“Посиденьки з книгоманом”. Таня Пилипець

Корінна львів’янка, яка обожнює свою країну і книжки. Генераторка креативу. Незважаючи на серйозний стаж (понад 20 років) роботи у бібліотечній сфері, а останні 2 роки на посаді директорки Львівської обласної бібліотеки для юнацтва ім Романа Іваничука, її неможливо не назвати проактивною. Сьогодні у «Посиденьках…» ми поспілкуємось з надзвичайно світлою і ніжною Тетяною Пилипець.

38872921_1687217094661084_877096097812578304_n

Привіт, Тетяно. Ти справжня Книгоманка, з великої літери. У тебе за спиною неймовірна кількість модерацій книжкових подій, організації книжкових фестивалів, флешмобів та багато іншого. Розкажи нам, а з чого почалася твоя любов до книг?

 

З мого таточка! Я не вмію і не можу пояснити, як він це зробив! Але я розуміла, що книги – найприємніший і найшвидший шлях до елітності (у найпрекраснішому сенсі цього слова) та інтелектуальності! А те, що залишається після читання у твоїй голові/душі/серці,  не можна відібрати ніяким способом. Хіба разом із життям…

 

 

Окрім того, що ти міцно присутня у літературному процесі нашої країни, ти ще й обіймаєш посаду директорки бібліотеки. Розкажи про це. З якими викликами стикається сучасна бібліотека в реаліях нашої країни?

 

Про проблеми – лише пунктиром, не люблю зосереджуватись на негативі, але як адміністратор маю чітко їх окреслювати… По-перше, відсутність програмного забезпечення для багатьох бібліотечних процесів, як, до прикладу, глобальної каталогізації. По-друге, низька оплата праці і звідси кадровий голод. По-третє, складне внутрішньобібліотечне ієрархічне підпорядкування, яке приводить до надто довгої дороги нової книги до читача і гонитви за безглуздими плановими показниками. Але… Бібліотекарі є дилерами офіційного безпечного наркотика, який спричиняє звикання, а в особливо великих дозах сприяє посиленій роботі мозку. І це – книги, це – читання як процес. Це неймовірно мотивує. Бути бійцем інформаційного фронту почесно і місійно! Як би пафосно це не звучало…

 

Як ти справляєшся з цим? Розкажи, що цікавого та нетипового відбувається у твої бібліотеці?

 

Бібліотека_на_Ринку_9, Бібліотека_Іваничука, Львівська обласна бібліотека для юнацтва — це все ми! Багатоликі і багаторукі. Для себе майже два роки тому вирішили, що наша фішка – гостьова діяльність. Це набагато ширше, ніж звиклі презентації, адже гостем бібліотеки стає будь-хто, якщо його діяльність надихає і веде за собою – від «зірки» сцени до найсумліннішого львівського водія) Звісно, є пріоритетні напрямки – мій авторський проект #ЗаЖиве, до якого долучаємо суспільних лідерів, улюбленців соціуму, які довіряють нам найсокровенніше і дарують свою щирість. Проект «Театр в бібліотеці» запрошує у закулісся кожного охочого, а ще – мовні клуби, litOsvita, школи лідерства, Лампові зустрічі (куди дорослим вхід заборонено), соціальне танго, етно-майстерня пісні «Гурби», плейбек-театр, співучасть у програмах із оздоровлення/схуднення… Готуємо сторітелінги і бібліодвіжитарії для зустрічей з колегами під час найрізноманітніших книжкових толок і бібліофестів у Херсоні, Чернігові, Черкасах, Краматорську, Запоріжжі, Маріуполі, Ризі, Гельсінки, Києві. Пріоритетом нині для нашої бібліотеки є сучасна українська література, тому вже два роки спецфонди (а щороку це 200 тис. грн) в основному спрямовані на купівлю книг сучасних авторів. Зрештою, вони і є наша головна любов – ВОНИ, літературні небожителі!

42441888_1815417638535426_4040615196677373952_n

 

Є дивна звичка нюхати книги. Як виявилось, дуже поширена звичка) Читати люблю в дорозі, на терасах кав‘ярень і… в готелях чужих міст! Коли я опиняюсь щоразу у новому місці, книги відразу роблять його моїм домом. І це надзвичайне відчуття!

Ти любиш поезію, і це знають усі. Твій найулюбленіших поет – Сергій Жадан. А кого з усього потоку молодих літераторів ти б виділила зараз?

#Жаданнашевсе – моя багаторічна мантра) Сергій формував і формує мій читацький світогляд не одне десятиріччя та, без сумніву, впливає і на мої життєві цінності. Щодо авторів, які входять у літературу, то серйозні претенденти на мою постійну читацьку любов – це Віктор Янкевич, Ярина Каторож, Богдан Кухта, Аня Яблучна, Анастасія Нікуліна. А до Остапа Микитюка я прикипіла читацькою душею з першої зустрічі Живої бібліотеки у Сіверодонецьку!

 

 

Що любить не публічна особа, а мама і жінка Таня Пилипець?

 

З того, що можна озвучувати у вихованому товаристві – мандри, читання, театр, спорт, танці, адекватні світські раути і знову мандри, які у моєму розумінні всьому початок і всьому завершення. Я дуже люблю знаходити компроміс, люблю розуміти своїх дітей, люблю, що мої батьки живі/здорові, люблю повернення коханого, з яким ми мешкаємо на дві країни, люблю подруг, з якими можна змістовно помовчати. Люблю, бо люблю. І люблю багато. Зате коли ненавиджу, то здатна на емоційне торнадо(

39277857_1768179146592609_2584999047181893632_n

 

Традиційне прохання — наведи нам свій топ-5 книг, які б ти порадила прочитати кожному.

 

 

Страшне питання. Боюсь його найбільше. Тому обмежусь «Рейтингом книг, без яких 2018-й був би для мене нестерпним»:

  1. «Позивний Бандерас» Артемія Кірсанова, Сергія Дзюби
  2. «Війна і ми» Сергія Пантюка
  3. «Антена» Сергія Жадана
  4. «Суфле» Асли Перкер
  5. «Розка» Олени Стяжкіної

 

 

 

 

Твої побажання нашим читачам

Не буду закликати «Читайте»! Адже це процес глибоко індивідуальний і елітарний. Просто хочу нагадати, що читання книг – найдешевший і найдемократичніший спосіб не виглядати, а бути розумним. Зрештою, книги – єдиний шлях не лише до розуму, а й до мудрості.

Опубліковано у Посиденьки з книгоманом.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.