sf0169

Тільки для божевільних

Дійшла до думки, що та чи інша книга “знаходить нас” в правильний час, в правильний настрій, в правильній життєвій ситуації. Так сталося і з “Степовим вовком” Г.Гессе. Хоча на далекому третьому курсі ми про цей твір згадували, вивчали ж – “Гру в бісер”.
Це неймовірна книга, як і у всіх “серйозних” – конкретного жанру немає, тут синкретизм – філософського (екзистенційного), детективного, любовного, пригодницького, урбаністичного…
Головний герой знаходиться на роздоріжжі власних проблем і страхів – життя vs смерть,особистість vs суспільство, творчість-наука vs буденність, людське начало vs тваринне, екзистенційна криза, хвороби, криза середнього віку…
Людина, втомлена життям, вчиться жити заново, вчиться радіти, вчиться бути людиною, бачить як могло б бути, якби… , розуміє свої помилки, намагається зрозуміти себе, суспільство, світ.
Роман невеликий за обсягом, та читається довго і важко, потребує осмислення кожної сторінки. А кожна сторінка просто просочена якоюсь страхітливою фатальністю. Це суцільний текст у тексті.
Аж у післямові автор дає ключ до прочитання образу й історії, хоча й розуміє, що це неправильно, адже межі розуміння твору автора і читача взагалі рідко коли співпадають.
Проте книга дійсно не про кризу, що веде до смерті, а про кризу, що веде до одужання.

#ФабулаКнигоманія2017_13 Тільки книга не з шкільної програми, а університетської)

Опубліковано у Блоги, Книгоманія 2017.