_DSC5355

Спогадограма

28/52 Книга, в якій головний герой — жінка – #ФабулаКнигоманія2017_48

Яцек Денель «Ляля»

Описувати «Лялю» важко. Враження від неї двозначні. Спочатку читається складно, бо не можливо вловити хронологію подій (а її, власне, ніхто й не дотримується – ні автор, ні головна героїня). Тільки згодом стає зрозуміло, що розповідь складається зі стихійних спогадів, і вони не вибирають, як та коли виринати із глибин пам’яті старенької бабусі, а з’являються собі раз по раз, все примхливіше, мінливіше і рідше. Це колись ті спогади про життя цілого роду були яскравими й детальними. Вони огортали слухачів – дітей, онуків – блиском і відгомоном минулих епох. А зараз – як понівечені війнами картини, витягнуті на світ Божий із сирих напівпідвалів музейних сховищ, що їх намагаються відреставрувати, але бракне чи то підходящих фарб, чи то належної майстерності…

Десь до середини книжки просуватися в читанні вдається дуже повільно, зате друга половина – не відпускає. Ти вже знаєш і впізнаєш усіх цих незліченних персонажів-родичів-сусідів-предків-друзів-зрадників-окупантів, нарешті розумієш між ними зв’язок, відчуваєш непоборну цікавість до їхньої подальшої долі. Адже – революції і війни, багатства і збанкрутіння, жінки чоловіків та чоловіки жінок, селяни і міщани, поляки, українці, євреї, німці, росіяни… Та кінцівка зводить все нанівець. Тобто, показує, що все те вже не є важливим. Усе сиплеться і попеліє, блякне і вицвітає. Ляля згасає, для неї втрачається значення часу та простору, для неї стираються географічні межі та рубежі епох… І її онук намагається відвоювати та втримати хоча б крихти зі столу – із цього бенкету життя сильної та гордої жінки – щоб згодувати їх нам. Голодним спостерігачам.

#ФабулаКнигоманія2017 #ФабулаКнигоманія2017_48 #іринастахурська

 

Дякую.

З повагою,

Ірина Стахурська

Опубліковано у Блоги, Книгоманія 2017.

Залишити відповідь