16473597_1341784909219339_8052155069942760324_n

Умберто Еко «Ім’я рози»

Історія одного фанатизму

#ФабулаКнигоманія2017_1 #ФабулаКнигоманія2017

Любов до Бога, вченості, книжок, мови – це добрі чесноти освіченої людини. Але це якщо в міру, а що коли через край?

Якщо через край, то може вийти гарний детектив, напружений, сильний і багатошаровий як в Умберто Еко.
Хоча, ймовірно, що як в Умберто Еко ні в кого іншого не вийде. Особливо, враховуючи той факт, що твір став втіленням ідей Еко стосовно постмодерних творів.
Власне, розповідаючи про цю книжку варто звернути увагу на те, що роман/детектив (!) розрахований на абсолютно різну аудиторію.
І чим більше у вас знань з теології, філософії та історії тим цікавіше вам читатиметься.
Всі події/суперечки у книжці крутяться довкола релігії та науки.
Автор створює історію, події якої відбуваються 7 днів у монастирі в Італії на початку XIV століття.
Головні герої – прототипи героїв Конан Дойля пізнаються вже за іменами: Адсо із Мелька (хіба ж не нагадує Ватсона?) – помічник і писар, і проникливий брат Вільям із Баскервіля.
Щоправда, його проникливість дасть йому сил хіба волочитись по слідах убивці, приходячи на місце біди із запізненням. Але з якою мудрістю та іронією він буде вести розслідування.

Зрештою, як я згадувала вище твір багатошаровий.
Верхній – найпомітніший і найдоступніший шар – це детектив. Хороший, іронічний детектив вміло вправлений в історичні декорації. З безліччю докладно виписаних деталей, не дивлячись на те, що монастир автор вигадав. Хоча в книжці у вас буде і план будівель, опочивалень, вежі і т.д.
І нехай вас не засмучує той факт, що перших сто сторінок ви читатимете довго. Це все важливо, адже ця інформація допоможе вам бути не читачем, а свідком подій, які надалі буде відтворювати ваша уява.
Другий, не менш цікавий шар для книголюбів це роздуми довкола призначення і значення літератури. Важливості прийняття та осмислення знань, діалогів між книгами (перегуків) та місцем літератури у житті мудрої людини.
«Книги існують не для того, щоб у них вірити, а щоб їх вивчати…» – повчатиме молодого новіція Вільям. І таких роздумів про роль та значення книг у детективі немало.
Третій шар – це філософський роздум довкола релігії та різних явищ у ній. В цій книжці зійдуться представники різних поглядів на убогість та багатство, мирське та духовне.
«Коли в гру вступає володіння мирськими речами, людям важко міркувати по справедливості», – заявляє в одному із діалогів Навчитель.
Мені здається, що Умберто Еко безкінечно прихильно ставився до кожного із своїх персонажів, адже кожен із найнегативніших персонажів наділений чеснотами.
А поруч з тим, автор витримує парадигму літературної боротьби добра і зла, та наділяючи негативних персонажів інтелектом та вірою створює справжнього лиходія. Лиходія, який вселяє холод і жах, адже він виявляється розумнішим від багатьох добрих і чесних мужів.
Адже чи зміг би жалюгідний лиходій нав’язати нашому мудрому героєві ідею апокаліптичного сценарію? Чи він сам собі його вигадає?
А загалом книжка про фанатизм. Про той фанатизм, який вбиває у людині здатність тверезо мислити і перетворює покликання у залежність, у маніакальну зацикленність, яка ставить матеріальні речі, посади, потрібний хід речей вище життя людини. А значить вище будь-якої релігії.
Бо що значитимуть смерті для головного антагоніста, який у своїй залежності відчує себе «рукою Божою»? Звичайна річ, буденна річ – химерне вбивство.
Книжка сильна, потребує часу та уваги, а потім нагороджує естетичним задоволенням посвяченого у нереально важливі процеси та їх таїнство.
Обов’язково, через час, перечитаю її ще раз.
книголюб-оглядач Олеся Венгринович

Опубліковано у Блоги, Книгоманія 2017.