підручник янгола

“Підручник Янгола” Олени Карпенко

#ФабулаКнигоманія2017 #ФабулаКнигоманія2017_41
Давно я не читала книжок, які написані на одному диханні, і точно так само, на одному диханні читаються.
…Взяла книжку і прочитавши 12 сторінок вирішила, що це буде книжка для читання перед сном.
Якось так Оленка пише, що навіть при осмисленні серйозних чи вічних тем текст не «навантажує» а залишає легкий та приємний післясмак. Читаєш, константуєш в тексті реальність, впізнаєш бачене чи речі, які десь колись спостерігав, але подача письма така легка та по-доброму іронічна, що погруженність в твір тримає у хорошому настрої.
Через день я взяла цю книгу почитати під час прийняття ванни і… до вечора прочитала решту 244 сторінки.
Іронічний роман-фентезі «Підручник Янгола» Олени Карпенко розповідає про події, які відбуваються в Чикаго, про тонкощі музичного бізнесу (шоу-бізу) і про кохання. Це дуже добра та витончена (інтелектуальна) іронія на шоу-біз та поп-продукт, на роль піару та реклами, роль регалій та імен і маніпуляції ними. В книжці зачеплені теми і грубого просування сильними світу цього, кумедних (інколи бездарних і таких, що солідно зажерлися) діток успішних батьків, які мріють про таку бажану та солодку славу.
Сцени, які описують конкурс абсурдні та кумедні. Мені здається, що ці сцени гідні постановки.
На перших сторінках, мені здавалось, що книзі бракує редакції (не коректури), чи то може самокритика Оленки спрацювала, бо вона сказала, що цей твір ще раз редактувала і він є в новій редакції, та чим далі я зачитувалась, тим більше розуміла яка це майстерна (і технічно також) робота.
Читаючи книжку далі, у мене не виникало бажання що-небудь пропустити, мені не хотілось оминати якісь описи, так як весь текст концентрований потрібними деталями та по-своєму важливими діалогами, я зрештою вже й забула, що читаю книжку близько знайомої авторки аж поки чоловік у вечері не запитав: Що Оленка щось таке класне написала? І я так: Ага, хочу дочитати.
Більше того, десь наполовині книжки я зрозуміла, що вся книжка написана всіма органами чуттів, прочитуючи історію було цікаво розуміти, що відчуває головний герой, як він почувається, як сприймає ситуацію, що йому бачиться, що його дивує.
Я читала раніше роман Бернара Вербера «Імперія ангелів», але це інша історія про ангелів.
«Підручник янгола» без прямих повчань та важких філософських закрутів, хоча твір дуже насичений та інтелектуальний, і містить свою долю філософії. Але це доступна філософія, без надміру та верхоглядства.
І добравшись, того ж таки вечора, до фіналу, я подумала, що відкритий фінал у цій книжці це супер. Адже дає можливість розповісти продовження цієї історії. Я б почитала.
Раптом у кого виникне питання звідки Оленці знати про Чикаго, то вона часто і багато подорожує веде співпрацю з іншими країнами. Але про це детально зможе розповісти сама авторка.

Книголюб-оглядач Олеся Венгринович

Видавництво Самміт-Книга

Опубліковано у Блоги, Книгоманія 2017.