17522602_1397424303655399_4690852245489355796_n

“Нестерпна легкість буття” Мілан Кундера

#ФабулаКнигоманія2017_11 #ФабулаКнигоманія2017


«Буття повне нестерпної легкості, бо те, що відбулось один раз могло ніколи не відбутись»
Мілан Кундера


Мілан Кундера із сюжету «Нестерпної легкості» створив філософський маятник нещадного реалізму.
Я поверталась до початку розділів, уривків, перечитувала абзаци, виписувала фтальні попадання і шкодувала, що читала книгу з екрану телефону, де не можна загнути сторінку чи виділити ручкою те, що хочеться додумати.
(Паперова версія була тільки російською)

«Нема жодної можливості перевірити, яке рішення краще, бо немає ніякого зрівняння. Ми проживаємо все разом вперше і без підготовки. Як якщо б актор грав свою роль у виставі без всякої репетиції. Але чого варте життя, якщо перша ж репетиція і є саме життя?..».
А додумувати хотілось багато. Сам стиль викладу історії у автора глибоко реалістичний. Ця правдободібність переживань і деталі народження сумніву ставлять безліч запитань. Чого варті тільки метафоричні сни Терези.

Автор розпочинає роман із осмислення філософської ідеї повторення Ніцше, спрощуючи її. Спрощує саме життя до того, що все може бути, а може і не бути. Адже людина не може перевірити правильність свого вибору. Утрирує та грається поняттями повторень, буття та політичного вибору.
«Примирення з Гітлером — глибоке моральне збочення світу, засноване, власне, на неможливості повернення, і тому в цьому світі все прощається, отже, все наперед по-цинічному дозволено».
В такому іронічному настрої Кундера знайомить нас із головними героями Томашем та Терезою. Томаш – успішний хірург, епічний бабій, який розділяє любов душевну і любов тілесну як абсолютно різні любові. І Тереза – офіціантка, жінка, яка ненавидить власне тіло. Роздуми про співвідповідність краси душі і тіла переслідують Терезу впродовж всього роману.
Події, які спровокували огиду до голизни в Терези вміщені у другий розділ книги «Душа і тіло».
Вина дитини, яка народилась поза очікування мами. Вина дитини, яка народившись поламала мамині очікування. Вина дитини, яка ні в чому невинна, але відбуває своє життя як покуту за те, що народилась.
Переживання, головної героїні зв’язані з її мамою та дитячою травмою, породжують у неї бажання будь-якою ціною вирватись із містечка, в якому пройшли її дитинство та юність. Бо воно кожною своєю складовою символізує все, що Тереза ненавидить.
Між чоловіком і жінкою трапиться кохання. Справжнє, земне, тілесно-вловиме і об’ємне. Із своїми образами та очікуваннями, даремностями та жертвами, часто нікому не потрібними.
З силою і слабкістю. В іншому випадку такими, що означають, що агресивна слабкість сильніша сили. І це абсолютно інша, правдивіша, реальніша інтерпретація слабкості.
«Саме слабкий має стати сильним і піти, коли сильний занадто слабкий для того, щоби зуміти причинити біль слабкому».
У першому розділі Томаш і Тереза виїдуть в Цюріх (Швейцарія), через вторгнення росії до Праги, а в другому повернуться (спочатку слабка Тереза вирішить дати волю сильному Томашу і вернеться з Кареніним) щоби зустрітися із наслідками окупації та втратять все, що мали ще раз.
Не менш цікавий персонаж коханка Томаша Сабіна. Художниця, яка протягом всієї сюжетної лінії зраджуватиме себе, свої бажання, свої очікування, чужі очікування, батьківщину, свій образ, кіч, мистецтво.
Детальніше про Сабіну буде розказано у третьому розділі «Незрозумілі слова».
Що характерно, розділ не лише запропонує словник незрозумілих (актуальних слів) таких як Жінка, Батьківщина, Демонстрація, а й введе нас у світ творення Сабіни. Роль урбаністики у її житті, роль коханців та демонстрацій.
Там ми познайомимось з не менш цікавим персонажем книги Францом. Такий недоладний мікс сили та глибокої розумової праці.
В наступних розділах Кундера розповість про комуністичний режим, і любов людей до уваги, про кіч і самотність і про істинні цінності.
Через весь роман ведуться філософські роздуми про легкість і тяжкість. Про людське оцінювання всього цінного, як те що має мати вагу, і від того має бути важким. І всього легкого як мимовільного і нецінного.
Складається враження, що сам Кундера переживає постійні сумніві щодо правильності прийнятих рішень, щодо важливості культурних переворотів (Великий похід), щодо важливості кожної окремої людини у великій боротьбі.
Під час прочитання читач має змогу подивитись на кожен конфлікт, на кожну проблему і сад зі сумнів, адже автор не пише, а наповнює твір все новими деталями, виправданнями/вживленнями/уточненнями, історіями героїв.
Ця книжка глибоко вразила мене і я довго думала чи можу вже вважати її прочитаною, бо емоції, які визвала книга досі шукають спокою.
Внесла у список книг, які неодмінно придбаю, якщо з’явиться в українському перекладі. Наразі тільки у журналі “Всесвіт”…

Книголюб-оглядач Олеся Венгринович
Переклад Воліна Пасічник Журнал Всесвіт

#ФабулаКнигоманія2017_11 #ФабулаКнигоманія2017

Posted in Блоги, Книгоманія 2017 and tagged .

Залишити відповідь