці знаходилист агенти готові за гроші зрадити всіх і все.

Тож читайте обов’язково. Багато цікавих фактів про шпіонаж та його методи, “холодну війну” та те як жили люди в СРСР ви знайдете в цій книзі.

 

Опубліковано у Блоги, Він, вона і книга.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.