ishigyroforym_1

“Що ховається за яскравою обкладинкою?”

#ФабулаКнигоманія2017_30

Практично ніколи не вибираю книжки тільки за красиву обкладинку. У випадку із Кадзуо Ішіґуро я вже була знайома з творчістю автора, коли в нас вийшло надзвичайно красиве видання його «Не відпускай мене» (перший переклад книжки авторства Ішіґуро українською). Тому й не вагалася і вирішила, що точно хочу мати цю книжку в своїй бібліотеці – незвичайний папір, просто магнетичні графічні ілюстрації (і велика їх кількість), дуже гарна обкладинка як на вигляд, так і на дотик. Але нехай вас не вводить в оману яскравий оранжевий колір, використаний в оформленні, бо зміст книжки далекий від радісних барв. Це сумна, я б навіть сказала – жахлива, але тиха історія про крах надії, про приреченість, про байдужість і жорстокість, такі властиві людському суспільству.


В альтернативній Англії, описаній Ішіґуро, вирощують клонів-донорів для подальшої виїмки з них органів, призначених для пересадки хворим людям. До цього їх готують протягом всього життя, і сприймають клони призначену їм долю, як належне – ніякого спротиву, бунту, чи думок про можливу втечу. Виїмки органів продовжуються, доки клон не «вичерпується»…

Один із закладів стає експереминтальним – тут групка ентузіастів починає не просто вирощувати біологічний матеріал, а виховувати клонів як людей, спонукати до поетичної та художньої творчості, намагаючись довести таким чином наявність у них душі. Експеримент мав би всі підстави вважатися успішним, але суспільство виявилось не готовим відмовитись від таких методів лікування, навіть попри його цілковиту аморальність. Тому навіть найменше, на що могли надіятися головні герої – короткочасне відтермінування виїмок, аби мати змогу провести трохи більше часу одне з одним перед остаточним «вичерпанням», виявляється недосяжним. Це підняло б надто незручні питання перед суспільством про те, що донори теж вміють творити, любити, і попросту хочуть жити; а так – їх можна просто уникати, робити вигляд, що нічого такого просто не існує та не задумуватись на тим, звідки беруться органи для пересадок. Не чекайте від книжки щасливого фіналу, чекайте реальних відповідей на питання, що насправді станеться, якщо б людство стало на подібний шлях.

 

Дякую.

З повагою,
Ірина Стахурська

#ФабулаКнигоманія2017 #ФабулаКнигоманія2017_33 #іринастахурська
Опубліковано у Блоги, Книгоманія 2017.

Залишити відповідь