16728992_1348012785263218_998715196824347522_n

Улас Самчук «Марія: Хроніка одного життя» Видання друге

#ФабулаКнигоманія2017_38

Коли читала цю книжку вперше, мені було десь близько 13 років.

Читала, як звикла, вночі і за ніч, і ридала над долею бідолашної жінки, яка від народження і до смерті зазнала так мало радості, пережила так багато втрат і кривди.
Хтось з іноземних авторів (не згадаю зараз прізвища) у своїй книжці, обговорюючи сенс проблемної/недитячої літератури у шкільній програмі устами героїні роз’яснює що книжки про важкі долі дітям треба читати, щоби вони вчились милосердю, щоб розуміли що довкола них є інші люди зі своїми індивідуальними трагедіями, страхами і болем.
Чи не про неї?
Ця книжка – це опоетизований репортаж важкої жіночої долі кінця ХІХ – початку ХХ століття. Хоча, мабуть, не тільки жіночої. Історичний зріз національної пам’яті виглядає одинаково непривабливо для всіх.
Це той період історії, коли людські життя не мають ніякої ціни і жодного вибору.
Поетичність і відкритість оповіді перевертає нутро. На цей раз особливо болюче читалися Маріїні втрати.
Божечки, чи могла б я подумати, що такими щемними такими милими і жалісними словами втрату дитини матір’ю оповість чоловік.
Мабуть, це і є основним. Щира і жаліслива оповідь про мужність серед підлості та біди.
Вдруге читала цю книжку за місяць після родів, і хто знайомий із змістом книги, мабуть, уявляє, який психоз я собі створила із вивертанням усіх страхів/болів та жалів.
Це книжка з мого дитинства, хоч я і не пригадаю чи була вона у шкільній програмі.
Автор розділив книжку на 3 частини за хронологією:
Перша частина – Книга про народження Марії – оповідає про те як Марія стала сиротою, як пішла в найми, як присяглась чекати Корнія, але вийшла за Гната, народження та смерті Маріїних дітей. І завершується поверненням Корнія та розлученням Марії.
Книга днів Марії – друга частина оповіді розказує про життя Марії з Корнієм. Бідування. Аборт. Та про їхній розвиток від колишніх наймитів і до ґаздів. Народження дітей.
Книга про хліб – Третя частина. Частина про занепад, де все створене та надбане раніше рушиться, розладжується. Шокуючі картини насилля, грабунку та злочинів проти українського народу. Смерть Марії.
У кожній з частин багато більше подій, ніж я згадала, гострих перипетій та конфліктів, втрат, зрад, розчарувань і важкого відчаю. Змін влади і безвладдя, воєн, революцій, випадків мародерства і нерегульованого безчинства.
Але, попри всю опоетизовану мову оповіді, це відбиток, – шалено точний відбиток тієї винищуваної епохи, пам’ять про яку нам треба берегти кожною клітиною пам’яті.
Книжка вражаюче сумна, гарна і жорстока.
Рекомендую прочитати всім «як страшно жить». Такий екскурс в безкарність добре отвережує від рекламно_ТВшного нальоту.

книголюб-оглядач Олеся Венгринович

Опубліковано у Блоги, Книгоманія 2017.