IMG_0521

Про що співає космополіт?

Роман “Улюблена пісня космополіта” А.Куркова не зовсім звичний твір. За жанром це щось схоже на антиутопію, але не є нею. Скоріше, це роман-роздум, роман-мрія, роман-філософія.

Головний герой – солдат багатьох армій, іноді навіть тих, що воювали між собою. З кожної армії він дезертирує, тікаючи від війни і шукаючи мир (не тільки в навколишньому світі, але й у власній душі). Одного разу він потрапляє в дивне місце, де відпочивають вояки усіх армій. Це справді дивовижне місто, адже тут мирно співіснують солдати різних національностей, віросповідань і політичних поглядів. Тут немає навіть натяку на конфлікти, адже в місті заборонено говорити про бойові дії, носити військову форму і вихвалятися своїми геройськими вчиками. Тут усі рівні.

Це місто – втілення найбільшої мрії головного героя, адже він усе життя шукав місцину, де зміг би почувати себе, наче на батьківщині. До речі, ні батьківщини, ні родичів, ні навіть імені у нього немає (принаймні, в романі воно жодного разу не згадується). Це місто – острів затишку і південної умиротворенності, красивий шматок землі біля моря і гір. Мені здається, що саме місто, а не оповідач, і є головним героєм твору.

Роман заставляє задуматися над багатьма питаннями: що таке мир, що таке війна, чи існує кохання, чи варто мріяти і чи можливо досягти мрії. І взагалі, для чого ми живемо?

Окрім того, що автор спонукає подумати над філософськими питаннями, після прочитання книжки залишається приємний післясмак соленого повітря, розпеченої сонцем бруківки і безкінечної туги.

 

п.37. Книга, написана від першої особи

Опубліковано у Блоги, Книгоманія 2017.