СПБ

Віктор Гюго “Собор Паризької Богоматері”

Історія неймовірного кохання Квазімодо, чарівної наївності Есмеральди та загадкового зла, яке втілював у собі Клод Фроло вразила мене ще у дитинстві, щоправда тоді я її прочитав у скроченому, редагованому варіанті циклу “Книги для дітей” не-пам’ятаю-якого видання. Також у той період життя мені запав у душу французький мюзикл: як на мене. просто генільний зразок світової музики, жанру мюзіклу. Але все ж таки зараз, коли нарешті прочитав повну версію цього твору, я розумію, що ані музична адаптація, ані книга для дітей, не передає тієї атмосфери. яку створив Віктор Гюго. Оигінальна версія книги – це класичний історичний роман, подекуди читається достатньо складно, адже, напевно, головним завданням автора було передати атмосферу Парижа XV століття. Саме тому сучасному читачу деякі моменти можуть бути не зрозумілими (якщо ви звичайно не історик). А ось сама історія відносин головних героїв, як це не дивно, мені здалася лише фоном для втілення Віктором Гюго деяких філософських ідей, які стосуються мистецтва. літератури й архітектури, і створення панорами Парижа. Хоча, безумовно, хитросплітіння долі Квазімодо, Есмеральди та компанії відіграють важливу роль у композиції роману і насамперед вони змушують читачів багатьох поколінь і різного віку знову і знову відкривати цю книгу.

2/50

#класичний_роман

#ФабулаКнигоманія2017_7

Опубліковано у Блоги, Книгоманія 2017.

Залишити відповідь