16174977_1325653410832489_5895119889033332906_n

“Штайнгоф” Карола Ганссон

#ФабулаКнигоманія2017_48 #ФабулаКнигоманія2017

Втікання. Мовчання. Темрява.

Після прочитання цієї книги найважче було почати відгук. Непросто було виокремити найважливіше про що хотілось говорити.

Що страшніше? Втікання? Переживання втрати? Картання себе за вчинки, які не встиг зробити? Чи той відразливий стан, коли питання, бажання, сльози та гіркота застигають у горлі твого емоційного поля як желе і давлять/нищать реальність, образи людей, а згодом і психо-емоційний стан…
до занурення у темряву…

«Я думаю, коли мусиш утікати – це завжди трагедія, навіть якщо вона відбувається в межах однієї країни», – такими словами завершила передмову до книги авторка, ромірковуючи про те, що відбувається зараз в Україні, і, разом з тим, проводячи паралелі між цією історією і сотні історій, які продовжують траплятись на Сході.

Події історії, розказаної в книзі розпочинаються в період придушення Угорського повстання.
Того повстання, наслідком якого 200 тисяч угорців стали біженцями.
Головна героїня – молода вчителька Маґда, рятує учениць, яких не змогли забрати батьки, перевівши через гори в Австрію.
Там вона опиняється у таборі для біженців, і її історія відчудження та мовчання починається просто там.
Згодом їй знайдуть роботу, а потім вона зустріне коханого чоловіка, але мовчання рефреном звучатиме у ній, перев’язане сотнями неоплаканих втрат і незроблених вчинків.
Жаль, ізоляція між людей і мовчання пробирають кожне речення, оплакують минуле, яке виплескується то музикою, то вчинками, то паралелями подій.
Аж поки…
головна героїня не втрачає відчуття реальності і однієї ночі не йде за голосом хлопчика, якого колись віддала у таборі для біженців і про якого думала останніх 6 років.
Так вона опиняється у божевільні.
Штайнгоф – це назва того закладу.
Протягом всієї історії Маґда шукає можливості виговоритись, виповісти все наболіле.
Але її чоловік Томас переконаний, що минуле треба забувати і не давати йому отруювати себе, бо минуле не лише небезпечне, а й деструктивне.
Крок за кроком авторка показує пошуки вибавлення Маґди, її шукання світла і полегкості, які завершуються нічим.
І з кожною поразкою героїня щоразу далі віддаляється від реальності, втрачає минуле, себе, а згодом і тверезий глузд.
Мовчання поглинає її. Вбирає у себе.

Історія завершиться вибавленням і головна героїня врешті дочекається очікуваних відповідей та розповідей про маму Томаса, про минуле, про Будапешт, про сумніви і про Йожефа.
Із запізненням в багато місяців, із скаженої апатичної втоми буде повертатись із мовчання до сонця.

Книга вражаюче пронизлива і відверта.
Серйозні питання, непрості теми і напрочуд ритмічне чтиво.
І істини, які завжди десь посередині.

книголюб-оглядач Олеся Венгринович

Опубліковано у Блоги, Книгоманія 2017.