17021518_1362782510452912_1217205877886375585_n

Вацлав Гавел «Промови та есеї»

#ФабулаКнигоманія2017_6 #ФабулаКнигоманія2017

Симпатія до тієї чи іншої літератури розпочинається з пізнавання в ній близьких та зрозумілих ідей, думок, осмислень. Інколи краще або зрозуміліше сформульованих.
Перед читанням цієї книжки варто ознайомитися з персоналією самого автора.
Вацлав Гавел – дисидент, перший президент Чехії, лідер Празької весни, драматург, есеїст, критик комунізму.
Так неочікуванно дико пізнавати у листах, які згадують сімдесяті, вісімдесяті роки у Чехословаччині актуальні нам досьогодні проблеми.
Зрештою, попорядку.
Збірка есеїв та промов Вацлава Гавела поєднала 5 відбитків історії.
Гавел розбирає суспільство і те, що у ньому відбувається на мотиви і першопричини, оглядаючи окремо історію, ідеологію, тоталітаризм, політику та неодмінно добавляючи роз’яснення/спрощення що хоче сказати тими чи іншими висновками, неодмінно шукаючи і знаходячи у цьому сенс.
І якби не хотілось мені сказати, читаючи його твори, що це про період з життя моєї мами, її молодості, це буде неправдою.
Хоча в тому суспільстві воно б пізнавалось і розумілось куди краще.
Хоча в тому суспільстві метод екзистенційного страху, відчуття постійної непевності (чи то відсутності будь-яких гарантій), постійної загрози, які перетворюють людей у споживацьке стадо, були б зрозуміліші.
Нам здається, що зараз у нас є право слова і голосу, і усвідомлення того, що всі рішення, які ми приймаємо, це який купити холодильник, чи якого кольору придбати машину, яку поставити аватарку були б образливими.
Але, я знаю, що і сьогодні великий відсоток людей є жертвами цього екзистенційного тиску, цього постійного страху «вижити» за рахунок власної гідності; перетерпіти, щоб не ризикувати; лицемірити, щоб зберегти накоплене.
Впізнаєте?!
Автор розповідає також і про те, що відбувається з людьми, які будучи довго під тиском, звільнюються від нього, про потребу рівноваги і справедливості.
Хіба не її ми бачили як побічні наслідки Революції Гідності.
Поки частина суспільства бурчала про пам’ятники і свавілля інша частина випустила свої образи, вивільнила своє почуття Гідності і почала шукати йому точку опори, яка б встановила рівновагу.
То чия це була вина?
Власне, сенси мають для Гавела особливе значення, адже він бачить себе прихильником «антиполітичної політики», політики, що є «одним із способів пошуку та віднайдення сенсу життя; того як його боронити і як йому служити…».
Не менше уваги приділяє Автор поняттям Гідності, Совісті, Відповідальності, Феномену співчуття і всього того, що довгий час належало до «скасованого світу особистих переживань» , коли успіх був близьким Егоїзму, Кар’єризму, Системі, Апарату і, по-суті лицемірству, в результаті чого до влади приходили люди, які готові були займатись чим завгодно заради влади. Така собі влада заради влади.
Вацлав Гавел бачить потребу у відновленні «природнього світу» речей, потребу у моралі, відповідальності, гідності.
Книжка емоційна, справжня і повна цікавих образів та зрівнянь.
Читайте, просвітлюйтесь, захоплюйтесь.
Книголюб-оглядач Олеся Венгринович

Опубліковано у Блоги, Книгоманія 2017.