IMG_0561

Ритуал

Коли взялася читати “Ритуал” Марини і Сергія Дяченків, перші кілька сторінок заставляла себе. Навіщо, думала я собі, мені ця солодка казочка: принцеси, капелюшки, сукні… Але книга позичена, віддавати, непрочитавши, негарно. Тому вирішила пересилити себе і все-таки домучити її.
І не прогадала. І зовсім не мучилась. Бо казочка виявилася класною. Так, про принцес, драконів, капелюшки і все таке, але така добра і романтична, так затягувала і заставляла співпереживати головним героям, що в результаті я залишилася дуже задоволена, що прочитала їі.
Якщо аналізувати сюжет, то десь він навіть трохи банальний. Але це не є недоліком, бо так пишуться казки: звісно, що принцеса має бути закохана в принца, а принцесу має полюбити хтось, хто не може бути з нею, і в цьому любовному трикутнику має перемогти чесний, скромний і самовідданний.
Я не є фанатом фентезі і не маю з чим порівнювати цей роман, скажу просто: мені сподобалось. Для перезавантаження, для приємного проведення часу “Ритуал” дуже навіть підходить.

п.17. Книга, яку мені порекомендували друзі

Опубліковано у Блоги, Книгоманія 2017.