Наталка Білоцерківець. “Листопад”

Наталка Білоцерківець «Листопад»
– Хто Ваш читач?

– Я думаю, що читають поезію насамперед люди молоді зовсім і старі. Ну і, крім того, читають самі поети, або філологи, або митці. (с)
Сама назва збірки підказує, що загальний її настрій мінорний. Усі поезії близькі тематично, книга і починається, і завершується листопадом, утворюючи своєрідне коло: і знов кінець/ повториться назад, /в початок./ Так скінчиться листопад.
Зрозуміло, що осінь (пізня, майже зима) – не лише тло для роздумів , а й стан душі, і вік ліричного суб’єкта , який може давати настанови тридцятилітнім поетам. Тут уже немає рожевих ілюзій чи мрій, переважно спогади з гіркуватим присмаком, по-справжньому осінні. Інші пори року також згадано у поезіях. Здебільшого це зима з її першими морозами та снігом, рідше – весна або літо, але неодмінно дощові, похмурі, або загрозливо-непередбачувані. Про що ця збірка? Про минуле й зв’язок поколінь, про поета й мистецтво, про любов, життяі надію: І лиш дитина – ще само трава – / Безстрашно йде, і шлях нам відкрива…
«Листопад» інтертекстуальний. Але вірші Наталки Білоцерківець перегукуються не лише з творами української та зарубіжної літератури, а й з полотнами художників чи музичними творами. Не дивно, що один з найвідоміших творів поетеси – вірш «Ми помрем не в Парижі», також став піснею «Мертвого Півня». Цікаво послухати, правда ж? 😉

Опубліковано у Блоги, Книгоманія 2017.

Залишити відповідь