IMG_0450-788x1024

Талант, що лякає

п.20. Книга, в якій дії відбуваються в місцях, де я б хотіла побувати

Патриція Гайсміт “Талановитий містер Ріплі”

Коли купувала цю книгу, ще не знала достеменно, про що в ній ітиметься, але обкладинка ясно дала зрозуміти, що це скоріш за все детектив: лодка, що пливе морем і залишає за собою яскравий кривавий слід. Ця обкладинка і досі тривожить мою уяву, ось зараз допишу відгук і запхаю книгу кудись подалі, щоб не попадалася на очі і не лякала))).

Роман по-справжньому мене розхвилював. Чи то я так перейнялася тим, що подібні містери Ріплі можуть спокійненько ходити серед нас, чи тим, що злочин головного героя залишився не розкритим. У будь-якому разі авторка зуміла так змалювати психопата, що це не може не чіпати.

Том Ріплі – непримітний молодий чоловік, у нього немає постійного житла і роботи, немає рідних (крім тітки) і навіть друзів, хіба що знайомі, з якими він спілкується вкрай неохоче. Йому б хотілося стати іншим – багатим, успішним, впевненим у собі. Том іде на вбивство, щоб мати змогу жити чужим життям, і коли стає Дікі Ґрінліфом, отримує від цього неабияку насолоду, адже не тільки носить його дорогі речі і користується його грошима, а, копіюючи свою жертву, поводиться впевненіше і розкутіше.

“Талановитий містер Ріплі” – психологічний детектив. В чому ж полягає талант містера Ріплі? Та в тому, що безбарвний Том може легко перевтілитися в іншу особу – скопіювати манери, голос і навіть зовнішність. Він вміє змоделювати різні ситуації і наперед підготуватися, щоб уникнути неприємностей, непогано розбирається в психології інших людей. Але цей його “талант” базується тільки на тому, що Томові страшенно хочеться бути кимось, бо сам він не має ніякої цінності ні для себе, ні для інших.

Дія твору відбувається переважним чином в Італії – Палермо, Рим, Венеція. На початку роману Ріплі відправляється з Америки в Монджибелло, селище на березі моря, де люди ведуть розмірений спосіб життя, п’ють смачну каву, добре вино, купаються в морі і насолоджуються життям. Мені не доводилося бути в Італії, але мрію, що колись я потраплю хоча б на кілька днів у цю чудову країну і побачу на власні очі усі ті пам’ятки культури, серед яких прагнув жити Том Ріплі. Хоч по правді мені потрібно кілька днів, щоб трохи забулася атмосфера роману, бо він залишив досить гнітючий післясмак, а тоді я знову захочу в Італію з колишньою силою)).
З цих міркувань я записую цей роман під пунктом 20, бо дія в ньому відбувається в тих місцях, які я таки хотіла б відвідати.

 

Лариса Мончак

Опубліковано у Блоги, Книгоманія 2017.

Залишити відповідь