IMG_0514

С.Жадан “Ворошиловград”


Це другий роман Жадана, який я прочитала останнім часом. Він мені видався сильнішим, ніж “Депеш Мод”, відчувається, що автор зріс у своїй майстерності, можу навіть сказати, шо у “Ворошиловграді” Жадан мене вразив. З одного боку, читаючи роман була картинка перед очима, наче кадри з фільмів Кустуріци – напівзакинута заправка, безмежні кукурудзяні поля, цигани, монголи, бандити, бізнесмени…, а з іншого – надзвичайна поетичність в описах природи і зображенні подій. Відкривши навмання книгу, приведу кілька прикладів:

На початку жовтня дні короткі, як кар’єра футболіста…
Небо вночі схоже на чорні поля. Повітря, ніби чорноземи, наповнене рухом і насінням.
Сонце, ніби течією, відносило на захід.
Небо ставало чорним і високим, сузір’я проступали на ньому, мов обличчя на фотоплівці.

Ця поетичність і щедрість автора на метафори підкуповують читача, пробуджують певну ностальгію і підкреслюють нюанси з життя маленького містечка і спілкування людей, які в ньому живуть.

Зазначу, що в романі багато нецензурної лексики, і зазвичай мені таке не подобається. Але в даному випадку кожне слово було на своєму місці, адже в реальному житті чоловіки, яких описував автор, ніколи б не говорили літературною мовою. Ще жодного разу я не читала твору, де б матюки виглядали так органічно!

В загальному “Ворошиловград” сподобався, сміливо можу його рекомендувати до прочитання.

п.23. Книга з назвою в одне слово

Опубліковано у Блоги, Книгоманія 2017.

Залишити відповідь