8yD-JyJGE8E

“Різдвяна історія” – відгук Ірини Стахурської

#ФабулаКнигоманія2017_33

Першою прочитаною мною книжкою 2017-го року стала «Різдвяна історія» Чарльза Діккенса (або ж «Різдвяна пісня в прозі» у іншому перекладі). Тематично вона дуже гарно вписалася в контекст новорічних канікул, даруючи тремку атмосферу передчуття Різдва. Зловила себе на думці, що коли читаєш дитячі книжки у дорослому віці, то дуже часто відкриваєш зовсім по-новому багато чого в них. Наприклад, дивуєшся, наскільки легко і просто автор з перших же сторінок заводить мову про смерть, похорони і всяке таке. Не дитяча, здавалось би, тема, та він наполегливо наголошує читачам, наприклад, що компаньйон старого Скруджа стовідсотково вмер і точно не може бути живим. Потім ще неодноразово дія оповідання переноситься то на цвинтар, то в неблагополучний район міста – справжні нетрі, то в кімнату начебто вже покійного й самого головного героя.

 

Але зважаючи на те, для якої великої кількості дітей «Різдвяна історія» є улюбленою книжкою, то їх це зовсім не лякає. Бо ж насправді історія набагато глибша, ніж може здатися, вона показує смерть не як лихо саме по собі, а як певну межу, за якою вже не буде можливості творити добро: «Усім цим привидам дуже хотілося зробити якусь добру справу, але вони вже втратили цю можливість навіки, і саме це й було причиною їхніх мук». Усвідомлення цієї простої істини спонукає робити добрі вчинки вже сьогодні, не відкладаючи їх на потім, навіть якщо тобі 10 років, а не 80.

Окрім того, Діккенс не боїться дуже реалістично показувати читачам злидні у всій їхній неприкрашеній жахливості так, що ти мимоволі, хочеш того чи ні, засуджуєш скнару Скруджа за те, що він, маючи цілий статок, ні на крихту не допомагає оточуючим його нужденним людям. Особливий щем у серці викликає персонаж Крихітки Тіммі і те, як саме його хвороба та безпорадність (і, разом з тим, доброта та оптимізм – попри все) змінили ставлення Скруджа до Різдва: «Чи тобі вирішувати, хто з людей має жити, а хто – вмерти? Може, ти сам в очах Небесного Судді значно меншою мірою вартий життя, ніж мільйони таких, як дитина цього бідняка». Так один з трьох привидів запитував старого Скруджа. А, може, і кожного із нас?

Дякую.

З повагою,
Ірина Стахурська

#ФабулаКнигоманія2017_33 #іринастахурська
Опубліковано у Блоги, Книгоманія 2017.

Залишити відповідь