29527019_1918084238521890_424871038_o

Він та Вона про “Маджонг” Олексія Нікітіна

Він – Андрій Шевчук.

маджонгпершаемоція

Перша емоція.

З перших сторінок книжка викликає приємні емоції.  Автор зумів передати характери героїв, атмосферу локацій і при цьому не втомив читача.

Що вразило.

Не можу сказати, що був особливо вражений певними моментами в книзі. Так, неочікуваною виявилась історія з Бідоном та Євгеном Львовом, але до «Я вражений» це трохи не дотягує.  Хоча сам сюжет, локації, дійові особи, атмосфера роману – все це дуже сподобалось.

Післясмак.

Книга залишає приємний післясмак, навіює роздуми, адже автор залишає кілька незакритих питань, даючи змогу читачеві проявити власну фантазію.

 

 

 

маджонгщовразилоЗапитання до автора.

Що мав на увазі автор, написавши в кінці книги, що «міста Семипалатинська більше не існує на мапі світу»?

 

 

Для кого ця книга.

Книга буде цікавою для широкого кола читачів.

Тут описано і тонкощі роботи букіністів, і особливості ведення великого бізнесу в Україні, є трохи історії та містики, показано протистояння друкованої книги і сучасних цифрових видань, стосунки «старої школи» і молодого покоління – і все це заплетено в легку детективну історію-розслідування на тлі гри в маджонг.

Як це все взаємопов’язано, запитаєте ви? Читайте книгу – не пошкодуєте, відповім вам я )
маджонгпіслясмак

 

 

 

 

 

Вона – Елла Яцута

Перша емоція.

Що таке «маджонг»? Перші асоціації – Давній Китай, чоловіки в капелюхах конічної форми, що схилилися над фігурками з ієрогліфами. Але як це пов’язати з Україною і сучасним українським автором?

Книга починається. «У маджонг грають четверо гравців. Кожен з них грає сам за себе».

Китайці в капелюхах набувають обрисів компанії з чотирьох друзів –  Гладкого Барселони, Зеленого Фірштейна, Старого Качалова і Сонечки. Впродовж усієї книги вони грають у гру, яка потрапила їм до рук років п’ятнадцять тому, ніхто вже і не пам’ятає як. Під час гри вони розкидають фігури, обговорють побутові, політичні, історичні теми — поверхово, ніби випадково. Вони – тло, каркас історії, що розгортається перед читачем.

 

Напівдетективна історія пов’язана з пошуком рукопису третього тому «Мертвих душ», який випадково виринув під час аукціону в Німеччині. Архів з господарськими документами російського князя (а серед них і рукопис) зацікавлює низку з бібліофілів і багатих колекціонерів. Але «кожен з них грає сам за себе».

Герої ведуть нас до похмурого міста Семипалатинська, що в Казахстані, знайомлять з різношерстим населенням київської Петрівки, часом затягують у вже зовсім містичні місця/простори.маджонгзапитаннядоавтора

Що вразило.

Спочатку сюжет розвивався дуже виважено й рівно, але в один момент автору вдалося перетворити легке детективне чтиво в історію, над якою треба міркувати. З’явилась потреба повернутися назад і ще раз проглянути діалоги, акценти, емоції/реакції окремих персонажів.

 

 

Післясмак.

У списку бажань з’явилося два пункти:

  • знайти маджонг, зібрати друзів і зіграти;
  • подумати, чи не варто змінити діяльність і почати полювання на давні рукописи?

Минула ніч після прочитання книги, а хочеться знов і знов про неї подумати, виникає постійне враження, ніби я щось пропустила, можливо, якійсь деталі не надала відповідного значення. Я перечитаю її ще раз, пізніше, але точно перечитаю.

 

Запитання до автора.

Чому лось, вовк і ведмідь? Google каже, що лось – символ перевтілення чи Землі (у народів Півночі і Сибіру). А що скаже автор? Можливо, порадить, що «підчитати», аби розшифрувати його текст?

маджонгдлякогокнигаДля кого ця книга.

Для людей, які люблять загадки і знають, що таке годинами копирсатися в запилених старих книгарнях серед тисячі загублених/забутих книжок, рукописів, альбомів. Ця книжка для авантюристів.

 

 

 

Опубліковано у Блоги, Він, вона і книга.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.