Книжка, в якій головна героїня жінка

Оксана Луцишина “Любовне життя”

Певним чином книжка є скандальною, тому, що було заявлено, що книжка про складне життя еммігранток, але ця тема занадто широка, тому багато хто почавши читати не змирився з написаним і сказав, що книжка просто про “Любовне життя”. Я читала книжку достатньо довго, відкладала й нарешті повернулася, щоб дочитати. Книжка теж написана достатньо простим текстом, хоча тінь від подій падає й на читача, й тоді йому вибирати: співчувати героїні й проходити крізь  усе разом з нею чи чекати, коли це все закінчиться й почнеться щось цікавіше. Книжка про жінку, Йору, яка поїхала з рідної країни, щоб не бути сходим на матір і сестру, а приїхавши не хотіла їм телефонувати, щоб вони не дізналися як кепсько їй живеться. Книжка про те, як важко жити в чужомі місті, країні, без міцних соціальних зв’язків, без грошей, як важко знайти кому довіряти. Багатьом не подобається, що головна героїня, як маленька дитина, бере за руку кожного, хто простягає їй руку  й безпомічно йде. Цікавим персонажем є сусідка Йори та її колишньої подруги – Ворона, дівчина, що ходить в чорному, легко переходить від теми до теми, будучи надзвичайно серйозною, а потім кепкуючи та глузуючи, вона носить траур по матері, не хоче її забувати, продовжувати жити, як звичайні люди й крокувати по життю, лише інколи дивитися на фотографію матері й казати щось на кшталт “це було важко, але я це пережила”. Не знаю, чи це спойлер, але мені було ясно, навіть зробивши перерву на середині книжки, що Себастьян (актор та той, з ким зустрічалася Йора  й довго не могла оговтатися, після того як він її покинув) загинув, книжка не пояснює чи він знав, що хворіє й тому покинув Йору чи просто так вийшло й насправді в нього нема виправдання. Нічого схожого я ще не читала, книжка справді залишає дволикі відчуття, треба читати між рядків, щоб зрозуміти краще. Мені здається, що книжку треба читати в сумні дні, щоб зрозуміти й нагадати собі, що якби кепсько все не було – колись, неодмінно все буде добре.

До речі обкладинка м’яка і незвичайна по дизайну, як кажуть “окремий вид мистецтва”

Думаю, книжку я віднесу до пункту

Книга, в якій головний герой — жінка – #ФабулаКнигоманія2017_48

Опубліковано у Блоги, Книгоманія 2017.

Залишити відповідь